Тема Данте останній поет Середньовіччя і провісник Відродження. Морально-філософський зміст «Боже­ственної комедії» icon

Тема Данте останній поет Середньовіччя і провісник Відродження. Морально-філософський зміст «Боже­ственної комедії»



НазваТема Данте останній поет Середньовіччя і провісник Відродження. Морально-філософський зміст «Боже­ственної комедії»
Дата конвертації28.01.2013
Розмір185.6 Kb.
ТипДокументи
джерело

«Божественна комедія» Данте Аліґ’єрі

9 клас

Тема

Данте — останній поет Середньовіччя і провісник Відродження. Морально-філософський зміст «Боже­ственної комедії».


Мета

Познайомити учнів із морально-філософським змістом «Боже­ственної комедії», її структурою, особливостями поетики; проана­лізувати окремі пісні твору («Пекло», пісня 1; «Рай», пісня 33); з'ясу­вати особливості «Божественної комедії» як середньовічного тво­ру і першої поеми Відродження, сформувати навички образного мислення, зіставлення літературно-мистецьких явищ, аналізу тек­сту; виховувати інтерес до моральних проблем людства.


Обладнання

Тексти «Божественної комедії» в перекладах П. Карманського, М. Рильського, Є. Дроб'язка; портрет Данте роботи Джотто; репродукції фресок Джотто; музичний запис симфонічного циклу «Пори року» А. Вівальді; симфонії П.Чайковського «Франческа да Ріміні»; слайди із зображенням Флоренції; таблиця «Художній світ "Божественної комедії"».


^ Підготовка учнів до уроку

Прочитати «Божественну комедію» Данте, осмислити зміст пісні 1-ї («Пекло») і пісні 33-ї («Рай»), з'ясувати значення алегорич­них образів; підготувати короткі повідомлення про життя Данте.


Епіграф №1

Тінь Данте з профілем орлиним

Співає про Нове Життя.

(О. Блок)

Епіграф №2

Данте малює нам не лише тісні закутки,

де він жив і куди блукав. Він малює Всесвіт,

весь величезний будинок світу...

Іван Франко. Данте Аліг'єрі. Характеристика середніх віків. Життя поета і вибір його поезії


Хід уроку


І. Формування нових знань і способів дії


  1. Слово вчителя


Звучить мелодія із симфонічного циклу А. Вівальді «Пори року» («Осінь»).

Уявімо собі Флоренцію ХНІ століття. Довгі вузькі ву­лиці з темними провулками, де виступають фасади бу­динків з нагромадженими один над одним поверхами. Жінки в барвистих убраннях ходять по воду на площу, де розмірено жебонить фонтан. Багато церков і каплиць, у повітрі лине урочистий перегук дзвонів.

Сторожові башти раз у раз нагадують про воєнну не­безпеку. Флоренція відбивалася від військ феодалів, які нападали з рицарських замків, з сусідніх міст. А всере­дині, за міськими мурами, точилася політична боротьба між партіями гвельфів і гібелінів.

У Флоренції давно забули про феодалів і політичні пар­тії, але XIII ст. стало для цього міста особливим, бо саме тут у 1265 р. народився великий поет Данте Аліг'єрі, який увінчав своєю творчістю добу середньовіччя й розпочав в Італії та всій Європі нову епоху Відродження.

Ідеї Ренесансу зародилися в Італії. Цьому сприяло кілька причин. Наприкінці XIII ст., завдяки зручному гео­графічному положенню, північні італійські міста (Фло­ренція, Генуя, Мілан, Венеція) опинилися на перехресті торговельних шляхів із Заходу і Сходу і стали центрами нових товарних відносин, хоча на півдні ще зберігався феодальний лад. На межі XIII—XIV ст. формується нова гуманістична культура, на яку величезний вплив справи­ла антична спадщина, яка краще, ніж в інших країнах, збереглася в Італії. Цей період називають Проторенесан­сом, тобто початком Відродження. Свідомість людей ще не зовсім звільнилася від старих догм, і хоча ще не було відкритого опору клерикальній схоластиці, однак митці почали більше звертатися до проблем особистості.

Виразниками гуманістичного перевороту в Італії ста­ли флорентійці поет Данте і художник Джотто. Данте центром своєї «Божественної комедії» обрав людину, кот­ра прагне духовного вдосконалення себе і світу, намага­ється усвідомити моральний сенс буття. Джотто розпочав новий етап у європейському живописі. (Демонструються репродукції фресок Джотто). У центрі його творчості не Бог, а особистість, людські стосунки. Навіть роботи Джотто на біблійні сюжети, будучи наповненими великою психо­логічною і драматичною напругою, змушують задуматися над багатьма питаннями буття світу і людини. Отже, Дан­те і Джотто єднає думка про людину, зміст її життя і призначення у світі.


^ 2. Творець безсмертного шедевра


Є імена, котрі неможливо обминути, вивчаючи світову літературу. До таких імен, які заслужили визнання всіх народів і часів, які стоять на вершині мистец­тва слова і про які говорять лише гіперболами — величний, неповторний, осяй­ний, геній — належить ім'я Аліг'єрі, головний твір якого — «Комедію» — через три століття Дж. Боккаччо назвав «Божественною», а його самого — «дарованим Божою милістю». Дійсно, в самому імені Данте прихований його шлях до безсмер­тя. Ім'я Данте перекладається як «той, хто дає (дарує)»: він подарував людині віру у свою силу, у свої внутрішні можливості, надію на моральне оновлення себе і всього людства. А з іншого боку, як вважав Боккаччо, сам Данте став «божест­венним даром» своєму часові, бо він розбудив від середньовічного сну свою епоху і своєю творчістю відкрив нову добу — добу Відродження. Англійський літерату­рознавець Д. Берт у своїй книзі «100 кращих літераторів» (1998) поставив ім'я Данте на друге місце після Шекспіра, зазначивши, що він залишається вічним еталоном для західної цивілізації, а його «Божественна комедія» — одним із найбільш шанованих і впливових літературних творів в історії, напевно, найве-личнішою з усіх існуючих поем. Завдяки Данте, як пише Д. Берт, література Гомера відродилася в італійській мові, яку Данте узаконив у поетичній спадщині і передав її Шекспірові та Відродженню. Жодний з авторів не посідав такого недосяжного місця у своїй добі, як Данте у Середньовіччі. Дійсно, як пише Д. Берт, він став пророком і совістю свого часу.

Хто ж такий Данте? Який переворот він здійснив у духовній культурі своєї епохи? Про що писав у своїй «Божественній комедії»? І на яке «нове життя» прагнув навернути людину й усе людство?


^ 3. Повідомлення учнів. Життя і творчість Данте.


Данте народився в 1265 р. у сім'ї флорентійського дворянина Аліг'єро ді Беллінчоне л'Аліг'еро. Сина назвали Дуранте, скорочено — Данте. Батько Данте володів будинками, земельними маєтками, мав середній на той час прибуток. Мати померла рано, і Данте не пам'ятав її. Коли Данте виповнилося 9 років, він зустрів на вулиці свою ровесницю, доньку сусіда Портінарі на ім'я Беатріче. Ця перша зустріч зворушила душу хлопчика і створила в його уяві нетлінний образ Кохання, що згодом увійшов у його творчість. Про дівчину в яскраво-червоному вбранні як про втілення Вічно Жіночого Данте розповів у своїй першій книзі «Нове життя» (1295). Поет пише про те, як розквітло й оновилося його життя, осяяне коханням до Беатріче.

Наприкінці XIII ст. Флоренція опинилась у центрі жорстокої політичної бо­ротьби. Особливої гостроти набули суперечки між гібелінами (дворянська партія, що виступала за об'єднання країни під владою німецького імператора) і гвельфами (торгово-промислова партія, яка об'єднала прибічників Папи Римського). Вреш­ті-решт гвельфи перемогли. Данте, прибічник гвельфів, бере активну участь у су­спільному житті Флоренції: він обіймає почесну посаду пріора, виконує диплома­тичні доручення, веде переговори в Римі з Папою Боніфацієм VIII. Але в таборі гвельфів немає згоди. Гвельфи розділилися на «чорних» (оптиматів) і «білих» (пополанів). Данте був завзятим «білим» і разом з іншими цехами боровся проти панування «чорних». Поет відстоював інтереси різних прошарків народу, плекав надії на об'єднання Італії, удосконалення суспільного життя, де здібності людини зможуть виявитися вповні. Внутрішньоміська боротьба була тривалою і жорсто­кою, але 1302 р. «чорні» взяли гору. Данте у той час був у Римі, і його заочно засудили до вигнання з Флоренції. У вироку говорилося, що його спалять живим, якщо він наважиться повернутися в місто. Так почалася пора поневірянь Данте. Він говорив, що зрозумів, «який гіркий хліб чужий, як тяжко підніматися чужи­ми сходами». Розповідають, що Данте побував майже в усіх містах Італії, шука­ючи притулку. Самотність на чужині (його дружина Джемма Донаті залишилась у Флоренції), розчарування в папській партії гвельфів, страх за майбутнє рідного міста — усе це привело поета до сподівань на владу імператора. У 1310 р. німець; кий імператор Генріх VII вступив із військом в Італію, і запальний поет оголосив себе його прихильником. Трактат «Про монархію» втілює віру автора в ідеально­го монарха, який служить народозі і не залежить від церкви й панства. Але Генріх VII незабаром помер, і надія Данте на повернення на батьківщину померла разом із ним. Останні шість років Данте провів у Равенні, де й закінчив свій життєвий шлях 14 вересня 1321 року.

Крім «Нового життя», перу Данте належать й інші твори. Наприклад, у фі­лософському творі «Бенкет» (1304) письменник утверджує природну схильність людей до пізнання, що є «найвищим досягненням життя». У трактаті «Про на­родну красномовність» (1304) Данте уславлює красу й велич народної італійської мови, але він не заперечував значення латини, яка, на його думку, може залиши­тися мовою науки й літератури.

Данте цілком справедливо вважається основоположником італійської літера­турної мови, яка, за його словами, може стати кроком до об'єднання Італії.

Найбільш відомий твір Данте — поема «Божественна комедія», яку поет роз­почав приблизно у 1307—1313 рр. і завершив у 1321 р., незадовго до смерті.


4. Лекція


Найвідоміший твір Данте — «Божественна поема», яку він розпочав приблизно в 1307—1313 рр. і завершив у 1321 р., напередодні своєї смерті.

^ Назва твору. Данте найменував поему комедією. Піз­ніше Дж. Боккаччо, вражений силою таланту автора й величчю його твору, приєднав до цієї назви визначення «божественна». Під таким заголовком поема була опублі­кована 1555 р. у Венеції, увійшовши до скарбниці світо­вої літератури.

^ Тема поеми. Данте зосереджує свою увагу на стані люд­ської душі після її смерті. В алегоричній формі описує пе­кло, чистилище та рай, куди потрапляє людина, відповідно до своїх вчинків за життя. Однак поет долає середньовічне уявлення про незмінність і приреченість людської натури. У центрі твору особистість, яка прагне духовно вдоскона­лити себе і світ, вона здатна осягнути проблеми всього люд­ства і знайти вихід до Нового Життя.

^ Форма розвитку сюжету — подорож загробним світом. Цей прийом неодноразово використовували ве­ликі попередники Данте — Гомер, Овідій, Стацій, Вер-гілій. У середньовічній літературі існував жанр так зва­них «видінь», де письменники показували муки гріш­ників або раювання праведних у загробному світі. Однак у Данте «подорож душі після життя» сповнена не місти­чних, а цілком реальних проблем, що набувають філо­софського значення.

Ідея поеми. Про задум твору Данте писав в одному з листів: «Врятувати людей від ганебного стану і привести їх до щастя». Письменник прагнув до духовного спасіння Людини й усього світу. Він проголошував високі ідеали Добра, Любові, Милосердя, Розуму, які, на його думку, можуть змінити життя суспільства.

Жанр. «Божественну поему» названо комедією, згідно з риторикою того часу. Трагедією тоді вважали твір, написаний «високим» стилем і латинською мовою. Данте стверджував, що його «комедія» написана «середнім» стилем. Це означало, що в поемі нема ні особливої тра­гедійної піднесеності, ні навмисного зниження стилю до комічного бурлеску. Окрім того, «Божественна ко­медія» — ліро-епічна поема, в якій розповідь про події переплітається з ліричними й філософськими роздума­ми автора.

^ Композиція твору. Грандіозну будову поеми можна порівняти з храмом, де кожна деталь строго зважена і гармонійна. Три частини її обсягу охоплюють загроб­ний світ: «Пекло», «Чистилище» і «Рай». Однак поет дивиться на нього поглядом людини нової епохи — Відродження, котра думає не про загробне, а реальне життя. Алегорична цифра «три», яка втілює божест­венну триєдиність, — свідомий задум письменника. 33 пісні містить кожна частина, а всього в поемі разом зі вступом сто пісень. Форма терцини (тривірша) прийня­та для всіх частин поеми.

Терцина (італ. terzina, від terza rima — третя рима) — стро­фа з трьох рядків п'ятистопного ямба, в якій середній рядок римується з крайніми — першим і третім — у наступній строфі (аба бвб вгв гдг і т.д.), завершуючись окремим ряд­ком, римованим з другим рядком попередньої строфи.

Саме в «Божественній комедії» вперше у світовій літе­ратурі була використана ця віршова форма. У кожній ча­стині приблизно однакова кількість рядків («Пекло» — 4720, «Чистилище» — 4755, «Рай» — 4758, усього — 14233). Отже, Данте прагнув до гармонії пропорцій, вва­жаючи себе геометром. Думкою про гармонію світу прой­нятий увесь твір.

^ Переклади «Божественної комедії» українською мо­вою. Перший переклад українською мовою належить Іва­нові Франкові.

У 1878 р. він переклав білим віршем першу пісню «Пе­кла». У 1892—1896 рр. у львівському журналі «Правда» В. Самійленко надрукував перші десять пісень «Пекла», які незабаром вийшли окремим виданням. У 1898 р. Леся Укра­їнка переклала частину п'ятої пісні «Пекла», яка була опу­блікована лише в 1945р.У1913р. Іван Франко наприкінці статті «Данте Аліг'єрі. Характеристика середніх віків. Життя поета і вибір із його поезії» подав переклад білим віршем численних уривків з усіх трьох частин поеми. У 1956 р. вийшов перший повний переклад «Пекла» П. Бірмансько­го і М. Рильського. У 1976 р. побачив світ повний переклад «Божественної комедій» Є. Дроб'язка.


^ II. Застосування знань і формування вмінь учнів


  1. Бесіда про першу (вступну) пісню «Божественної комедії»




  1. Про що розповідається в першій пісні?

  2. Які звірі зустрілися на шляху Данте?

  3. Що, на вашу думку, вони уособлюють?

  4. Хто такий Вергілій? Які твори він написав і за що його особливо шанували нащадки?

  5. Який шлях указує Вергілій герою поеми?


Як визнав сам автор в одному з листів, надісланому з Равени приблизно в 1317 р., він писав свою поему з тим, щоб її можна було тлумачити з чотирьох поглядів. Пер­ший аспект — буквальний, коли текст розуміється та­ким, як він написаний. Другий аспект — алегоричний, коли під текст слід підставляти події зовнішнього світу. Аспект моральний — передбачає опис переживань і при­страстей людської душі. Четвертий аспект «анагогічний» (у перекладі з давньогрецької — «такий, що підносить угору»), тобто містичний, або філософський.


  1. ^ Укладання таблиці «Тлумачення Першої пісні "Божественної комедії"»


Таблиця

Тлумачення Першої пісні «Божественної комедії»

^ Аспекти змісту

Інтерпретація Першої пісні

Буквальний зміст

Блукання автора в лісі й фантастична зустріч з Вергілієм, який начебто врятував від звірів.

Алегоричний зміст

Автор розгубився серед чвар у Флоренції: леопард символізує політичних супротивників; лев - короля Франції; вовчиця — римське папство. На порятунок приходить оспівувач слави Римської імперії, проголошувач єдиної всесвітньої держави — Вергілій.

Моральний зміст

Дія відбувається в людській душі, звідусіль оточеній гріхами (леопард — перелюбство, лев — гордість, вовчиця — жадібність), яким протистоїть ідеал громадянських чеснот.

Філософський зміст

Людство втратило моральні орієнтири, заблукало, потрапивши в полон до жахливих . пороків (звірів). Вергілій, автор «Георгік» і «Буколік», мав у середні віки славу передвісника християнства, зокрема народження Христа. Він уособлює божественну мудрість, яка може вивести на духовну, світлу путь.


Перша пісня — зав'язка «Божественної комедії». У ній порушується проблема пошуку правильного шляху і для тогочасної Італії, і для кожної людини особисто, і для людства загалом. Цей величний задум здійснюється про­тягом наступних частин.


  1. Бесіда про особливості зображення світу в «Божественній комедії»




  1. У яких сферах подорожує герой?

  2. Назвіть дев'ять кіл Пекла. Які гріхи викриває автор?

  3. Який гріх, на його думку, найтяжчий?

  4. З'ясуйте символічне значення гори Чистилища. Хто з грішників може очиститися, а хто ні? Чому?

  5. Що автор побачив у Раю? Які істини відкрилися йому?


У процесі відповідей учнів складається опорна схема «Концепція світу в «Божественній комедії».


^ 4. Робота зі схемою „Концепція світу в „Божественній комедії”





У центрі художнього світу поеми — Земля. У північній півкулі розташована глибока воронка Пекла, центр якої в середині Землі. У дев'яти колах пекла мучаться душі грішників. Це загальна картина людських вад. У Пеклі Данте супроводжує Вергілій, пояснюючи все побачене.

^ Коло перше (Лімб) — нехрещені немовлята й добро­чесні християни, мудреці. Коло друге — порушники шлюб­ної вірності (Франческа да Ріміні та Паоло). Коло тре­тє — ненажери. Коло четверте — скнари й марнотрат­ники. Коло п'яте — гнівні, нудні. Коло шосте — єретики. Коло сьоме — насильники всіх видів (над ближніми, над майном, над собою тощо). Коло восьме — святокупці, ха­барники, злодії, лукаві порадники, призвідники розбра­ту, фальшивники (людей, грошей, слів). Коло дев'яте — зрадники (Іуда, Брут, Кассій та ін.). Найстрашніший гріх, на думку Данте, — це зрада.

У Південній півкулі розташована оточена океаном го­ра Чистилища. Разом з передчистилищем і земним раєм тут також дев'ять кіл. У передчистилищі очищуються душі вмерлих, непримиренних з церквою, недбайливих, загиб­лих не своєю смертю. Тут знаходиться і долина земних владарів. Перше коло — пихаті. Друге коло — заздрісні. Третє коло — гнівливі. Четверте коло — ледачі. П'яте коло — скупі. Шосте коло — обжерливі. Сьоме коло — перелюбники. У земному раю Данте супроводжує Матель-да, з'являється видіння Беатріче, яка буде його прово­диркою в Раю як символ облагороджуючої любові.

Навколо Землі рухаються Сонце і планети. Вони створюють також дев'ять кіл, на яких розташований небес­ний Рай, де живуть у вічному блаженстві душі правед­ників. Перше небо — Місяця. Друге небо — Меркурія. Третє — Венери. Четверте — Сонця. П'яте — Марса. Шосте — Юпітера. Сьоме — Сатурна. Восьме — непору­шних зірок. Дев'яте небо — Кристалічне, або ангельсь­ких ієрархій. Десяте коло утворює Емпірей, помешкання божества, світ вічності.

Останні пісні поеми описують утопічну картину, де сяють зірки, мерехтять різними кольорами відблиски вог­ненної ріки, розпускаються чарівні квіти. Данте змальо­вує Небесну розу - втілення християнських ідеалів. У фіналі авторові з'являється видіння Бога, і йому нарешті відкривається ідея Божественної любові, що «водить сон­це й зорні стелі».


^ 5. Виразне читання уривку з 33 пісні («Рай») у музичному супроводі А. Вівальді («Пори року. Весна»)


115 В глибокій ясноті переді мною

Явилися із світла троє кіл

Трьох кольорів з об'ємністю одною.

118 Одне — відбиток другого всіх сил,

Немов Іріда близ Іріди стала,

А третє йде вогнем з обох світил.

121 Який ти куций одяг надівала.

Безсила мисле, проти ж тебе річ

Іще куцішою себе являла.

124 О вічний блиску, що шляхом сторіч,

Самоосяжний, самоосягаєш

Й, осягнутий, собі зориш устріч!

127 На колі, що відбитий в ньому сяєш, —

Коли його я зором перебіг, —

Бо ти навколо сяйвом осяваєш,

130 Де завертав унутрішній поріг,

Мені немовби з нас малюнок здався,

І наче барви власні він зберіг.

133 Мов геометр, який старанно брався

За вимір площ і ліній колових,

Але, засад не маючи, стерявся, —

136 Такий став я при дивинах нових:

Хотів уздріть, як образ той у колі

Розміщено, як скріплюється їх.

139 Були ж у мене крила надто кволі;

Але яскравість сяйва тут прийшла,

І міць зростала розуму і волі.

142 Уяву сила зрадила була.

Та, мов колеса, ясні і веселі,

Жадобу й волю долі повела

145 Любов, що водить сонце й зорні стелі.

(Пер. Є. Дроб'язка)

Коментар до уривка

В останніх рядках йдеться про те, як автор побачив образ Бога у вигляді трьох рівновеликих кіл різного ко­льору. Одне з них (Бог-Син) здавалося відбитком другого (Бога-Отця), ніби веселка (Іріда), народжена веселкою, а третє (Бог-Дух) — здавалося вогнем, породженим обома цими колами (за католицькою легендою, Святий Дух ви­ходить від Отця й Сина). Суттєво, що у другому колі, що здавалося відбитком першого, Данте побачив обличчя («з нас малюнок»). У цьому втілюється ідея автора — набли­ження людини до Божественної істини й любові. Весь шлях героя поеми спрямований до єдиної мети — Любові, «що водить сонце й зорні стелі», яка може, на його думку, духовно змінити людину та навколишній світ.

«Божественна комедія» — це .поема про самого Данте й водночас поема про людину та все людство, які повинні пройти шляхом морального очищення й піднестися до вер­шин Духу. Це ідея нової епохи — Відродження.


^ 6. Укладання таблиці «Традиції та новаторство Данте в «Божественній комедії»


Таблиця

Традиції та новаторство Данте в «Божественній комедії»

^ Середньовічні традиції

Ідеї Відродження в «Божественній комедії»

1. Зображення загробного світу («видіння», «містерії» тощо)

1. Через загробний світ - показ проблем реального життя

2. Ідея приреченості людської долі, схиляння перед жорстокою силою Бога

2. Ідея духовного вдосконалення людини й людства, пошук Божественних істин у душі і світі

3. Зображення середньовічного світу як єдино можливого, незмінного, даного Богом

3. Критика середньовічної моралі, земних правителів, людських гріхів

4. Конкретний або символіко-алегоричнии зміст

4. Узагальнюючий, філософський зміст поеми, що має значення для всього людства

5. Статична картина світу

5. Незважаючи на вплив середньовічної космогонії на художню картину світу у творі, Данте визначає духовні рушії всесвіту — високі моральні цінності

6. Людина нічого не може змінити у світі

6. Проголошення духовної величі людини, її особистої моральної відповідальності за зміни в житті та суспільстві




  1. ^ Духовні шукання поета.


Поетові було 35 років, коли він опинився у фантастичному темному лісі — «на півшляху свого земного світу» (середня тривалість життя за часів Данте становила 70 років). У житті кожної людини настає момент, коли вона повинна переосмислити своє життя з точки зору духовного ідеалу й визначити, яка вона, людина, куди йде і що має у своїй душі. Герой Данте (почасти це він сам) — філософ, шукач істини, правди, вищого смислу буття, Бога. Водночас він шукає і самого себе. Він загубився не тільки в лісі гріхів і помилок, політичних суперечок, але й у своїх протиріччях, втративши правильний шлях. Герой переживає всю гаму складних почуттів: сум'яття, жах, невпевненість, розпач, відчай. Перекладач Є. Дроб'язко майстерно відтворює переживання героя Данте за допомогою різноманітних метафор («сонність так оволо­діла мною»), емоційних окликів («О, де візьму снаги розповісти про ліс листатий цей, суворий, дикий, бо жах від згадки почина рости!»), порівнянь («Як той, хто у задишці голосній на сушу вийшов, піною укритий, і озирає вири навесні, — так і мій дух...»), персоніфікацій («І дух надія звабила рожева») та ін.

Ліричний герой Данте втілює шукання й поривання людського духу, його нелег­кий шлях до усвідомлення себе й світу. Хижі звірі, що перешкоджають йому, — своєрідне випробування людини на моральну міць. Невідомо, чим би завершилася ця боротьба, якби героя не врятував Вергілій. Ця ситуація набуває символічного змісту. В образі Вергілія Данте утверджує рятівну роль античності, мистецтва взага­лі й Божественної мудрості (бо Вергілія вшановували в середні віки за те, що він передбачив прихід Христа). Усе це допоможе людині, на думку письменника, вижи­ти серед гріхів і пороків, серед політичних чвар і суперечок, зберегти свою людську сутність, не схилитися перед спокусами й випробуваннями. Але далі — все залежить від людини, від її морального вибору. Уже в першій пісні «Божественної комедії» ми відчуваємо, що герой Данте — сильна й мужня особистість. Незважаючи на вагання й суперечності, він сміливо йде слідом за Вергілієм, бо прагне пізнати, як живуть люди й людство і куди прямує у своїй духовності все суспільство.)


^ 8. Характеристика образу Вергілія (за змістом І пісні).


Питання для аналізу

  • Як автор характеризує Вергілія у першій пісні? Знайдіть відповідні цитати.

  • Які його твори і герої з них згадуються у «Божественній комедії»?

  • Схарактеризуйте мову героя.

  • До чого він закликає Данте?

(У першій пісні «Божественної комедії» Вергілій постає величним і мудрим. Його таємнича і загадкова поява («в безлюдді я його побачив рух») свідчить про духовну силу мистецтва й ідеалів, які він втілює. Видатний римський поет у середні віки мав легендарну славу мудреця, чародія, провісника християнства. У «Боже­ственній комедії» згадуються «Енеїда», «Буколіки» й «Георгіки» Вергілія, а та­кож називаються герої з них (Еней, Камілла, Турн, Низ, Евріал, Анхіз). Вергілій описав пекло у IV книзі «Енеїди», а Данте продовжує його традицію. Крім того, Вергілій оспівував велич і міць Риму, ідею національного єднання. Данте теж мріяв про єдність Італії, про мир і процвітання для всіх народів, тому він схиля­ється перед Вергілієм як перед співцем єдиної всесвітньої держави. Побожне ста­влення Данте до Вергілія передається у перекладі Є. Дроб'язка: «Чи не Вергілій ти, чи не криниця широкоплинних мовних вод ясних?»; «О світло й честь усіх співців земних»; «Ти вчитель мій, моє уґрунтування».

Вергілій виголошує мудру промову, в якій повчає героя, обіцяє йому показа­ти шлях до пізнання людської душі й світу.


^ Та чом вертаєш і в журбі поник?

Чого не йдеш на горб, де корениться \

Солодке джерело чудесних рік?

(Переклад Є. Дроб'язка)


За Вергілієм, тобто за Божественною мудрістю, герой Данте вирушає до пекла, бо перш ніж зрозуміти істину, треба усвідомити, що є перешкодою на шляху до неї.)


^ 9. Підсумкова бесіда.


  • Чому Данте вважають поетом, котрий здійснив духовний переворот у куль­турному житті людства?

  • Яку країну вважають батьківщиною Відродження?

  • Доведіть, що Данте був останнім поетом Середньовіччя і першим поетом Відро­дження. Які риси середньовічної культури та ренесансні ідеї відбилися у його творчості?

  • Назвіть основну тему та ідею «Божественної комедії».

  • Як побудований цей твір?

  • Яке значення вкладав автор у свої образи та ситуації?


Домашнє завдання

Написати твір-роздум на тему: «Про яке Нове Життя для людини мріяв Данте в «Божественній комедії»?»



Схожі:

Тема Данте останній поет Середньовіччя і провісник Відродження. Морально-філософський зміст «Боже­ственної комедії» iconПоема Данте «Божественна комедія»
Тема: Поема Данте «Божественна комедія» філософсько – художній синтез середньовічної культури. Сон Данте протягом великоднього тижня...
Тема Данте останній поет Середньовіччя і провісник Відродження. Морально-філософський зміст «Боже­ственної комедії» iconДанте Аліг’єрі (Dante Alighieri; 1265-1321) – видатний поет і мислитель, творчість якого відносять до Передвідродження; творець італійської літературної мови
Данте Аліг’єрі (Dante Alighieri; 1265-1321) видатний поет і мислитель, творчість якого відносять до Передвідродження; творець італійської...
Тема Данте останній поет Середньовіччя і провісник Відродження. Морально-філософський зміст «Боже­ственної комедії» iconКонспект бінарного уроку зарубіжної літератури та історії за темою „ Філософсько-естетичні та художні особливості поеми Данте „Божественна комедія Розробили і провели
Мета Дати уяву про історично-літературні особливості доби Середньовіччя та Ренесанса
Тема Данте останній поет Середньовіччя і провісник Відродження. Морально-філософський зміст «Боже­ственної комедії» iconТема: архітектура середньовіччя
Середньовіччя. Вчити свідомо використовувати художні інструменти та матеріали й застосовувати знання в нових ситуаціях. Розвивати...
Тема Данте останній поет Середньовіччя і провісник Відродження. Морально-філософський зміст «Боже­ственної комедії» iconТема уроку: Міщанство й українізація вчора та сьогодні (за комедією М. Куліша «Мина Мазайло») Мета уроку
Мета уроку: розкрити ідейний зміст комедії; з’ясувати особливості показу процесу українізації 20-х рр у творі; охарактеризувати образи;...
Тема Данте останній поет Середньовіччя і провісник Відродження. Морально-філософський зміст «Боже­ственної комедії» iconУрок на тему: «Загальна характеристика сенсорних систем» (9 клас) (з досвіду роботи вчителя ІІ категорії Прокопенко С. В.)
Сааді, великий таджикський поет середньовіччя, в книзі «Гюлістан» говорить: «Спитали мудреця: в кого ти вчився мудрості?» «Я не
Тема Данте останній поет Середньовіччя і провісник Відродження. Морально-філософський зміст «Боже­ственної комедії» iconПідсумкова робота за поемою Данте Аліг’єрі «Божественна комедія» Варіант І завдання І «Поясни ключове слово»
«Білі» і «чорні». (На «білих» і «чорних» розкололась політична партія гвельфів, Данте належав до «білих»)
Тема Данте останній поет Середньовіччя і провісник Відродження. Морально-філософський зміст «Боже­ственної комедії» iconПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів всесвітня історія 10 11 класи суспільно-гуманітарний напрям, історичний, філософський профілі
Ознайомлення учнів із завданнями та структурою курсу. Зміст та структура підручника з предмета, інші джерела інформації (додаткова...
Тема Данте останній поет Середньовіччя і провісник Відродження. Морально-філософський зміст «Боже­ственної комедії» iconТема: Архітектура середньовіччя. Архітектура Західної Європи та країн Сходу. Мета
Метою нашого уроку є ознайомлення з особливостями архітектури середньовіччя: Західної Європи та країн Сходу
Тема Данте останній поет Середньовіччя і провісник Відродження. Морально-філософський зміст «Боже­ственної комедії» iconС. Водяне 2013 р. Тема: Не скупіться, люди, на добро! Мета
Мета: Створити в учнів уявлення про морально-етичний зміст їхніх стосунків із навколишнім світом; формувати почуття чуйності і доброзичливості;...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©lib.znaimo.com.ua 2000-2014
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи