Свято миколая це свято проводити як родинне у святково прибраній кімнаті або актовому залі школи за активної участі батьків класу. icon

Свято миколая це свято проводити як родинне у святково прибраній кімнаті або актовому залі школи за активної участі батьків класу.



НазваСвято миколая це свято проводити як родинне у святково прибраній кімнаті або актовому залі школи за активної участі батьків класу.
Дата конвертації23.01.2013
Розмір325.8 Kb.
ТипДокументи
джерело

СВЯТО МИКОЛАЯ

Це свято проводити як родинне у святково прибраній кімнаті або актовому залі школи за активної участі батьків класу.

Свято Миколая прилучає до традицій українського народу, пошани до святинь наших предків як основи християнської людинолюбної моралі.

Обладнання. На сцені - ікона Святого Миколая, прибрана українським рушником, напис «Свято Миколая». Стіл, накритий вишитою скатертиною, хліб-сіль. Виставка літератури про зимові свята українців, про свято Миколая. Квіти. Діти із свічками.

Вступне слово вчителя (звучить один куплет пісні).

Ой хто, хто Миколая любить,

Ой хто, хто Миколаю служить,

Тому святий Миколай

На всякий час помагай,

Миколаю. (Двічі)

Вчитель. Перше свято, яке ми зустрічаємо разом у грудні, - День Святого Миколая.

З давніх-давен не було в нас жодної християнської хати, де б не висів на стіні образ Святителя Миколая. Кожна християнська душа любить його і звертається до нього зі своїм проханням, бо серце чує і знає, що він колись, за свого життя був добрим до християн, отож і сьогодні він може подати нам руку допомоги.

Усіх його чеснот не можна перелічити й переказати, бо їх безліч. Його серце було і є відчиненим для всіх, хто тільки може з вірою просити його допомоги, а він нікому не відмовляє в пораді та дарує втіху. Ще за життя його назива­ли батьком сиріт, вдів і бідних.

І хоч від смерті Святого Миколая минуло понад півтори тисячі років, але через свою добродійну любов і щедре милосердя він живе у серцях мільйонів людей. І в багатьох сім'ях, особливо там, де були малі діти, це свято ніколи не забували. Для тисяч і тисяч хлопчиків і дівчаток воно було єдиною ниткою, що з'єднувала їх з вірою предків, з доброю християнською традицією рідного народу.

Свята чекали діти, чекали й дорослі [що ж принесе Миколай]. І яка ж то була втіха і вдячність доброму святому, коли пальці намацували під подушкою подарунок. Милосердя, добро і любов несе це свято у кожну домівку.

— Діти, а хто з вас може розказати про це свято? Добре, тому ми всі зараз уважно будемо вас слухати.

1. В кожному році святкують два Миколаї - весняного, що припадає на 22 травня, і зимового. Віддавна вважалося, що зимовий Миколай є добрим другом і захисником дітвори.

Особливо урочисто його святкують у західних областях України. Він виконує своєрідну роль Діда Мороза. Ввечері в кожній оселі діти з нетерпінням чекають, коли завітає в гості цей сивочолий дідусь. Він неодмінно має принести саме ті подарунки, які до вподоби кожному, - цукерки, іграшки, цікаві книги.

2. Як відомо з історичних джерел, майже дві тисячі років тому у Мирах, місті, що було у Малій Азії (тепер це територія Туреччини), мешкав хлопчик на ймення Миколай.

3. Батьки малого Миколайчика померли дуже рано, зоставивши хлопчині чималу спадщину.

4. Миколай виховувався у добрі, щирості та інших чеснотах. От і вирішив він, що не буде насолоджуватися своїм багатством, а роздасть його біднякам, а найперше - їхнім дітям.

5. Від часу прийняття такого рішення Миколай частенько набивав мішки всякою вдяганкою, їжею, пряниками, іншими подарунками і ночами розносив дітям, кладучи дарунки під двері їхніх хижок.

6. Святий Миколай знає все про дітей. Він протягом року стежить за їхніми вчинками. Якщо хлопчик чи дівчинка гарно вчиться, слухається батьків, не ображає менших, чемний зі старшими, то Миколай йому дарує найкращі подарунки. Коли ж дитина неслухняна, то такому він дарує різку, щоб знав, як поводити себе.

7. Минали роки... Миколай виріс, висвятився у священики. Згодом став єпископом, але опікуватися дітьми не покинув.

8. А коли Миколай помер, то Господь сказав: «Щороку у день твоїх іменин, ти, Миколаю, зможеш сходити на землю до дітей».

9. Як сніг упаде, білий сніг,

І все довкола вкриє,

Мороз потисне й на шибках

Квітки зими засіє.

У теплій хаті жебонять

Про щось-то діти тихо,

Глядять віконцем в небеса,

А в личку знать утіху.

10. Бо звідтіль в ясну ніч оцю

Зійде Святий Микола,

Дарунків пишних принесе

З небесного престолу.

11. А там... посеред зимних стін

Дрижить мала дітвора,

Нетоплена ще нині піч,

Не їли ще від вчора.

12. Глядять журливо в ніч глуху,

Що землю вже покрила, '

І ждуть з роботи, маму ждуть,

Щоб їсти щось зварила.

13. Темна нічка за шибками,

Сон на крилах вже летить.

Небеса блискотять зірками,

Та Івасик ще не спить.

У голівці сонні мрії...

...Хмари, небо, зорі, рай...

Білі ангели - лелії,

А між ними - Миколай.

На санчатах щедрі дари -

Все готове, все, як слід.

Ангели стають у пари

І злітають вниз, на світ.

14. Миколай, дідусь старенький -

Ставить дари на столі.

А Івась питає неньки:

«Ненько, чи це все мені?»

Темна нічка за шибками

Заглядає до вікон.

Спить Івасик біля мами,

Усміхаючись крізь сон.

15. Ніч. Поснули чесно діти.

В небі зорі, повно див:

- Завтра - ранок, щоб радіти.

Миколай у нас гостить!

16. Миколай, що добрим дітям

Не жаліє всіх дарів:

Тим, хто в зимі чи у літі,

Пильним, чемним бути вмів.

17. Тим, що подарункам раді,

Не сховають їх усіх,

Що поділяється в громаді,

Щоб була всім радість, сміх.

18. Тим, що не дарів для себе

Ждали в Доброго Отця.

А про бідних, що в потребі,

Турбувались їх серця.

19. У снігах блищать діброви.

Ніч спокійна вкрила край...

Дар великої любові

Принесе нам Миколай.

20. Святителю Миколаю,

Помагай в потребі.

Покровителю святійший

На землі і в небі.

Ти славниє є в чудах многих

По нашій країні,

Тебе славим-прославляєм

Торжестенно нині!

21. Будь помічником ласкавим,

Святий чудотворцю,

Хорони нас від всяких бід,

Ласкавіший Отче.

До тебе ми всі покірно, щиро прибігаєм.

В тобі помочі, потіхи і ласки шукаєм.

Вислухай наші моління, отче Миколаю,

Які до тебе в надії всі ми посилаєм.

22. Про святого Миколая складені легенди. Ось послухайте одну з них.

Святий Миколай Чудотворець на небі не сидить, а тут, на землі, людям помагає. Не те, що Касіян: за панича убрався і до Бога пішов жалітися на людей. «Вони, - каже, - Миколу шанують, почитають, на його ім'я церкви будують, а мене й не згадують».

Бог слухав Касіяна та й каже до янголів: «Покличте мені Святого Миколу. Скажіть, щоб зараз прийшов!»

— Нема його на небі! - кажуть янголи.

— А де ж він?

— Пішов на Чорне море людей рятувати!

— Почекай, - каже Бог до Касіяна, - Микола прийде, тоді поговоримо.

За якийсь час знову Бог посилає янголів за Святим Миколаєм.

— Нема його, - кажуть янголи, - він кайдани розбиває, козаків з Турецької неволі визволяє.

23. Аж за четвертим разом з'явився Святий Микола перед Богом: в старій свиті, мотузкою підперезаний, чоботи в болоті і руки в грязюці.

— Де ти був? - спитав Бог.

Святий Микола йому відповідає:

— Помагав мужикові воза з багна витягнути!

— Ось, бачиш, - каже Бог до Касіяна, - за що його люди шанують! Він на небі не сидить, на землі, діло робить, а ти паном одягнувся і тут, на небі, кути обтираєш. Іди геть від мене! Будуть тебе люди боятись, але не будуть шанувати.

24. Просимо тебе, Владико!

Втіху нам зроби велику,

Радість нам найбільшу дай,

Звесели наш рідний край!

^ Звучать пісні «Добрий вечір тобі, пане господарю», «Ой сивая тая зозуленька».

Діти показують сценку.

25. Жде ось лісова вся школа,

Чи не йде Святий Микола.

Починає вже смеркати,

А Святого не видати.

— Чи надії всі даремні?

— Може, ви були нечемні?

Перша Мишка тут присіла:

— Шкварки в п'ятницю я з'їла.

— А ти чемним був, Бурмилку?

— Раз з Лосенятком мав я бійку.

— А сороки невеликі?

— В школі ми зчиняли крики.

Теж признались Зайченята:

— Ми не слухалися тата, їжачок покаявсь знов:

— Я когось там поколов. Похвалилась тільки Білка:

— Чемна я від понеділка.

Раптом з хмарки для усіх

Щось посипалось на сніг:

І цукерки, й мандаринки,

Просто з неба до торбинки. (Пісня «Білий снігу, сніженьку»).

26. Забілів снігами гай —

Іде Святий Миколай!

Коло нього на крилятах

Синьоокі янголята.

27. Хоч на дворі зимний час,

Не забув Святий про нас.

В кожнім мешканні дитинці

Гарні він несе гостинці.

28. Замело снігами у Карпатах плай.

Дорогами і горами ходить Миколай.

Двигає пакунками в сніговій імлі...

Дідових дарунків діти ждуть малі

29. Сніг впаде лапатий,

Віхола гуде...

Тільки б не проспати,

Як дідусь прийде.

Насторожать вушка

І... заснуть.

Іде. Тихо під подушки

Дарунки кладе.

30. А вдосвіта зрання:

Радощі і сміх:

Здійснилися бажання

Малюків усіх.

31. Лиш одна загадка

Цікава до сліз:

Як дідусь так гладко

Крізь замок проліз.

32. Яка радість, який рай,

Іде Святий Миколай.

Несе він даруночки,

Втіху, пакуночки.

(Звучить музика. Іде Святий Миколай).

Святий Миколай (до добрих, чемних діток).

Матусиній господині.

Що порядок любить все,

Даруночки несу нині,

Бо дитина на них жде.

Ой голубко, моя крале,

Слухай маму все свою —

То не тільки книжку й лялю,

А й цукерок принесу!

(Нечемній дитині).

Ти, дитино моя мила,

Маєш тут, що заслужила, —

І до тебе загостив.

І дарунок тут лишив.

Що не слухала ти тата,

Ані мами, ані брата,

Тому різку, як той гай,

Дає Святий Миколай.

(Роздає подарунки). (До всіх дітей).

А ви, українські діти, слухайте пильненько!

Чи добро, чи лихо, чи яка година,

Будьте всі собою, як одна родина!

Любіться всі разом, бо кругом злі люди.

Коли серед своїх любові не буде,

То чужі вас, певно, не будуть любити,

З ваших сварок скористають,

Щоб вас всіх згубити.

33. Гей, світла зоря над світом зійшла,

А за цим столом в нас родина вся.

Миколай Святий коло всіх сидить,

І за цим столом на усіх глядить.

Старі і малі — всі ми врадуєм,

Чудотворцеві ми заспіваєм,

Віддамо йому хвалу і час,

Щоб і на той рік він був серед нас.

Щоб і той рік всі сіли за столом.

Поклонилися перед образом,

Миколай Святий є посеред нас.

А нам усім вже додому час.

(Пісня «Ой хто, хто Миколая любить»).

Ой хто, хто Миколая любить,

Ой хто, хто Миколаю служить,

^ Тому Святий Миколай

На всякий час помагай, Миколай. (Двічі)

Ой глянь, глянь на Вкраїну рідну,

Ой глянь, глянь на знищену, бідну.

Ми тебе, всі люди, молим,

Проси в Бога ти їй долі, Миколаю. (Двічі)

Ой, проси долі для Вкраїни,

Ой, нехай встане із руїни.

^ Доля, щастя хай витає,

В славі й волі хай сіяє, Миколаю. (Двічі)


Підготувала Іваненко Лариса Іванівна,

учитель Кременчуцької ЗОШ №28

^ НАЙДОРОЖЧЕ У СВІТІ – МАМА

Мета. Пронести на уроці світлий образ матері, витканий з пісні, поезії, живопису, народних джерел. Виховувати почуття глибокої любові, поваги до матері, доброти, милосердя, чуйності. Розвивати зв'язне мовлення учнів.

Обладнання. На дошці записані прислів'я, приказки про маму, фотографії мам, ікона із зображенням Божої Матері, репродукція Леонардо да Вінчі «Мадонна з дитиною», грамзапис «Пісні про рушник», збірки поезій, оповідань.

^ Хід уроку

І. Слухання грамзапису.

Звучить грамзапис «Пісні про рушник».

Вчитель. Діти, про кого співається у цій пісні? З чого видно, що автори пісні з любов'ю ставляться до мами?

(Рідна мати моя, ти ночей не доспала, посмішка незрадлива, очі хороші твої).

ІІ. Оголошення теми уроку.

Вчитель. Сьогодні наш урок присвячується найріднішій людині - матері. Мама, матінка, ненька. Чи є у світі слово ще милозвучніше і миліше? Воно як пісня, що лине з вуст матусі з раннього дитинства. Це перше слово, яке промовляє дитина у своєму житті. У хвилини радості й журби разом з вами матуся. Про маму складали прислів'я і приказки, вірші, легенди, казки. Образ жінки-матері зображували на своїх полотнах художники.

III. Прислів'я та приказки про маму.

Вчитель. Діти, які ви знаєте прислів'я про маму і як ви їх розумієте?

1. Нема того краму, щоб купити маму.

2. Матері ні купити, ні заслужити.

3. Нема в світі цвіту кращого, понад маківочки, нема ж ріднішого матіночки.

4. Материн гнів, як весняний сніг - рясно випадає та скоро, розтане.

5. Мати однією рукою б'є, а другою гладить.

6. На сонці тепло, а біля матері добре.

7. Дитина плаче, а матері боляче.

8. У дитини заболить пальчик, а у матері серце.

9. У кого ненька, у того й голівонька гладенька

IV. Читання віршів про маму.

Вчитель. Діти, послухайте, скільки доброти і ніжності звучить у віршах про маму.

1. Т.Ґ. Шевченко «У нашім раї на землі».

2. О.Олесь «Моїй матері».

3. В.Ґрінчак «Мамині руки».

4. С.ОлІйник «Наші мами».

^ V. Легенда «Материнська любов - найсвятіша».

У матері був єдиний син - дорогий, ненаглядний. Дуже гнобила його мати. Виріс син - статний, гарний. Одружився з дівчиною-красунею. Привів дружину в рідну хату. Незлюбила та свекруху, зненавиділа її. Каже вона якось чоловікові: «Коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце, спали на вогні». Не здригнулася душа сина: так зачарувала його врода дружини. Каже він матері: «Наказала мені дружина вбити вас, мамо... А не послухаю - піде від мене». Заплакала мати і відповідає: «Роби, сину, як велить серце». Пішов син з матір'ю в ліс, наламав хмизу, розпалив вогнище. Убив матір, поклав серце у жар. Спалахнув сучок, полетіла жаринка, ударила синові в обличчя, обпекла. Скрикнув той, закрив долонею обличчя. Стрепенулося материнське серце, прошепотіло: «Синочку мій рідний, тобі боляче? Зірви листок подорожника, поклади на обпечене місце». Заридав син, схопив гаряче материнське сер­це, уклав його в розкраяні груди, облив пекучими сльозами. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його так гаряче, як рідна мати. І такою невичерпною була материнська любов, що ожило серце, загоїлася рана. Підвелася мати, притисла синову голову до грудей. Осоружною стала йому красуня-дружина, не міг він повернутися до неї. Не вернулася додо­му і мати. Пішли вони степами широкими. Тож недаремно кажуть: материнська любов - найсвятіша! А найвищою подякою для неї є шана і любов дітей.

^ VI. Молитва за маму.

Є в мене найкраща у світі Матуся,

За неї, Пречиста, до тебе молюся.

Пошли їй не скарби, а щастя і долю,

Щоб дні їй минали без смутку, без болю.

Рятуй від недуги матусеньку милу,

Даруй їй здоров'я, рукам даруй силу,

Щоб діток ростила і вивела в люди,

Щоб ними раділа й пишалася всюди,

За це я складаю в молитві долоні

До тебе, Царице, на сонячнім троні.

^ VII. Перегляд фрагменту з картини Леонардо да Вінчі «Мадонна з дитям».

Вчитель. Подивіться уважно на цю жінку. Скільки відданості, ніжності в її очах. Як зумів художник передати на полотні материнську любов, тривогу за майбутнє дитини. Ореолом святості й вічної таємниці оповите її чоло.

Вчитель. Дорогі діти! Думаю, на уроці сьогодні ви зрозуміли, як вам потрібна мама. Ніжна, ласкава, добра. Мама - найдорожча людина, Тож любіть, поважайте і шануйте своїх мам. А на закінчення послухайте вірш В.Симоненка «Лебедина казка».


Підготувала Іваненко Лариса Іванівна,

учитель Кременчуцької ЗОШ №28


^ ТАРАС ШЕВЧЕНКО У ДИТИНСТВІ

Ведуча.

Коли до класу на урок

Приходить наш Тарас Шевченко,

Про Україну і добро

Слова звучать не так буденно...

Нам нині десять,

І зелен світ шумить зеленими листками,

Над нами сонця ясний квіт,

Кобзарева пісня з нами.

Вона звучить як гімн весні.

У вольній збратаній родині.

Наш зелен світ,

І ми у нім - зелене листя України.

Ведучий.

Життя нашого генія таке дивне, що, слухаючи про нього, можна було б сказати, що це – легенда, коли б усе те не було, правдою...

Вчитель.

Сьогодні ми зустрічаємося з великим українським поетом Тарасом Шевченком. А чому саме сьогодні? Бо день народження і день смерті його стоять поряд - 9 і 10 березня. Між цими двома березневими днями 47 років життя, яке стало славою і гордістю українського народу. Починаються Шевченківські дні. Ми звертаємося до поета, який став для України заповітною думою, її безсмертною піснею. Тож нехай вогонь його душі (запалюю свічку) запалить у ваших серцях іскру віри, надії, любові до рідної землі, до свого народу.

Ведучий.

Подивіться на рай тихий,

На свою країну,

Полюбіте щирим серцем

Велику руїну...

Свою Україну любіть,

Любіть її во время люте, -

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть!

Ведуча.

Душа Шевченка боліла за увесь замучений народ і голос його - то голос простого люду. Поет домагається, щоб не топтали народні права, щоб не позбавляли людину волі. Усі люди однакові на світі, то й права вони повинні мати однакові.

Поет каже:

Схаменіться! - Усі на цім світі:

І царята, і старчата - Адамові діти.

Ведучий.

Шевченко мріяв, щоб правда і добро панували в Україні. А досягти цього можна тоді, коли народ матиме добру освіту, і та освіта буде на рідному грунті, а не на чужому. Поет говорить:

Учитеся, брати мої, думайте, читайте,

І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь!

Ведучий.

Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшануєм пам’ять Шевченка.

Ведучий.

Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами.

Земля, яку скропив Тарас

Дрібними росами-сльозами.

Ведуча.

В похилій хаті, край села,

Над ставом чистим і прозорим,

Життя Тарасику дала,

Кріпачка-мати, вбита горем.

^ Дія І. Дивовижний світ

Дійові особи:

Тарас - 9 років, мати, дід Іван.

Мати.

Як гірко, як нестерпно жаль,

Що долі нам нема з тобою!

Ми вбогі, змучені раби,

Не маєм радісної днини.

Нам вік доводиться терпіти.

Не розгинать своєї спини.

Промовиш слово — і нагай

Над головою люто свисне.

І так усюди — з краю в край.

Панує рабство ненависне -

Росте неправда на землі

Згорьованій, сльозами змитій.

О любі діточки малі,

Одні залишитесь на світі.

Ну хто замінить вам мене,

Рожеві квіти нещасливі,

Коли безжальна смерть зітре

Мене на довгій панській ниві.

Тарас.

Переді мною наша бідна, старенька хата з потемнілою солом'яною стріхою і чорним димарем, а біля хати на причілку - яблуня з червонобокими яблуками, а навколо яблуні - квітник. А біля дверей стоїть стара гілляста верба із засохлим верховіттям, а за вербою клуня, за клунею - сад, за садом - долина, а в долині - тихий, ледь дзюркотливий струмочок.

Ведучий.

Скільки тих шляхів на світі, і куди вони всі ведуть! Увечері сяде дід на призьбі, малий Тарас коло нього, показує дід на темне небо, на зорі.

Дід.

Ото Чумацький шлях! Ото їдуть, їдуть чумаки, навколо самий степ та тиша, і ковила не шелесне. Глянуть на зорі! Ото їм і дорога. (Показує).

Тарас.

А вони ж, чумаки, коло нас Чорним шляхом їдуть?

^ Дід (киває).

Еге ж, Чорним.

Тарас.

А чому ж Чорний, тому що чумаки чорні?

Дід (сміється).

А того Чорний, що страшний.

Ведуча.

Тільки хотів Тарас розпитати, чому ж він страшний, як поскликала Катруся, бо спати вже було час. Ех, шкода, що дід не доказав.

Ведучий.

У Тараса справ чимало. У ставку викупатися треба? Треба. З хлопцями в просі вивалятися треба? Треба. А потім знову викупатися. їсти хочеться, та однаково немає нічого. Еге ж, у Тараса справ багато, не зчуєшся, як і літній довгий день мине.

^ Пісня «Зацвіла в долині червона калина».

Ведуча.

Оце вже він утік від свого товариства, заховався в густих кущах калини і замріявся.

Тарас.

Небо над головою ніби великий, високий дах, а там, у долині, десь за обрієм, дах цей спускається до землі. Там його стовпи залізні підтримують. За горою, напевне, як іти і йти цим шляхом, так можна й до стовпів добрести і побачити, що за тими стовпами! А як на могилу, що за селом, злізти, то може, й видно їх...

Микита, старший брат, мабуть, уже бачив ті стовпи, бо як батько чумакував, той брав його з собою до Одеси. Але ні, краще не чіпати Микиту, краще самому піти на могилу й подивитися. (Тарас схопився, підтяг штани і біжить).

Ведучий.

Зупинився Тарас: пізно вже. Ач, і сонце майже все. за гору сховалося. Зустрілися йому чумаки і довезли до рідного села Кирилівки.

Тарас.

Надворі вже сутеніло, коли я підійшов до перелазу, дивлячись на подвір'я, а там біля хати всі наші сидять собі в колі й вечеряють.

^ Учень читає вірш «Садок вишневий коло хати».

Дія II. До школи

Ведуча.

А читати Тарас справді навчився дуже рано. Про школу першим завів розмову дід.

^ Дід.

Що в голові є - те довіку твоє. Час уже Тараса до дяка в науку віддавати.

Мати.

Да чи не мале ще?

Дід.

Нічого, хай змалку вчиться, що вмітиме, того за плечима не носитиме. (Пауза). Тарасику, іди-но сюди; дитинко. (Тарас підбігає до діда). Оце дивлюся на тебе, Тарасе, так ти вже справжній козак! А скажи-но мені, онуку, чи не набридло тобі по бур'янах з хлопцями гасати, а може, за діло б серйозне взятися? Пора тобі вчитися у школі, будеш учити азбуку.

^ Тарас.

Дідуню, а воно трудно?

Дід.

Та ні, онуку, треба лише добре придивлятися, запам'ятовувати, то й грамота швидко даватиметься. Я ж читаю, батько твій навчився...

^ Тарас.

І я навчуся!

Ведучий.

Тарасові було і цікаво, і трохи боязко йти до школи. Він не раз бігав під вікнами і чув, як вчитель-дяк гучним голосом проказує: «Аз, буки, аз, буки!». А за ним хлопці всі хором. Ось в тій отарі, де було 10-12 босоногих хлоп'ят, опинився малий Тарас і з усіма почав повторювати співуче за дяком: «Аз, буки!». А вибігши зі школи, співав з усіма хлопцями: «Аз - били мене раз! Буки - не потрапляй дякові в руки!». Та потрапляти доводилося Тарасові частенько.

Ведуча.

Коли Тарасові минуло 11 літ, він втратив останню опору - батька, який, помираючи, сказав пророчі слова: «З нього буде або щось дуже добре, або велике ледащо». І тільки поховали батька, зібрав Тарас у свою торбинку каламар, перо та крейду і пішов по шляхах шукати собі долі. І почала доля гнати його, як мачуха.

Тарас.

Бідну птичку уловили, і в клітку посадили.

Ой, одчиніть! Ой, випустіть! Да вже ж,

Да вже ж мені не літати, ...

Да вже. ж мені не співати,

Тьох-тьох-тьох!

Да вже ж мені не бути, ох, тут бути, бути,

Ох, ох, ох, ох, ох!

Невже мені тут бути? Вік наймитом у дяка Богородського? Ні, я хочу так малювати, як лисянський дяк. Якби вмів я так малювати -нічого більше б і не хотів.

Ведучий.

Та на четвертий день Тарас не витримав знущань, захватив свою торбу, подався геть. І пішов він у село Тарасівку.

^ Тарас.

А що, як і цей знущатиметься? Ні, терпітиму все, хай тільки навчить.

Дяк.

Так ти маляром хочеш бути?

Тарас.

Еге ж, дуже хочу, що завгодно мені наказуйте, все робитиму, тільки навчіть!

^ Дяк.

Ану дай ліву руку! Нічого з тебе не вийде, хлопче: ні швець, ні кравець, ні на дуді гравець. Іди собі з Богом.

Ведуча.

З важким серцем, понуривши голову, повертався Тарас у рідне село.

Отара ягнят, як біла хмарка, що впала на земні руки. Хай собі пасуться! І по небу пропливають ясні легенькі хмари. Куди вони пливуть? Мабуть, далеко-далеко звідси... Як колись хотілося дізнатися Тарасові, що за тими стовпами, які землю підпирають, так тепер хочеться йому за тими хмарами полинути, на світ подивитися.

^ Дія III. Мені тринадцятий минало...

Дійові особи:

Тарас, Оксана Коваленко.

Ведучий читає І частину вірша «Мені тринадцятий минало...».

Оксана.

Чом же плачеш ти? Ох, дурненький Тарасе, бач, малий плаче. Давай, я сльози тобі витру. (Витирає рукавом). Не сумуй, Тарасику, адже кажуть, найкраще від усіх ти читаєш, найкраще від усіх ти співаєш, ще й, кажуть, малюєш ти. От виростеш і будеш маляром, еге ж?

^ Тарас.

Еге ж... А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здібний... Ні. я не ледащо, я буду-таки маляром!

Оксана.

Авжеж, будеш! А Що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята! Ой, бідні ягняточка, що чабан у них такий - вони ж питочки хочуть!

^ Ведуча читає II частину вірша «Мені тринадцятий минало...».

Ведучий.

Він був і пастухом, і погоничем, і ким він тільки не був, і чого тільки не робив! Але йому хотілося бути маляром! Все, що бачив, хотілося змалювати. Та минали літа, і було йому вже 15 років. Ось так і відплив якось непомітно Тарас від берега Дитинства. Шевченко бігав у літній сад малювати статуї. Тут вже молоде й ніжне серце заспівало і заговорило віршами. І де б не був, куди б не кидало його життя, він прохав долю, щоб:

Аби хоч крихітку землі -

Із-за Дніпра мого святого

Святії вітри принесли,

Та й більш нічого...

Якихось 47 літ судилося Шевченкові топтати ряст. До болю мало...

Пісня «Зоре моря вечірняя».

Підготувала Іваненко Лариса Іванівна,

учитель Кременчуцької ЗОШ №28

^ ВИХОВНИЙ ЗАХІД «У ВЕЛИКОДНЮ НІЧ»

Мета: донести до маленьких дитячих сердець важливість Великодніх свят, оспіваних у піснях, возвеличених у віршах та прозі; поповнити запас знань про традиції та звички рідного краю; виховувати почуття глибокого розуміння і поваги до Господнього Сина; розвивати логічне мислення, вміння декламувати, зв'язне мовлення.

Ведуча

Незабаром, незабаром

Буде зміна в цілім світі.

Гей, Природо, з легким паром!

Все в воді... і всі умиті!

Почорніли, заіскрились,

Всі стежинки і доріжки...

Сонечко в калюжці вмилось,

Сполоснуло ручки й ніжки.

Навкруги сліпуче свято,

Мимоволі мружиш очі...

Витанцьовує завзято

Кожна трісочка в струмочку.

Шпак-пташина легкокрила

По сухих місцях крокує.

Все весна заполонила,

Відтепер вона керує.

(Н.Куфко)

Ведучий

Весна-чарівниця, неначе цариця,

Наказ свій послала,

Щоб краса встала.

І проліски,, і травка,

Й зелена муравка,

І кульбаба рясна, й фіалочка ясна —

Всі квіти весняні,

Веселі, кохані, з-під листя виходять,

Голівки підводять.

(О. Пчілка)

Ведуча.

Іде весна зеленокоса,

Ось вже над обрієм в імлі

Її рожеві ніжки босі

Ледь-ледь торкаються землі.

— Що, зимонько? Збирайся! Годі!

Іде весна, кричать граки,

Пора прокинутись природі,

Розправить плечі залюбки.

Ти чуєш, як кричить синичка?

А дні прозорі і ясні,

Біжить, дзюрчить, співа водичка...

Скоряйся, зимонько, весні.

(Н. Куфко)

Ведучий

Коли ми весну зустрічаєм,

Цвітуть сади, цвітуть поля.

Коли ми весну зустрічаєм —

Теплом вже дихає земля.

Коли ми весну зустрічаєм —

Ясніше сонечко сія,

І весь народ у нашім краї

Радіє, мов одна сім'я.

Коли ми весну зустрічаєм,

Пісень співаємо дзвінких,

Вітання від усіх приймаєм,

Самі вітаємо усіх.

(Н. Куфко)

Ведуча

Прилетіла здалека

Та й Весна.

— Ой, що ж ти нам, Веснонько,

Принесла?

— Принесла я, діточки,

Вам квітки,

І пташок з пташатами, І садки,

І тепло, і сонечко,

І пісні,

Гаївки-весняночки

Голосні.

З'являється дівчина-Весна.

Весна. Як тут гарно! І довго ж я спала. Та думаю, що прийшла вчасно, бо потрапила до вас на свято. Я вже давно царюю, та бабуся-Зима ніяк не хотіла йти далі і поступитися троном.

Ведучий. Із чим же ти до нас прийшла?

Весна. Цікаве запитання. Але влучне. У самий розгар весни всі християни святкують Паску - велике свято Воскресіння Христа. Я вам підготувала казкову сцену, яка відбудеться у Великодню ніч, і ще багато цікавого. А чи всіх запросили на свято? Нікого не забули?

У нас здавна

Є традиція славна:

Воду брати з чистої криниці,

Муку - з ярої пшениці,

Руками добрими замісити

І гостей на свято запросити!

Просимо на хліб, на сіть, на наше свято.

Ось тепер усе. Усіх запросила. А тепер можна і заспівати. А ви, діти, допоможете?

^ У виконанні Весни і дітей звучить веснянка «Повертайся, ластівко!».

Ведуча. У нас сьогодні свято. Велике свято! Ми всі з'єднались у велику родину і хочемо приносити одне одному лише радість і веселість.

^ 1-й учень

Христос воскрес, моя дитино!

Христос воскрес, Христос воскрес!

Впадімо вдячно на коліна

І помолімось до небес.

Давай же, донечко, молитись,

Дивись на хмарки до небес,

Бог милосердний любить діти...

Христос воскрес! Христос воскрес!

^ 2-й учень

Христос воскрес!

— Воістину! Воістину воскрес!

Співаймо пісню радості

Царю землі й небес.

Христос воскрес! О, сонечко,

З високих височин

Подай же радість світові:

Воскрес Господній син!

Христос воскрес! Повітрячко,

Ти ллєшся із небес,

Співай побожно, радісно:

Воістину воскрес!

^ 3-Й учень

Христос воскрес! Радійте, діти!

Біжіть у поле, у садок,

Збирайте зіллячко і квіти,

Кладіть на Божий хрест вінок.

Нехай бринять і пахнуть квіти,

Нехай почує Божий рай,

Як на Землі радіють діти

Та звеселяють рідний край!

На нас погляне Божа Мати,

Радіючи, з святих небес.

Збирайтесь діточки, співати:

— Христос воскрес! Христос воскрес!

— Христос воскрес! Христос воскрес! —

Співає жайворон з небес,

І озерце співа тихенько,

І лагідно сміється ненька.

І чути голос із небес:

— Христос воскрес! Христос воскрес!

Ведуча. А зараз ми з вами подивимось цікаве дійство, яке відбулось у Великодню ніч в одному з будинків.

^ Дійові особи: Паска, Шинка, Ковбаса, Писанки, Квіти, Масло, Сир, Хрін, Сіль, Крашанки.

У виконанні учнів звучить пісня «Христос воскрес».

Шинка (до ковбаси). Слухай, хтось співає.

Ковбаса. Що ти кажеш, сестрице? Спи. Це тобі щось наснилось.

Щ и п к а. Та ні. Вставай, ось послухай.

Ковбаса. Ох, аж і справді співають. А я вже думала, що примарилось. Прокидаються інші.

^ Хрін. Чого це ви так розшумілись? Не даєте поспати.

1-а писанка. Ти що, забув? Розпочинається дуже велике свято.

Хрін. Яке ж?

2-а писанка. Святом зі свят, торжеством із торжеств називають Великдень — світлий празник Воскресіння Христового, символ попрання смерті силою духу, символ духовного воскресіння людства.

Паска. Необхідний складник пасхальних ритуалів — приготування великодніх страв. Випікання паски чи писання писанок було священнодійством, під час якого людина духовно й морально оновлювалась, очищалась від грішних думок і намірів — наче по сходинках піднімалась до світлих врат Великоднього храму.

^ 1-а писанка. Писанки - давній символ життя, весни, сонця, а в християнському своєму доповненні - воскресіння Христа. Дарування писанки слугувало знаком симпатії, любові, єдності, приязні й порятунку.

С і л ь. А я ще знаю, що писанка була святинею й оберегом, життям і надією, і, розписуючи її, не можна було говорити про смерть і сумувати. Шкарлупу від писанки берегли, як магічний засіб.

^ 2-а писанка

Як уродилася, то була біла,

Тепер подивіться, рябенька я, ціла.

Мені змалювала Оксаночка бочки

У жовті, червоні і білі квіточки.

Лежу на столі коло круглої паски,

Моргаю до сиру, тулюсь до ковбаски.

До хрону, до масла, до баби сміюся,

Ану відгадайте, як же я звуся?

1-а писанка. Я знаю ще одну легенду, дуже давне повір'я.

^ ЗВІДКИ ВЗЯЛИСЬ ПИСАНКИ

(легенда)

Як Христа вели на муки,

Хрест дали йому у руки,

І, зітхаючи о Бозі,

Хрест той ніс він по дорозі

У скорботі і напрузі...

Десь його поділись друзі,

А сторожа навкруги —

Все кати і вороги.

Але ось пройшов гостинцем

З своїм хлопчиком-мізинцем

Чоловік марний, убогий,

Та й вступається з дороги.

Він узяв яєць в торбинку,

Наскладав у кошелинку,

Ніс до міста їх продати,

Щоб на сіль і хлібець мати.

А хлопчина каже: «Тату,

В Бога матимеш зарплату

І доступиш в раю чести,

Як поможеш хрест той нести».

І послухав він дитини,

Та й поніс той хрест на спині,

Облегшив Христові біль,

А синок поніс кошіль.

На Голгофі Хрест лишає

І до міста повертає:

Хоче яйця ті продати.

В кошик глянув: «Рідна мати!

Замість яєчок біленьких

Сотня писанок пишненьких».

Всі радіють — чудо! Диво!

І купують радо й живо.

За хвилину розкупили

Й дуже гарно заплатили.

А син каже: «Це дав Бог,

Бо Христові допоміг».

На весь світ, і в селі, і в місті,

Люди писанки писали, Боготворця величали.

(Ю. Шкрумеляк)

М а с л о. А я знаю гарну пісню про писанки і зараз вам її заспіваю.

^ С и р. А ви знаєте, чим писанки відрізняються від крашанок?

Крашанки. Авжеж. Глянь на нас! Хіба ж не помітно, що ми такі різні?

Сир. Вибачте, любі сестрички. Це я ще сплю. А вже пора вставати, зараз буде ранок.

1-а крашанка. Добре. Ми тобі вибачаєм. І розкажемо легенду.

^ 2-а крашанка. Третього, дня Христос воскрес. Воїни, які стерегли труну Христа, перелякались і побігли до свого сотника. Вони казали, що невинні. Але сотник їм не повірив. Він саме снідав і мав їсти варені яйця.

— Як це може бути, - кричав він.- Де ж чоловік може воскреснути з мертвих! Як з мертвого може стати живе, а з білого - червоне?

І тут на сотниковому столі замість білих яєць з'явились червоні. Сотник повірив у диво і подарував воїнам життя.

^ 1-а крашанка. І відтоді всі християни кожного великодня красять крашанки і пишуть писанки та обдаровують себе взаємно на ту пам'ятку, що так, як ті червоні крашанки врятували воїнів від смерті, так Ісус Христос своїми муками врятував увесь людський рід від пекельної заглади.

Квіти

А давайте побавимось у гру:

Стали діти у кільце —

В кожного в руках яйце,

Марті випало на славу

Розпочати цю забаву,

Дуже милу, престару

Великодню гру.

Ходить дівчину кільцем

І постукує яйцем.

Що не стукне — трісь та трісь,—

Яйця тріскають чиїсь...

Мартине — ціле, тверде,—

Марта рада далі йде...

Стук-стук-стук. І раптом — хрусь!

Гру продовжує Петрусь.

Стукнув всього разів три

І так само вийшов з гри.

За Петром пішов Максим,

Декілька дівчат за ним...

В Олі писанка ціла,

Оля в грі перемогла.

А тепер, відомо всім,

Всі — за стіл до Олі в дім.

Їсти яйця, все, що є...

Просить той, що виграє.

^ 2-а писанка

Я — писанка-красуня,

Вся в рисках і квітках,

Красу митців несу я,

Їх славлячи в віках.

Мене кладуть у свято

На пишному столі,

Щоби моїм убранством

Втішалися малі.

Без мене наше свято

Не буде тим, чим є,

Бо писанка багато

Їм радості дає.

В цій писанці вкраїнська

Душевна глибина,

Жива блакить барвінка

Й хода весни красна.

^ 1-а квітка

В нашім місті на видочку

Стоїть церква на горбочку.

Біля неї, наче квіти,

Сидять старші, ходять діти.

Ходять хлопці і дівчата —

Українські соколята.

^ 2-а квітка

І ми, сестро, не зіваймо,

Весняночку заспіваймо;

Щоби було її чути

На всі люди, на всі кути,

Щоби голос той змінився,

По Вкраїні постелився.

^ У виконанні квіток, звучить «Веснянка» в обробці Ф. Колесси.

Хрін

Котилася писаночка

З гори на долину,

Прикотилася простісінько

До нас у гостину.

А за нею йде Великдень,

Несе білу паску,

Дзвонить в дзвони, розпинає

Радощі і ласку.

Христос воскрес!—загомонять

На дзвіниці дзвони.

«Воістину» — полунає

Із вуст мільйонів.

Сир.

Христос воскрес! — спаситель світа,

Возвеселись старий і діти,

Возвеселись душа кожна,

Тепер журитися не можна!

Паска.

^ ВЕЛИКОДНІЙ ПРИВІТ

На дзвіниці дзвонять дзвони,

Великодні, голосні

Всюди втіха, всюди гомін,

Всюди радісні пісні.

Це Ісус воскрес з могили,

І воскресла з ним весна:

Квіти сині, жовті, білі

Розсипає крізь вона.

Любі друзі, добрий ранок!

Всім привіт! Христос воскрес!

Час співати нам веснянок,

Щоб із серця смуток щез.

Великодними піснями

Звеселяймо Божий світ!

Щоб почули й за морями

Про Вкраїнський славний рід!

(Р. Завадович)

Звучить пісня «Христос воскрес!»

Масло

Вдягла весна мережану сорочку,

Умившись і звільнившись від турбот»

І підіймає волошкові очі

До вищих, до церковних позолот.

Душа стає в цю днину молодою,

Забувши, що слова бувають злі.

І повняться старанням, добротою

На вранішньому скромному столі.

Великдень всіх кас на гостини просить,

Малює сонце, полотно небес,

І крашанку як усмішку підносить,

Христос воскрес! Воістину воскрес!

Паска

Ідуть діди, бабусі і внучата.

Ідуть батьки. Ідуть старі й малі...

Велика служба в церкві розпочата,

Велика вість летить по всій землі.

Шинка

«Христос воскрес!» —

Годинонька весела.

Весна в природі, і в душі весна.

Розквітлим садом замаїлись села

Й полинула гаївка голосна.

^ Ведуча. Як же було цікаво і скільки нового ми дізналися! Наші герої чудово впоралися.

Ведучий. Звичайно. Я так заслухався, що мені здалося, ніби я сам там побував.

Ведуча. Ще хочу додати, що весь Страстний тиждень люди готувались до Великодня..

Верба — цвітна неділенька

Вербою махала,

Що за тиждень вже Великдень,

Всім нам нагадала.

Тож не мали понеділок

З вівторком спочинку —

Виганяли і найменшу

З хати порошинку.

А середа-господиня

Мала лиш мороку,

Випікала жовту бабу —

Паску круглобоку.

Четвер «Страсті» прочитав

В смутку та жалобі.

А п'ятниця сторожила

При господнім гробі.

Ледве писанки субота

Встигла посвятити,

Вже Великдень нам співає:

«Христос воскрес, діти!».

Ведучий

Задзвонив воскресний дзвін

І розкрились квіти —

Йде народ з усіх сторін —

Як же не радіти?

Що Христос воскрес для нас,

Сонце засіяло,

Що настав весняний час,

Зла-зими не стало.

Розспівалися пташки

Радісно-святково,

Вкрила гори і горбки

Знов трава шовкова.

На травичці веснянки

Там виводять в свято,—

Не пізнати — чи квітки,

Чи в квітках дівчата.

Ведуча. Настав час прощатись. Ми вдячні всім, хто був із нами.

Ведучий. Ми з вами прощаємось піснею.

(Пісня «Прощальна»)

Підготувала Іваненко Лариса Іванівна,

учитель Кременчуцької ЗОШ №28



Схожі:

Свято миколая це свято проводити як родинне у святково прибраній кімнаті або актовому залі школи за активної участі батьків класу. iconВедучий: Доброго дня, всі присутні у нашому залі. Вітаємо батьків, гостей, дітей. Сьогодні ми зібралися, щоб побачити свято, яке підготували І хочуть провести учні 1-б класу.
Вітаємо батьків, гостей, дітей. Сьогодні ми зібралися, щоб побачити свято, яке підготували І хочуть провести учні 1-б класу
Свято миколая це свято проводити як родинне у святково прибраній кімнаті або актовому залі школи за активної участі батьків класу. iconРодинне свято «Тато, мама, я – дружна сім’я»
Зал святково прибраний, під супровід музичний до залу заходять родини конкурсанти
Свято миколая це свято проводити як родинне у святково прибраній кімнаті або актовому залі школи за активної участі батьків класу. iconРодинне свято «Прощавай, Букварику» Вчитель
Букваря. На свято ми запросили тих, хто був з нами весь цей рік підтримуючи,допомагаючи робити перші кроки на шляху учнівства. Це...
Свято миколая це свято проводити як родинне у святково прибраній кімнаті або актовому залі школи за активної участі батьків класу. iconРодинне свято «Хто нас діти щиро любить?»
Хлопчик: я весняний Вістунець, прийшов звістити, щоб увесь хрещений люд відзначив найкраще свято весни – Великдень
Свято миколая це свято проводити як родинне у святково прибраній кімнаті або актовому залі школи за активної участі батьків класу. iconРодинне свято Роде наш красний, роде наш прекрасний
...
Свято миколая це свято проводити як родинне у святково прибраній кімнаті або актовому залі школи за активної участі батьків класу. iconСценарій свята «День усіх закоханих»
...
Свято миколая це свято проводити як родинне у святково прибраній кімнаті або актовому залі школи за активної участі батьків класу. iconРодинне свято «у лузі калина, у лузі червона…»
Учитель. Добрий день, дорога родино першого класу! Я не ділю вас на окремі родини, сім'ї, ви для мене — єдина дружна родина, в якій...
Свято миколая це свято проводити як родинне у святково прибраній кімнаті або актовому залі школи за активної участі батьків класу. iconРодинне свято: «Тато, мама, я – дружна сім ’ я»
Мета: розширити знання учнів про повагу і любов до батька та матері, викликати бажання бути схожими на них, виховувати любов та шанобливе...
Свято миколая це свято проводити як родинне у святково прибраній кімнаті або актовому залі школи за активної участі батьків класу. iconВітаємо усіх Вас з Днем Святого Миколая-Чудотворця!!!
Свято Миколая прийшло до нас 1088-1089 р за часів князя Всеволода Ярославовича і в церковному календарі називається „Празник Святого...
Свято миколая це свято проводити як родинне у святково прибраній кімнаті або актовому залі школи за активної участі батьків класу. iconДирекція школи
Шановні вчителі! Запрошуємо Вас на урочисті збори, присвячені 10-ти річч’ю незалежності України, які відбудуться в актовому залі...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©lib.znaimo.com.ua 2000-2014
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи