Акварелі Т. Г. Шевченка icon

Акварелі Т. Г. Шевченка



НазваАкварелі Т. Г. Шевченка
Дата конвертації29.01.2013
Розмір113.43 Kb.
ТипДокументи
джерело

Акварелі Т.Г.Шевченка


До акварелі Шевченко звертався упродовж майже усього життя і залишив у цій техніці найбільшу частину своєї живописної спадщини. 94 акварелі Шевченка зберігаються у Державному музеї Т.Г.Шевченка в Києві; 17, виконаних в Альбомі 1845р. — в Інституті літератури ім.Т.Г.Шевченка Національної Академії Наук України (ІЛ НАНУ). Окремі твори — у колекціях Музею О.С.Пушкіна, Інституті російської літератури (Пушкінський дім) Академії наук Російської федерації (СПб), Російського музею (СПб), Варшавського національного музею. Разом з тим значна кількість оригінальних Шевченкових акварелей залишається незнайденою або й втраченою (див. Незнайдені мистецькі твори Т.Г.Шевченка). На щастя, кілька з них збереглися в копіях інших художників або в репродукціях у різних виданнях (на жаль, здебільшого однотонних). За друкованими та архівними джерелами зареєстровано ще понад 20 акварельних творів Шевченка, місцезнаходження яких невідоме (можливо, їх більше — у багатьох згадках не вказана техніка виконання).

Доробок Шевченка в акварельному живописі складається переважно з творів портретного та пейзажного жанрів (див. Портрети роботи Т.Г.Шевченка; Пейзажі Т.Г.Шевченка), включає він також кілька сюжетних малюнків. До перших, ще не впевнених спроб прилучитися до виконання розповсюдженого тоді мініатюрного портрета до нас дійшли “Енгельгардта П.В. портрет” (1833) та “Портрет невідомої” (1834). Вони засвідчують досить вправне володіння рисунком — основою образотворчого мистецтва, набутим, цілком ймовірно, ще у Вільні на лекціях Й.Рустемаса, копіюванням з різних естампів (приміром “Жіноча голівка”, 1830). У них виявлений пошук у відтворенні аквареллю кольорових співвідношень та світлотіньових градацій. Як зазначав Шевченко в Автобіографії, він тоді багато малював аквареллю портретів з натури. Згодом, у Петербурзі, під час відвідування 1835 рисувальних класів Товариства заохочування зудожників, де також приділялася значна увага копіюванню, Шевченко звертається до поширених в Академії мистецтв історичних сюжетів і в техніці акварелі створює композиції “Александр Македонський виявляє довір’я своєму лікареві Філіппу”, “Смерть Віргінії” (обидві 1836), з частковим застосуванням акварелі “Смерть Сократа” (1837), вирішені за канонами академічного історичного живопису. Шевченко застосовує підкреслено графічний рисунок, ілюмінований аквареллю. Колір у них значною мірою служить також розв’язанню композиційних завдань. Упродовж кількох років митець досягає високого професіоналізму у складній техніці письма прозорою водяною форбою. Легкістю й прозорістю відзначаються портретні твори передакадемічних років “Абази К.(?) портрет”, “Портрет невідомого” (донедавна помилково вважався портретом Є.Гребінки) — обидва 1837, “Портрет невідомого” (1837–38), “Портрет дівчини з собакою”, “Луніна М.О. портрет” (обидва 1838). Вже в цей час та ближчі наступні роки Шевченко мав достатньо замовлень на виконання портретів. Окрім названих, маємо відомості також про кілька незнайдених. У повісті “Художник” він згадував: “У меня теперь деньги водятся. Я начал рисовать акварельные портреты, сначала по-приятельски, а потом и за деньги, только Карлу Павловичу еще не показывался, боюся. Я больше придерживаюсь Соколова, Гау мне не нравится, приторно-сладкий” (див. Соколов П.Ф., Гау В.І.). Проте творчість Шевченка в галузі акварельного портрета років навчання в Академії мистецтв не могла залишатися поза К.Брюлловим. Учень копіює його акварельні портрети І.А.Крилова та В.А.Жуковського. На осінній 1839 академічній виставці експонувалися два акварельні портрети пензля Шевченка (див.: Судак В.О. В класах Академії мистецтв. // З досліджень про Т.Г.Шевченка. — К., 1968. — С.17). Вони схвально відзначені у газеті “Северная пчела” (1839, 14.10, 4.11), досить широко схарактеризовані у розгорнутій рецензії на виставку в журналі “Отечественные записки”: “... Два вельми непогані портрети аквареллю художника Шевченка. Вони добре нарисовані й мають багато сили у фарбах. Бажано б тільки трошки більшої легкості в тонах” (Резвый М.Д. Выставка Санктпетербугской Академии художеств в 1839 году. // Отечественные записки. — 1839. — 11. — С.51).

Звертається в цей час Шевченко і до сюжетних композицій. На замовлення видавця альманаху “Утренняя заря” В.А.Владиславлєва він скопіював акварелі К.Брюллова “Перерване побачення” та “Сон бабусі і онуки”, за якими виконувалися гравюри для видання (див. Владич Л. Шевченко і вітчизняна книжкова графіка 40-х рр. ХІХ ст. // Збірник праць 15-ї наукової шевченківської конференції. — К., 1968. — С.201). Іншу копію з акварелі “Перерване побачення” Шевченко подарував В.А.Жуковському перед його від’їздом на початку травня 1841 за кордон. Створені у ті роки власні композиції — “Жінка у ліжку” (орієнтовно 1839–40), “Натурниця”, “Марія” — за поемою О.С.Пушкіна “Полтава” (обидві 1840), “Циганка-ворожка”(1841) засвідчують уважне студіювання учнем технічних прийомів вчителя. Це і виразно живописний характер акварельного письма, часто досить густого, і тонально-світлова дуже пластична розробка драпірованих тканин, і застосування контрастних палаючого червоного та синього кольорів при вирішенні композиційних завдань. Найбільш виразно вплив учителя проглядає при порівнянні його “Перерваного побачення” з Шевченковою “Циганкою-ворожкою” (а відтак, певною мірою, і з картиною “Катерина”). Значне місце у композиції малюнків цих років посідає антураж — фрагменти інтер’єру та екстер’єру. Одночасно посилюється роль інтер’єру і в портретних творах (“Соколовського М.П.портрет”, “Портрет невідомої біля фортепіано”, обидва 1842), і в жанрових композиціях (“В гаремі”, 1843).
Цілком новий етап творчості Шевченка-аквареліста розпочався по поверненні в Україну після закінчення навесні 1845 Академії мистецтв. Помітне місце, як і раніше, посідає у ній портретний жанр. “Портрет невідомої в коричневому вбранні”, “Портрет невідомої в блакитному вбранні”, “Портрет невідомої в бузковій сукні” позбавлені статичності деяких ранніх, більш розкуті за композицією, в них виразніше виявлено характер і внутрішній стан портретованих. Артистичної вишуканості прозорого акварельного письма досягнуто у портретах членів родини Катериничів (1846).
Саме в Україні започатковується новий у творчості Шевченка жанр акварельного пейзажу, який і надалі залишився провідним і в якому митець досяг першокласного рівня. На відміну від поширених у Росії літографічних видань з пишними краєвидами міст, Шевченко, подорожуючи 1845 тодішніми Полтавською і Київською, а 1846 Подільською і Волинською губерніями, а також у Києві, малює з натури сучасну йому Україну — її хутори, містечка, пам’ятні місця, пам’ятки культової архітектури або й просто ландшафти, воскрешає сторінки її славної та гіркої історичної долі. Є підстави вважати, що художник задумував, або й створив, подорожню серію з Полтавщини, нумеруючи низку цих малюнків. У виконуваних з натури пейзажах — “Селянське подвір’я”, “Хутір на Україні”, “Воздвиженський монастир у Полтаві”, “Будинок І.П.Котляревського в Полтаві”, два малюнки “В Решетилівці” — Шевченко беззастережно звільняється від штучного компонування зображення і спирається винятково на точку огляду, яка б дозволяла концентрувати увагу на головному й відсікати другорядне. Художник досягає природного поєднання конкретики передніх планів з панорамним узагальненням дальніх. Більшості акварельних пейзажів притаманний стриманий, наближений до сепійної тональності колорит, а відтак пріорітет світлотіньових засобів художньої виразності. Тут вбачаємо суголосність із завданнями, вирішуваними незадовго до того в офортах серії “Живописная Украина” (див.: Живописная Украина), намір продовження якої і тепер володів автором.
На початку літа 1845 плани стосовно “Живописной Украины” поєдналися із пропозицією Тимчасової комісії для розгляду давніх актів (Київська археографічна комісія) виїхати у Полтавську губернію для змалювання пам’яток культової архітектури. У спеціально призначеному для цієї подорожі альбомі (див.: Альбом 1845) Шевченко, крім низки олівцевих начерків та етюдів і кількох сепій, створив 16 (і один незакінчений) акварельних пейзажів. Спеціальний інтерес комісії був спрямований на щойно відновлений Густинський монастир поблизу Прилук, і художник у трьох акварелях відтворив зруйновані часом монастирські будівлі. Малював також у Хорольському та Переяславському, а у Київській губернії — у Канівському та Черкаському повітах.
Доробок Шевченка-аквареліста 1846 кількісно поступається створеному у році попередньому. Крім згаданих портретів членів родини Катериничів, є кілька високомистецьких пейзажів. З трьох малюнків, виконаних під час перебування у Седневі в А.Лизогуба, є акварельний пейзаж з чумацькими возами “Коло Седнева”. Улітку в Києві, як згадував О.Афанасьєв-Чужбинський, Шевченко “задумав змалювати всі визначні види Києва, внутрішній вигляд храмів і цікаві околиці” (Спогади про Тараса Шевченка. — К., 1982. — С.100). Серед них — акварель “Костьол у Києві” відзначається високохудожнім осмисленням особливостей архітектурної споруди, її значимості у бутті Києва середини 19 ст.


Відряджений Київською археографічною комісією на Поділля і Волинь Шевченко мав завдання відвідати Почаївську лавру і змалювати в ній конкретно визначені об’єкти (див.: Тарас Шевченко. Документи та матеріали до біографії. — К., 1982. — С.78, №172). Упродовж 10–20 жовтня тут виконано чотири акварелі — “Почаївська лавра з півдня”, “Почаївська лавра зі сходу”, “Собор Почаївської лаври (внутрішній вигляд)”, “Вид на околиці з тераси Почаївської лаври”. Окрім прекрасного поліхромного акварельного письма, малюнки відзначаються бездоганним композиційним вирішенням — вдало обраною точкою огляду, чіткою розробкою просторових планів, світлових та кольорових акцентів. Художника полонив і навколишній краєвид, і бароковий ансамбль Почаївського монастиря з його домінантою — Успенським собором. Малюнки Почаївської лаври — останні в акварельному доробку Шевченка до фатального арешту 1847.

На засланні, лише весною 1848, для Шевченка відкрилася напівлегальна можливість взятися за пензлі. При спорядженні Аральської описової експедиції було видано наказ, в якому викладалася необхідність: “З усіх прикметних пунктів, із яких згодом можна буде визначитися, наказати знімати види з різних румбів, для чого взяти з 5-го лінійного батальйона одного рядового, який вміє знімати види...” (Документи та матеріали до біографії. — С.164, №308, прим.1). Переведений цим наказом з 5-го до 4-го батальйона Шевченко у складі приписаного до експедиції загону 11 травня 1848 вирушив з Орська до Раїма. Упродовж понад місячного переходу Шевченко пильно вдивляється у незнаний пустельний край, його людей, прислухається до розповідей про місцеві звичаї, про його історію. У численних олівцевих ескізних рисунках та начерках, зроблених під час переходу і плавання Аральським морем 1848 та 1849, зокрема і в Альбомі 1846–50 років та Альбомі 1848–50 років, постають “прикметні пункти” — краєвиди, праця та побут експедиційного загону. За деякими ескізами згодом створено акварелі, зокрема, на прохання генерала, інспектора гарнізону Оренбурзького краю І.П.Шрейбера — “Пожежа в степу”, в якій відтворено могутньої сили нічну пожежу; ймовірно для командира Окремого Оренбурзького корпусу генерала В.П.Обручова — “Форт Карабутак”, “Уральське укріплення (Іргиз Кала)” (із сухопутного переходу) та “Укріплення Раїм. Вид з верфі на Сир-Дар’ї” (з місця підготовки до виходу в море). Художник малює споруджені на підвищеннях військові фортеці, “населяючи” пейзаж поодинокими постатями казахів на передньому плані, їхніми кибитками, або й експедиційними наметами. Малюнки міцно скомпоновані на всій площині аркуша, і вправно написані багатоколірною аквареллю у приглушених тонах. У них зафіксовано імперські форпости на беззахисних мирних окраїнних землях.

Акварелі, виконані на власний розсуд, більш стримані у колориті, майже монохромні (а то й намальовані сепією). Вони вкотре засвідчують тяжіння до розв’язання світлотіньових завдань і притаманний художникові тонкий смак, вміння знаходити красу у поєднанні двох-трьох кольорів. Так відтворене єдине на шляху від Орська до Раїма дерево на малюнку “Джангисагач” (також у поезії “У бога за дверима лежала сокира”), могилу батиря Дустана у філософічно-роздумливому пейзажі “Дустанова могила”. У своєрідному образотворчому щоденнику відтворено експедиційний побут та будні споряджувальних робіт. Акварелі “Днювання експедиційного транспорту в степу”, “Урочище Раїм з заходу”, “Пристань на Сир-Дар’ї в 1848 році” виконані на жовтуватому кольоровому папері майже у монохромних сепійних тонах.

У плаванні Аральським морем головним об’єктом зображення стають побачені й відчуті художником безлюдні узбережжя й острови. І в цьому циклі виявляється пошук колористичного вирішення твору. Сувору природу в акварелях “Острів Куг-Арал”, “Могила Доса Мал на півострові Куланди”, одному з малюнків “Мис Байгубек”, двох малюнках “Берег острова Ніколая” зображено у сіро-брунатному колориті, тонально згармонізованому з жовтуватим тлом паперу. Близька до них, але тепліша, й акварель “Південний берег півострова Куланди”. В усіх цих творах виразно звучить схвильована авторська інтонація. Зустріч з новими, щоразу різними, об’єктами обумовлювала відповідне колористичне вирішення, застосування спеціально тонованого паперу, характер відображення неба. Малюнки “Шатро експедиції на острові Барса-Кельмес”, другий малюнок “Мис Байгубек” набувають вочевидь живописних ознак. Ще виразніше вони виявлені у пейзажах “Низький берег острова Ніколая”, “Гористий берег острова Ніколая”, “Крутий берег Аральського моря”, “Острів Чеканарал”, “На березі Аральського моря”, “Шхуни біля форту Косарал”, де прозорість акварелі помітно поступається густішому письму. Справді артистичне поєднання обох способів малювання аквареллю Шевченко продемонстрував у пейзажі “Місячна ніч на Косаралі”.
У спадщині Шевченка-аквареліста є малюнки, створені на межі пейзажного й побутового жанрів — “Учасники експедиції на березі Аральського моря”, “Казахська стоянка на Косаралі” та прекрасно закомпонований у сповненому сонця й повітря просторі, чіткий за рисунком і тонко прописаний малюнок “Пастух на коні” (раніше — “Казах на коні”). Слід назвати й виконаний на Косаралі малюнок “Тигр”.


В Оренбурзі, де з листопада 1849 опрацьовувалися матеріали експедиції, Шевченко бере участь у створенні карти Аральського моря, завершує деякі акварельні пейзажі, а також створює низку портретів, у тому числі й акварельних — портрет братів Лазаревських Ф.М. та М.М., Племянникова А.., Ісаєва М.Г., які легким і прозорим письмом близькі до портретів кінця 30–40 років, більш “живописні” — Бларамберг О.С. та Розанової (Кузнєцової) (раніше — “Портрет невідомої”).

Після другого арешту в Оренбурзі 1850 і переведення до Новопетровського укріплення на півострів Мангишлак, що на північно-східному узбережжі Каспійського моря, нова напівлегальна можливість малювати з’явилася влітку 1851, коли Шевченко брав участь в експедиції з дослідження покладів вугілля в горах Каратау. Загін пройшов долинами між пасмами крейдяних (Актау) і “чорних” (Каратау) гір. Перед очима художника поставали фантастичної краси гори, скелі, урочища, пам’ятки стародавньої духовної культури, розсипані обабіч колись важливого торгового шляху до Хіви. Побачене нотував у численних олівцевих рисунках (див.: Рисунки Т.Г.Шевченка), виконуваних по шляху проходження експедиції і, як правило, відповідно нумерованих (див.: Каратауської експедиції малюнки). Одночасно на більш тривалих стоянках художник брався за пензлі. Збереглися акварельні пейзажі “Вид на Каратау з долини Апазир”, “Місячна ніч серед гір”, “Акмиштау”, і малюнок могили святого “Далісмен-Мулла-аульє”. Є підстави вважати, що ще 5 пейзажів, відомих лише за однокольоровими репродукціями — “Долина на Хівинській дорозі”, “Аульєтау”, “Чиркалатау”, “Акмиштау” (другий малюнок), “Туркменське кладовище в долині Долнапа” — також створені під час походу. У каратауських малюнках зберігається прихильність митця до приглушених змішаних кольорів з провідним тоном для кожного. Разом з тим в них з’являються яскраво освітлені площини величних крейдяних гір. Прийом підказаний самою природою, фантастичною красою Актау, описаною учасником походу щирим Шевченковим приятелем Бр.Залеським: “... сонячні промені, освітлюючи їх, пробиваючись крізь хмари, відкидають на ці гори найрізноманітніші відтінки і надають їм часто феєричної краси” (La vie des steppes Kirghizes. — Париж, 1865. — С.61). Прикметним стає і часте звертання Шевченка до нічних пейзажів, що вимагало розв’язання більш складних завдань. Адже, як справедливо зазначав Залеський, “вночі, при світлі місяця, місцевість набуває іншого вигляду, все стає ще більш грандіозним” (там само). Та й пізніше, в околицях Новопетровського укріплення Шевченко створить утаємничений місячним освітленням нічний пейзаж «Скеля “Чернець”». У каратауських малюнках з’являється підкреслено горизотальний формат паперу, який дає змогу подати панорамний краєвид як частину великого гірського простору. Цими художніми можливостями горизонтального вузького аркуша художник скористається і в наступних пейзажах — “Комендантський сад біля Новопетровського укріплення” (перший малюнок, раніше — “Сад біля Новопетровського укріплення”), двох акварелях “Новопетровське укріплення з моря”, малюнках “Новопетровське укріплення з Хівинського шляху”, “Мис Тюб-Караган на півострові Мангишлак” та у виконаних за експедиційними рисунками акварелях “Чиркалатау” і “Гора Кулаат”. У малюнках з наближеним до глядача головним об’єктом художник не вдається до горизонтального формату як засобу художньої виразності (крім деяких з названих, також “Ханга-Баба”, “Комендантський сад біля Новопетровського укріплення” (другий малюнок) і найбільш показовий — “Мангишлацький сад”.

1857 Шевченко скомплектував цикл із 17 акварелей з “каратауского вояжа и из здешних окрестностей” і надіслав їх з листом від 10 травня Бр.Залеському для літографування у “Віленському альбомі” (див.: Акварелі Т.Г.Шевченка для “Віленського альбома”).
Отже, звернувшись до техніки акварелі в юнацькі роки передусім в жанрі портрету й активно працюючи в ньому з кінця 30-х років, Шевченко найвищих успіхів досяг у середині 40-х. Від часу приїзду в Україну 1845, а згодом і на першому та другому засланнях, пріоритетним стає акварельний пейзаж. Повністю звільнений від академічних умовностей, написаний винятково з натури й одночасно позначений узагальненістю художнього образу, він утвердив реалістичне спрямування розвитку жанру у вітчизняному мистецтві. Окремі пейзажні твори Шевченка мистецькою досконалістю стають в ряд світових здобутків.



Схожі:

Акварелі Т. Г. Шевченка iconБудинку-музею Тараса Шевченка – 85 років!
Київський літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка (провулок Т. Шевченка, 8а) запрошує друзів, колег, прихильників...
Акварелі Т. Г. Шевченка iconСвітова велич українського поета
Тараса Шевченка і його малярські доробки, прози, драматургії, поглиблювати знання учнів про Т. Шевченка, розкривши ще одну сторінку...
Акварелі Т. Г. Шевченка iconЖінки в житті Шевченка
Михайлівна Момотюк презентувала студентам книгу Михайла Чалого «Життя і твори Тараса Шевченка», в якій автор показує характер та...
Акварелі Т. Г. Шевченка iconРозпочалась виставка «Сад любові» лауреата нацпремії Тараса Шевченка – художника Валерія Франчука
...
Акварелі Т. Г. Шевченка iconТ. Г. Шевченка «Катерина» Мета урок
Обладнання: портрет Т. Г. Шевченка, текст поеми, картина Катерина, вислови М. Рильського, щоденник ненародженої дитини
Акварелі Т. Г. Шевченка iconПро проведення ІV міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка
Тараса Григоровича Шевченка згідно з Указом Президента України від 11 квітня 2012 року №257 у 2013/2014 навчальному році відбудеться...
Акварелі Т. Г. Шевченка icon1-й ведучий Щовесни, коли тануть сніги І на рясті засяє веселка, Повні сил І живої снаги Ми вшановуємо пам’ять Шевченка. 2-й ведучий
Мета: збагатити знання учнів про життя і творчість Т. Г. Шевченка; повідомити про внесок Великого Кобзаря до скарбниці української...
Акварелі Т. Г. Шевченка iconВідбувся фінальний тур конкурсу імені Тараса Шевченка
Тараса Григоровича Шевченка відбувся фінальний тур IV міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді...
Акварелі Т. Г. Шевченка iconЕкспрес-зошит з української літератури учня\учениці Тема: Світова велич Тараса Григоровича Шевченка
Яку роль відіграли ці люди у житті Шевченка-художника, чи Що означає для художника ці назви?
Акварелі Т. Г. Шевченка icon«сад любові» від валерія франчука 5 квітня 2013 року в рамках арт-проекту«Культура + Р2 = мистецтво»
Р2 = мистецтво» gallery Arka та телеканалу «Культура» в Києві в музеї Тараса Шевченка (бул. Шевченка, 12) відкрилася виставка художніх...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©lib.znaimo.com.ua 2000-2014
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи