Вступ батьки І діти, діти І батьки icon

Вступ батьки І діти, діти І батьки

Реклама:



Скачати 338.82 Kb.
НазваВступ батьки І діти, діти І батьки
Дата конвертації01.02.2013
Розмір338.82 Kb.
ТипДокументи
джерело

ВСТУП


Батьки і діти, діти і батьки,

Нерозділиме і одвічне коло.

Б . Олійник.


-Отже,нова збірочка про виховання.


-Для чого?


-Щоб дати Вам уяву про те,як ростать і розвиваються ваші діти,що можете зробити ви щоб вони стали щасливими людьми.


-Але чи бувають виховні рецепти,які знадобилися б на всі випадки в житті?Адже кожна дитина неповторна.


-Я не пропоную рецепти,а пропоную звернути увагу батьків на важливі сторони виховання та підготовки вашої дитини до школи,допомогати виявити і розвинути багаті можливості,які закладені в кожній дитині і вміло використовувати їх в цілях його всебічного,фізичного,розумового, психічного та істетичного розвитку.


^ Як дізнатися чи готова дитина до навчання у школі?


Для самостійного визначення рівня готовності дитини до школи існує кілька способів (для конкретнішого визначення необхідно звернутися до спеціаліста.)

По-перше,зверніть увагу на таке:чи вміє дитина зосереджувати свою увагу,наприклад,коли відповідає на питання або робить опис картинки,які речення вона використовує у своїй мові:поширені або прості,чи не порушена будова речень, яка її мова - плавна чи переривчаста.

Коли дитина розглядае картинку, запитайте її: «Розкажи,що тут намальовано?». Спостерігайте, як дитина вимовляє з руки: чітко чи, навпаки, поспішає і половину звуків пропускає; чи вміє вона плавно та виразно читати вірші напамять; чи вміє копіювати зразок, наприклад фразу: «Я іду до школи»; чи спроможна намалювати людину (бажано,усі частини тіла); чи може запам ятати 4-5 слів на слух, а потім відтворити їх. У різних школах завдання можуть варіюватися.


Рівень готовності дитини до навчання у школі можна визначити за допомогою таких параметрів:


Досить розвинене мислення


  1. Вміє лічити усно.




  1. Знає послідовність чисел (розуміє, що число «перед будь-яким» знаходиться зліва від нього в числовому ряду, а число «після нього»-праворуч від нього в числовому ряду).




  1. Знає кольори та форми.



Досить розвинене мовлення


  1. Вміє будувати речення.




  1. Правильно вимовляє усі звуки.




  1. Вміє виразно читати напам ять.



Готовність дитини до навчання у школі можна визначити за


допомогою таких завдань:



  1. Намалюйте будь-які візерунки, які складаються з геометричних фігур, або елементів маленьких літер, або 2-3 простих слів, і попросить максимально точно повторити ці зображення із дотримання розміру, форми тощо. Для геометричних фігур зручно використовувати папір у клітинку,для елементів маленьких літер або слів-нелінійований папір. Із такою діяльністю вашій дитині доведеться зустрічатися у школі щодня. Це ісписування з дошки у класі і виконання домашнього завдання за підручником.

Перевірте разом з дитиною, настільки точно візерунок відповідає зразку.


  1. Проведіть аналогічну роботу. На папері в клітинку малюк має намалювати геометричний візерунок під вашу диктовку.Диктуйте просто по клітинках від початкової точки,використовуючи слова: «угору», «униз», «ліворуч», «праворуч" .візерунок може бути будь-яким. Доцільно у цьому диктанті використовувати і лічбу. Простежте за координацією рухів руки.

Коли закінчите диктувати візерунок, попросіть дитину продовжити

малюнок самостійно, у повній відповідності до того, що

зроблено під диктовку. Перевірте разом з дитиною, наскільки точно

співпадають малюнок під диктовку і виконаний самостійно.


  1. Попросіть дитину намалювати фігуру людини. Зверніть увагу, чи всі частини тіла зображені на малюнку: голова, риси обличчя, шия, руки, на руці 5 пальців, тулуб, ноги, одяг. Якщо дівчинка намалювала жіночу фігуру, а хлопчик — чоловічу, це свідчить про хорошу статеву ідентифікацію, тобто здатність ототожнювати себе з певною статтю.


Пам'ятайте, що таку роботу важливо здійснювати на емоційно-позитивному фоні. Намагайтеся не допомагати дитині. Обмежтеся фразами: «Подивися уважно», «Малюй так, як зможеш», «У тебе обов'язково усе вийде».


^ Як підготувати дитину до навчання у школі?


Підготовкою дитини до навчання у школі займаються у дитячому садку й так званих розвиваючих групах та гуртках.

Загальні рекомендації щодо підготовки дитини до шкільного навчання

  • Кожного дня читайте дитині та обговорюйте прочитане.

  • Заохочуйте дитину ставити питання.

  • Збільшуйте словниковий запас дитини.

  • Регулярно водіть дитину до бібліотеки.

  • Складайте разом із дитиною розповіді за картинкою. Спочатку почніть ви, а потім попросіть малюка продовжити розповідь. Можете прочитати коротенькі розповіді та кожного разу попросіть переказати їх. Зверніть увагу на те, чи переказала ди­тина вам головну думку, чи зробила опис другорядних деталей, або розповідь не вдалася.




  • Учіть із дитиною вірші напам'ять. Спочатку розкажіть вірш повністю, а потім за­учуйте частинами. Слідкуйте, чи повно дитина відтворює текст, чи не переставляє слова, чи пропускає слова або додає неіснуючі.




  • У розмові з дитиною називайте якомога більше предметів, їхніх ознак, дій із ними. Зверніть увагу на те, чи знає малюк назви предметів.




  • Знайомте дитину з лічбою, послідовністю чисел. Щоразу звертайте увагу на такі моменти: чи рахує дитина очима або промовляє тихим, але чутним голосом. Не­обхідно, щоб малюк поступово переходив від торкання пальцем предмету під час лічби до лічби без видимих моторних або рухомих компонентів, тобто до лічби очима.




  • Вчіть дитину порівнювати, знаходити спільнета відмінне в предметах: «Що на цій картинці інакше?», «Що змінилося?», «Чим ці кошики схожі?» тощо.




  • Заохочуйте малюка до ігор з іншими дітьми, грайтеся разом із дитиною в різні ігри.




  • Допоможіть дитині запам'ятати її ім'я, прізвище, адресу.


Звичайно, ці рекомендації є загальними. Подальша робота залежить тільки від бажання допомогти своїй дитині.







Чи ^ ДОЦІЛЬНО ДИТИНІ ЙТИ до школи у 6 років?


Бувають випадки, коли дитина уже в 6 років готова до навчання у школі. Спос­тереження показує, що найчастіше готовими до шкільного навчання виявляються дівчатка.

Таким дітям зазвичай уже не цікаво у дитячому садку. Вони уміють читати, мають гарну пам'ять, увагу, виявляють неабиякий інтерес до завдань. Крім того, діти хочуть вчитися, і тому залишатися іще на рік у дитячому садку їм недоцільно.

Однак таких дітей мало. Найчастіше у більшості шестиліток іще немає навчальної мотивації, діти погано узагальнюють. У багатьох залишає бажати кращого розвиток мовлення, крім того, діти фізично не готові до тих навантажень, які чекають на них у школі.

^ Як обрати тип навчального закладу?


Навчальних закладів існує дуже багато: ліцеї, гімназії, державні та приватні, чимало з них спеціалізовані. Загальні рекомендації щодо вибору навчального закладу Територіальна ознака.

Наскільки близько школа розташована до місця проживання.

Престижність.

Престиж навчального закладу в мікрорайоні, місті. Профіль школи.

Математична, філологічна, біологічна, художня і т. ін. Саме під час вибору профілю батьки мають бути впевнені в тому, що він відповідає нахилам та можливостям дитини.

Матеріальні можливості.

Якщо матеріальні можливості батьків дозволяють, можна вибрати приватну школу. У цих школах дитина навчатиметься у класі з меншою кількістю учнів, а значить, їй зможуть приділити більше уваги, з нею виконають домашнє завдання, вона вчасно пообідає і цілий день буде під наглядом педагогів та вихователів.

Наявність різних навчальних закладів передбачає і різний підхід до підготовленості малюка до школи. Для одних шкіл достатньо обов'язкової, базисної підготовки, інші передбачають наявність у дитини додаткових умінь, пов'язаних із профілем навчального закладу. Вибір залишається тільки за батьками!

^ Чому ми повернулися до чотирирічної початкової освіти?


У трирічній школі забезпечити дитині раціональне навантаження, яке вона може виконати без перенапруги, вкрай складно. Адже вже з 2-го класу в дітей, які навчаються за трирічною програмою, бувають 5—6 уроків на день плюс 2—3 години домашніх занять. У сумі це 8—9 годин, тобто стільки ж, скільки працює доросла людина. Програма чотирирічної школи дозволяє зробити навчальне навантаження більш раціональним, а значить, зберегти здоров'я дитини. Саме в цьому причина повернення до чотирирічної початкової школи.




^ Моя дитина лівша. Якою ж рукою — лівою чи правою — потрібно

вчити писати лівшу?


Письмо — це одна із найбільш складно координованих дій, які людина опановує у своєму житті. У школі намагаються сформувати цю навичку дуже швидко, вису­ваючи високі вимоги до якості та швидкості, що для багатьох дітей може виявитися важким.

Тому абсолютно природно, що писати потрібно провідною рукою, тією, якою це робити найлегше та найзручніше.


^ Чи потрібно навчати іноземній мові з шести років?


Якщо дитина цілком готова до шкільного навчання, у неї сформовані необхідні психічні механізми, про які говорилося вище, і не існує перешкод в опануванні гра­мотою, то такій дитині можна починати вивчати іноземну мову.

Однак на практиці досить часто зустрічаються так звані «логопедичні» діти. У них порушена звуковимова, словник обмежений, наявні труднощі у вимовлянні. У такому разі краще зачекати із вивченням мов. Буває, що дитина росте у двомовній сім'ї (наприклад, мама — українка, тато — татарин; мама — росіянка, тато — вірмен) або в сім'ї наявні порушення мовлення, дефекти вимови, а близькі дуже хочуть, щоб вона обов'язково вивчала іноземну мову з 1-го класу. Бажання їх обумовлене престижем та особистими амбіціями, але не варто забувати про дитину. Адже перед нею — колосальний шлях розвитку та подолання труднощів навчання разом із педа­гогами та батьками.

Нерідко батьків не цікавить питання вивчення рідної грамоти, письма та матема­тики. «Я хочу, щоб моя дитина вчила англійську мову», — кажуть вони, коли дитина йде до школи. Поставте собі запитання: «Для чого?» — і намагайтеся відповісти, виходячи з інтересів дитини: що потрібно їй у першу чергу для того, щоб подолати перші труднощі у навчанні


^ РОЗВИТОК МОВЛЕННЄВИХ НАВИЧОК


Дитина вже вміє писати та читати. Чи можна вважати, що вона готова до навчання у школі?


Звичайно, ці вміння є важливими для успішного навчання. Однак важливіше не вчити дитину читати, а розвивати мовлення, здібність розрізняти звуки; не вчити писати, а створювати умови для розвитку тонко координованих рухів рук та паль­ців. А ще необхідно розвивати здібність дитини слухати, розуміти зміст прочитаного, вміти переказувати.

^ Дитина не може переказати прочитане. Як їй допомогти?

Вчитися переказувати прочитане найкраще на народних казках. Чому?

  • Сюжет їх складається зі схожих епізодів.

  • У них багато діалогів, які повторюються, що полегшує запам'ятовування та читання.




  • Дитина вчиться уважно читати. Кожна частина хоч і схожа на попередню, але все ж має відмінності. Невірно прочитаєш — зміст казки зміниться, усе одразу стане незрозумілим і навіть кумедним.




  • За казкою легко складати питання та відповідати на них. Виберіть казку та під­готуйте питання. Наприклад: «Як називається казка?», «Назви головних героїв казки», «Як починалася казка? Розкажи» тощо.

Коли дитина опанує переказ казок, можна запропонувати їй короткі

оповідання, а потім переходити до складніших текстів.

^ Що таке активне та пасивне письмове мовлення?


Коли дитина вчиться читати, вона опановує пасивне письмове мовлення, коли вчиться писати — активне письмове мовлення.

Дуже важливо, щоб, навчаючись письму, дитина свідомо замислювалася, із яких звуків складаються слова, які вона чує. Розвиток активного письмового мовлення — непроста робота, але завдяки їй у дитини формуються такі навички:

    1. Вона може зв'язано та чітко викладати свої думки на папері.

    2. Усна мова стає більш чіткою, зв'язною та виразною.

    3. Розвивається увага (дитина увесь час контролює, чи правильно вона пише).

  1. Розвивається зорова пам'ять (адже щоб написати слово правильно, потрібно пам'ятати, із яких літер воно складається, тобто який має вигляд).




  1. Розвивається логічне мислення.



^ Моїй дитині шість років. Після тестування психолог відзначив, що у неї маленький словниковий запас. Чи це так? Адже дитина іще росте.


З віком поповнюється і словниковий запас малюка. Коли дитині близько року, вона вже може розуміти деякі слова. Приблизно тоді ж вона сама може сказати перші 2—3 слова. Тільки спочатку вони не завжди означають у неї те ж саме, що і в стар­ших. Наприклад, якщо дитина сказала слово «мама», то це не обов'язково означає, що вона кличе маму, можливо, вона просто робить вправи своїм ротиком. Слово стане засобом спілкування пізніше.

Мине час, і вона почне розуміти під словом «м'ячик» не тільки той предмет, яким грається сама, але і будь-який інший предмет, схожий на її м'ячик. А у два рочки вже почне говорити простенькі речення із 2—3 слів. У них може бути щось неправильно, проте у цих реченнях уже є підмет і присудок. Потім ці речення у мові дитини стануть правильнішими.

Запас слів — у два роки їх накопичиться близько трьохсот, у три — вже близько тисячі, у п'ять — понад дві тисячі.

Пам'ятайте: чим більший запас слів у вашої дитини, тим більше можливості з допомогою мови висловити найточніше свої думки та почуття.


^ РОЗВИТОК ЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ Й УВАГИ


Які вправи існують для розвитку операцій мислення?


Для розвитку операцій мислення існують такі вправи, які можна рекомендувати кожному з батьків для занять із своєю дитиною.


  1. Узагальнення.


Перед малюком картинки з малюнками предметів або предмети. По­просіть його назвати одним словом розкладені предмети, наприклад: огірок, цибуля, помідор — це овочі; або: коник-стрибунець, мураха, метелик — це комахи тощо.


  1. Виключення зайвого


предмета з низки інших методом порівняння двох та більше предметів.

Запитайте у малюка, чим відрізняється, наприклад, книжка від зошита. Розкладіть книги та покладіть серед них зошит. Нехай знайде зайве.


  1. Сортування картинок або предметів.




  1. ^ Асоціативне мислення.


Запропонуйте малюкові впізнати предмет за описом, за заданими ознаками. Для ознайомлення із властивостями або ознаками предметів можна використовувати загадки. Наприклад, опис чого ми спостерігаємо в таких загадках: «Зелений, а не дуб, круглий, а не місяць, з хвостиком, а не миша» (кавун); «Сидить Марушка в семи кожушках, хто її роздягає, той сльози проливає» (цибуля) тощо.


  1. ^ Встановлення причинно-наслідкових зв'язків.


Покладіть перед малюком картинки відповідно до послідовності сюжету. Запро­понуйте скласти розповідь за картинками.

  1. Визначення ознак предметів.

Запропонуйте малюку назвати, наприклад, ознаки трикутника, квадрата, прямо­кутника тощо.




^ Що робити, якщо дитина неуважна?


Вміння уважно, не відволікаючись, слухати вчителя притаманне не всім дітям, немало таких, хто не може і 5 хвилин працювати зосереджено. Причини такої неуваги можуть бути найрізноманітніші: це й особливості вищої нервової діяльності, й швид­ка втомлюваність через слабке здоров'я, і власне психологічна неготовність (слабкі, нерозвинені можливості управління увагою та пам'яттю).

Здібність діяти згідно з інструкцією, керувати навчальним процесом складається у дітей, як правило, не раніше 6-ти років. Примушувати дитину виконувати досить тривалу роботу, та ще й вимагати зосередженості на якій-небудь діяльності — дуже складне завдання як для дорослого, так і для самого майбутнього першокласника.


^ Методика «Будиночок»

Ця методика виявляє особливості розвитку уваги малюка, дозволяє визначити, чи вміє він точно копіювати зразок.

Запропонуйте дитині таке: «Перед тобою лежить аркуш паперу, на якому намальо­вана картинка. На цьому аркуші намалюй таку саму картинку. Не поспішай, будь уважний! Якщо щось намалюєш неправильно, то нічого стирати не потрібно, поруч намалюй правильно».

Розгляньте виконане малюком завдання. Зверніть увагу на кількість елементів, зображених невірно та не намальованих взагалі. Дуже важливо відзначити таке:

  • як дитина працює зі зразком, часто дивиться на нього чи малює по пам'яті;

  • як часто відволікається під час роботи;

  • чи звіряє після закінчення роботи свій малюнок зі зразком.

Точне виконання малюнка означає добре розвинену увагу, вміння діяти за інструкцією. І навпаки, погано виконане завдання виявляє слабкі місця.

^ Що таке обсяг уваги?


Скільки об'єктів може одночасно зафіксувати наша увага? Психологи зазвичай визначають обсяг уваги так: на короткий час (кілька секунд) людині показують кілька різних об'єктів (або зображення букв, цифр). Скільки з них запам'ятала лю­дина — такий обсяг її пам'яті. Зазвичай людина звертає увагу на 4—6 об'єктів.

^ Розкажіть про довільну та мимовільну увагу.


Мимовільна увага виникає без будь-яких зусиль з нашого боку. Що може притя­гувати до себе нашу мимовільну увагу?

По-перше, те, що привертає увагу своїми зовнішніми властивостями: гучні та не­сподівані звуки (грім, різкий звук, який утворюють гальма, хлопавка); яскраві світлові явища (блискавки, барвиста реклама, раптово ввімкнене або вимкнене світло); сильні запахи (парфумів, горілого, смачної їжі).

По-друге, все, що цікаво конкретній людині. Звичайна людина не зверне уваги в лісі на якісь сліди. Але увага мисливця буде цими слідами буквально поглинена.

Привабливе для людини зазвичай те, що пов'язано з її улюбленою справою ужитті.

Зовсім інакше виникає довільна увага. Найчастіше тоді, коли людина сама ставить перед собою певну мету та докладає зусиль, старання для її досягнення.

Задача з математики не справляє такого сильного враження, як удар грому. Удар грому оволодіває людиною без зусиль, але розв'язуючи математичну задачу, потрібно докласти зусиль, щоб постійно втримувати на задачі свою увагу.

Однак інколи вирішення певної задачі стає для людини настільки цікавою спра­вою, що вона може не почути той самий грім. Тоді можна казати про те, що її увага в процесі розв'язання задачі з довільної перетворилася на мимовільну


^ РОЗВИТОК ПАМ'ЯТІ

Що таке довільна та мимовільна пам'ять?


Коли запам'ятовування відбувається без спеціальних зусиль, сама собою працює мимовільна пам'ять.

Спробуйте разом із дитиною пригадати та записати, що ви бачили, наприклад, сьогодні по дорозі до школи або до дитячого садка. Ви ж не намагалися спеціально запам'ятовувати, все відбулося мимохіть, тобто мимоволі.

Але людина може і продумано керувати своєю пам'яттю. Вона може ставити перед собою завдання запам'ятати який-небудь матеріал. Така пам'ять називається довільною.

швидко розвивається довільна пам'ять зі вступом дитини до школи. Це відбувається тому, що під час навчання у школі не можна цілком покладатися на випадкове, мимовільне запам'ятовування. Тому доводиться ставити перед собою спеціальні цілі та завдання запам'ятати те, що потрібно запам'ятати.

У дитини погана пам'ять. Як їй допомогти?

Звичайно, кожен окремий випадок потребує індивідуального підходу. І тому спо­чатку було б добре звернутися до спеціаліста-психолога. Необхідно виявити причини поганої пам'яті у малюка. Однак все одно якийсь вид пам'яті розвинутий ліпше від ін­ших. Найчастіше це зорова пам'ять. Її надалі й потрібно використовувати для засвоєння матеріалу, інші види пам'яті слід тренувати, розвивати.

Ігри, що розвивають пам'ять Гра «Зниклий предмет»

Дітям пропонується запам'ятати іграшки, картинки або листівки, розкладені на столі. Потім діти відвертаються, а ведучий ховає який-небудь предмет та пропонує відгадати, що зникло.

Гра «Що змінилося?»

Дітям пропонується запам'ятати розташування іграшок або картинок, листівок, розкладених на столі. А потім діти відвертаються, а ведучий міняє місцями кілька предметів та пропонує відгадати, що змінилося на столі.

Нині існує велике розмаїття ігор, що розвивають. Головне, щоб батьки запам'я­тали: чим раніше почнеться робота над розвитком пам'яті малюка, тим легше йому буде вчитися у школі.


^ Які існують прийоми, що допомагають добре запам'ятати певний навчальний матеріал?


Для полегшення запам'ятовування навчального матеріалу існують деякі прийоми.

Прийоми, що полегшують запам'ятовування Прийом рими

Людина краще запам'ятовує вірші, ніж прозу. Тому, щоб краще запам'ятати якесь правило, можна придумати риму або просто фразу. Наприклад, в українській мові є правило дев'ятки, яке визначає, що після певних літер в словах іншомовного по­ходження пишеться И. Для запам'ятовування цих приголосних придумано фразу: «Де ти з'їси цю чашу жиру», яка легко запам'ятовується. Часто буває важко запам'ятати всі кольори веселки. Але існує така рахівниця: «Чапля одягла жупан, за болотом сів фазан». Тут кожне слово і колір почина­ються з однієї і тієї ж літери:

Чапля-червоний

Одягла-оранжевий

Жупан-жовтий

За-зелений

Болото-блакитний

Сів-синій

Фазан-фіолетовий

Прийом парних асоціацій

інформацію людина часто пов'язує з тим, що завжди добре пам'ятає. Наприклад, дуже часто як шифр для замка або камери схову людина обирає рік свого народження. Цього вона ніколи не забуде.

Прийом «На місця!»

Цей прийом дозволяє запам'ятати список предметів, поклавши кожен із них на своє місце. Наприклад, для того, щоб не забути купити потрібні продукти в магазині,

можна подумки розмістити їх на кухні. М'ясо кладуть в холодильник, крупу - до шафи, чай - на полицю, фрукти - на стіл. Потім залишиться тільки уявити собі кухню, щоб пригадати список потрібних тобі продук

Пригадайте разом з дитиною, чи користувалися ви такими прийомами запа­м'ятовування? У яких випадках


^ ОСНОВИ МАТЕМАТИКИ

Як має вміти рахувати дитина: на пальцях, паличках чи подумки.


Лічби предметів моторними способами до лічби очима.

Крім уміння рахувати, майбутній першокласник обов'язково має знати послідов­ність чисел та розуміти вирази: «передяким числом», «післяякого числа», «деякого числа», «за яким числом».

Дуже важливо закріпити знання числового рядка через послідовне зображення предметів у суворо визначеному напрямку — зліва направо. Наприклад: першим предметом ліворуч буде яблуко, другим — кукурудза, третім — груша, четвертим — вишня, п'ятим — ананас, шостим — полуниця, сьомим — лимон, восьмим — помідор, дев'ятим — кавун, десятим — виноград.

Потім дитині ставляться запитання: «Після якого предмета розташований ли­мон?», «Яке це число?», «Після якого числа воно стоїть?», «Перед яким числом воно стоїть?», «Який предмет під цим числом?» тощо.


Підведіть дитину до розуміння того, що число «перед яким-небудь» знаходиться в числовому рядку ліворуч, а число «після якого-небудь» — праворуч від нього в число­вому рядку.

^ РОЗВИТОК НАВИЧКИ ЧИТАННЯ

Як домогтися, щоб дитина виразно читала?

Щоб дитина навчилася виразно читати, вона має дома читати вголос, звертаючи увагу на розділові знаки. Розкажіть їй, що на крапці потрібно робити невеличку паузу (за цей час потрібно вголос сказати слова «один-два»). На комі пауза коротша («один»). Після цього пояснення запропонуйте їй почитати, рахуючи вголос. Поступово треба перейти від рахування вголос до рахування мовчки. За цей час у дитини виробиться тверда навичка робити паузи на розділових знаках. Таке вміння різко підвищує розуміння прочитаного.

Продемонструйте виразне читання на власному прикладі. Спробуйте почати з читання віршів: «Зараз я прочитаю тобі вірш, а ти уважно прослухай, як я читати­му». Розкажіть про образи, які зустрічаються у творах, поясніть, чому ви читаєте саме так. Розібравши зміст твору, завжди легше підібрати потрібну інтонацію для читання вголос.


^ Як прищепити дитині любов до читання?

Це питання серед тих, які ставлять батьки найчастіше. Це зрозуміло. Сьогодні для багатьох книгу замінює телевізор чи комп'ютер. Але книги все одно не зникають із сучасного життя, і діти повинні їх читати та любити.


^ Рекомендації для формування інтересу до читання:

  • Інтерес до самостійного читання книг швидше формується у тих дітей, які ростуть в сім'ях, де читають. Бачачи, що у вільні хвилини дорослі члени сім'ї беруть книгу, дитина мимоволі копіює їх

  • Завжди враховуйте, що можливості малюка самому прочитати не задовольняють його читацьких потреб. Він, як і раніше, із задоволенням слухає, як читають дорослі



^ РОЗВИТОК НАВИЧКИ ПИСЬМА


Дитина погано малює, у неї недостатньо розвинені руки. Як їй допомогти?

Зазвичай діти не люблять робити те, що їм важко, в чому вони не відчувають своєї самостійності, за що їх можуть сварити. Якщо всі ці негативні фактори відсутні, то вони відчувають себе повноцінними, виконуючи будь - які дії.

Головне, що повинні пам'ятати батьки — це принцип позитивного підкріп­лення. Потрібно знайти привід, щоб похвалити малюка, надати йому впевненості в тому, що він на вірному шляху. Це стосується будь-якої діяльності та будь-якої ди­тини.

Для розвинення м'язів руки пропонуйте ті тренувальні рухи, котрі не викликають особливих проблем та котрі можна виконувати обома руками. Першою такою впра­вою може бути гра «Ладки»: спочатку плескайте в долоні у певному ритмі, потім про­довжуйте — швидше, ще швидше; далі виконуйте такі самі плескання, але поста­вивши руки на лікті. Робота має тривати, доки рухи малюка не стануть скоордино­ваними.

Дуже корисні мозаїка, кубики, вишивання, плетіння, конструктори, ігри у би- рюльки, палички.

Необхідні ігри з м'ячами різного розміру, фактури, матеріалу. Наприклад, хтось із дорослих кидає м'яч дитині так, щоб він потрапив просто до її рук. З часом дистанція між гравцями поступово збільшується.

Що таке дисграфія та як своєчасно виявити передумови цієї недуги?

Однією із суттєвих перешкод для опанування дітьми грамоти та граматики рідної мови є дисграфія (порушення письма).

Деякі батьки вважають дисграфічні помилки безглуздими, викликаними осо- бистісними якостями дітей: невмінням слухати, неуважністю тощо. Насправді у та­ких помилок вагоміші причини: погано сформовані звукова та граматична сторони мовлення.

Бідність словникового запасу, невміння висловити свою думку поширеним ре­ченням, нерозуміння причинно-наслідкових зв'язків призводять до того, що діти на пізніших етапах навчання не вміють писати перекази та твори.

За допомогою потрібно звертатися до логопеда. Він проведе обстеження дитини у трьох напрямах:


  • Оцінка фонематичного (звукового) синтезу та аналізу, стан фонематичного уявлення та сприйняття;




  • Оцінка стану зорового сприйняття, просторової уяви;




  • Визначення рівня сформованості лексико-граматичного складу мови: обсяг словника, розуміння змістового значення слів, рівень розвитку зв'язного мовлення, звуковимова.


Варто відзначити, що логопед — не дублер вчителя та не репетитор. Виконуючи свою основну роботу щодо корекції вже наявних у дітей дефектів, він лише за­кріплює навчальний матеріал, поданий вчителем, пов'язаний з коригувальним про­цесом.

Необхідно враховувати і те, що діти-дисграфіки вже з 1-го класу відстають в ово­лодінні письмом. Потрібно виявити передумови цих труднощів та почати роботу щодо їх подолання з 1-го класу.

Для цього має бути розроблена індивідуальна програма корекції та розвитку, яку реалізують, виходячи з конкретних причин відставання дитини. Тільки тоді така програма буде успішною.


Рекомендації для профілактики дисграфії:


  1. Використовуйте ігри та вправи, спрямовані на ознайомлення з літерами, розвиток мовленнєвого слуху та формування навичок звуко-літерного аналізу. Наприклад, називайте по черзі кожну літеру у слові, а потім запропонуйте малюку знайти місце знаходження певної літери; визначте з дитиною звуки, які повторюються у слові; визначте, які звуки у слові різні тощо.




  1. Будьте завжди прикладом для малюка: у правильній вимові слів, вживанні лек­сичних значень слів; намагайтесь не припускатися граматичних помилок.




  1. Ознайомте дитину з алфавітом, розкажіть їй, що голосні літери можна проспівати, а приголосні - ні. Викладіть слова за допомогою паличок для лічби, зверніть увагу на елементи, котрі входять у написання літер.




  1. Якщо ви помітили, що ваша дитина робить кострубаті з'єднання, не вміє орієнту­ватися на аркуші паперу та недостатньо володіє олівцем, приділіть увагу розвитку загальної та дрібної моторики руки.




  1. Якщо вас щось турбує у процесі виконання дитиною вищеназваних завдань, обов'язково зверніться до таких спеціалістів, як психолог та логопед.


^ Що таке дрібна моторика руки?


Одразу зазначимо, що йдеться про складну діяльність. Для її формування потрібна зорово-моторна координація, тобто узгодженість м'язових дій із зоровою інформа­цією. Оскільки особливості формування таких навичок найяскравіше виявляються під час навчання дитини письму, їх варто розглянути на конкретному прикладі.

Коли дитина пише, її діяльність складається з двох етапів, які послідовно змінюють один одного: власне виконання рухів та мікропауз, необхідних для контролю своїх рухів, корекції та програмування наступного руху.


Ігри, що розвивають моторику руки дитини

^ Гра «Бирюльки»


Гравці розсипають бирюльки (різні дрібні предмети) на столі та витягують їх по од­ному паличкою з гачком на кінці так, щоб не зачепити ту, яка лежить поруч. Виграє той, хто витягнув більше бирюльок. Гра закінчується, коли всі бирюльки будуть розібрані.

^ Гра «Палички»

Палички розсипають на столі, учасники гри по черзі вибирають їх, але так, щоб не зрушити ті, що лежать поруч. Якщо дитина, необережно вибираючи паличку, пору­хала сусідню, вона виходить з гри. Хто із гравців узяв більше паличок, той і виграв.


Ігри з м'ячами

Для розвитку дрібної моторики руки підійдуть ігри з м'ячами різного розміру, факту­ри, матеріалу. Це можуть бути гумові, пластмасові м'ячі, м'ячі-стрибунці; маленькі, середні, великі. Виконують такі вправи: катання, кидки, точне влучення, втримування та багато іншого.


^ РОЗВИТОК ЭМОЦІЙНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ

Дитина не ходила до дитсадка.чи складно їй буде у дитячому колективі?


Дуже часто діти, які не відвідували дитячий садок, прив'язані до матері та хвороб­ливо переносять навіть нетривалу її відсутність. Для цих дітей характерні страх перед чужими дорослими та дітьми, вони вередливі, неспокійні.

Але трапляється так, що малюки, які не ходили до дитячого садка, все одно мають навички спілкування з іншими дітьми (брати та сестри, сусіди по будинку та ін.).

Досвід спілкування у колективі приходить із часом.

Рекомендації батькам, діти яких не ходять до дитячого садка.


Намагайтеся поступово збільшувати коло спілкування вашого малюка, напри­клад, розмовляйте у його присутності із незнайомими або малознайомими людьми, запрошуйте в гості дітей, самі не відмовляйтеся від запрошень. Підкресліть переваги та корисність спілкування, розкажіть, що нового та цікавого ви дізналися від спілкування, що воно дало малюкові.

У процесі поступового прилучення до суспільства у дитини формуватиметься спокійне ставлення до спілкування, розвиватимуться навички спілкування, мова.

Безперечно, труднощі можуть виникнути у будь-якої дитини. Головне, щоб вона.


^ Дитина сором'язлива. Як їй допомогти?

Сором'язливість — це особливість, характерна для дуже багатьох людей, як дітей, так і дорослих. Мабуть, її навіть можна назвати найбільш розповсюдженою причиною, яка ускладнює спілкування.

Бути сором'язливою дитиною — значить, боятися людей, особливо тих, від кого виходить, на думку малюка, певна загроза. У психології поширена думка, що сором'язливість є результатом реакції на емоцію страху, яка виникає у певний момент під час взаємодії з іншими людьми.

Допомогти дитині подолати сором'язливість, сформувати у неї бажання спілку­ватися — завдання педагогів та батьків. Це завдання можна виконати, але робити це потрібно, поки дитина іще маленька. З віком у сором'язливої дитини вже виробляєть­ся певний стиль поведінки. Дитина не може перемогти свою сором'язливість сама, оскільки не вірить у СВОЇ СИЛИ.



Рекомендації щодо подолання сором'язливості у дітей:


  • Виробіть певний стиль поведінки з сором'язливою индитою.

  • Збільшуйте коло її знайомств.

  • Частіше запрошуйте до себе друзів.




  • Збільшуйте маршрути прогулянок; привчайте ЇЇ спокійно ставитися до нових місць.




  • Постійно зміцнюйте у дитини впевненість у собі, у власних силах.




  • Залучайте дитину до виконання різних доручень, пов'язаних зі спілкуван­ням.




  • Створюйте ситуації, у яких сором'язливій дитині довелося б вступати у кон­такт із «чужим» дорослим. Наприклад: «Потрібно дізнатися, чи є в магазині ця книга».


Робота щодо подолання сором'язливості має тривати постійно, узгоджено та тер­пляче. Вона потребує від дорослих обережності, оскільки сором'язлива дитина може відреагувати зовсім не так, як ми очікуємо від неї.

Обов'язково повідомте вчителю про особливості своєї дитини.

Спробуйте відповісти лише на одне запитання: «Чому сором'язлива моя дитина?» Поміркуйте, проаналізуйте поведінку вашої дитини, ваші взаємини з нею, і, мож­ливо, ви самі зможете знайти свій шлях подолання сором'язливості у вашої доньки або сина.

^ Під час вступу дитини до школи психолог вказав на непідготов­леність довільної сфери. Що це таке?


Усю поведінку людини можна розподілити на довільну та мимовільну. До ми­мовільної поведінки належать наші рефлекси, які здійснюються без участі свідомості. Наприклад, усім відомий підколінний рефлекс: у положенні нога на ногу б'ють молоточком нижче коліна. Нога сіпається. Якщо у людини цей рефлекс у нормі, то ніякими стараннями неможливо втримати підстрибування ноги. Цей рух має назву «мимовільний».

До довільної поведінки належить діяльність людини, яка контролюється її сві­домістю.

Довільна поведінка у дитини вперше народжується із бажанням. Наприклад, ди­тина ніяк не хоче просинатися. Але якщо вона знає, що завтра піде до театру, кіно або на день народження до товариша, куди їй дуже хочеться піти, і для цього їй потрібно буде рано прокидатися, то уранці вона легко встане, навіть раніше, ніж необхідно.

Дитині хочеться погратися, побігати з однолітками, але вона, долаючи себе, вико­нує вимоги вчителя, слухає, запам'ятовує і відтворює матеріал на уроці. Це означає, що дитина вчиться або навчилася керувати своєю поведінкою. Така довільна поведінка є базою для успішного навчання дитини в школі.



^ Можна окреслити такі групи дітей, які потерпають від шкільних неврозів:


  1. Діти з наочними відхиленнями у поведінці. Вони з викликом поводяться на уроках, ходять у класі під час уроків, виявляють агресивність щодо однокласників та вчителя.

  2. Школярі, які добре вчаться, в результаті емоційних перевантажень або емоційних потрясінь. Діти раптом різко змінюються, у них з'являється депресія, апатія, вони починають грубіянити, огризатися, відмовляються ходити до школи, розмовляти з дорослими.

  3. Діти з ознаками емоційного неблагополуччя. Вони бояться відповідати біля дошки, під час усних відповідей з місця спостерігається дуже тиха мова, плаксивість. Таке може проявитися й у разі зовні вираженого благополуччя (гарні навчання та поведін­ка).




^ Як подолати перенавантаження та перевтому малюка?


Головний захист дитини від перенавантажень та перевтоми — це раціональний режим дня. На жаль, дослідження свідчать, що режиму дня дотримуються лише 15 % молодших школярів. Звідси — маса неприємностей. Батьки повинні дуже добре знати режим дня своєї дитини.


Приблизний режим дня для дитини-школяра


7.15 — 8.00 - підйом, водні процедури, сніданок


8.30 — 12.15 (12.30) - уроки в школі


12.30 — 15.00 - обід, сон


15.00 - 1 б.00 - гурток, секція і т.ін


16.00 — 17.00 (17.30) — виконання домашнього завдання (час підготовки для кожної дитини індивідуальний)


На закінчення



  • Радійте вашому синові або доньці! Розмовляйте з дитиною турботливо, підбадьор­ливим тоном




  • Коли дитина з вами розмовляє, слухайте уважно, не перебиваючи




  • Ваші пояснення мають бути простими і ясними, говоріть чітко, ясно




  • Намагайтеся виявляти інтерес до того, що їй подобається робити (малювати, ко­лекціонувати тощо)




  • Заохочуйте до ігор з іншими дітьми та самі грайте з дитиною у різні ігри. Не втрачайте почуття гумору




  • Заохочуйте допитливість та творчість дитини, прагнення ставити запитання




  • Ніколи не кажіть дитині, що вона погана, тому що приносить додому низькі оцінки




  • Ставлення до оцінок має бути робочим. Так, вони сигналізують про стан навчання, але не є вироком на все подальше життя. Інколи для збереження гарних взаємин у сім'ї оцінку, яка вас не влаштовує, краще проігнорувати, іноді вона має викликати співчуття, а інколи їй навіть можна зрадіти




  • Ваш дім має бути безпечним островом у вирі численних подій, де дитині довіряють і, найголовніше, де її'люблять.



10 правил, як навчити дитину слухатися.

(Памятка для батьків)


  1. Не скасовуйте свої вимоги і вказівки без нагальної потреби.

  2. Усі прохання і вказівки формулюйте зрозуміло і чітко.

  3. Привчайте дитину одразу ж виконувати доручання, а не відкладати на невизначений час.

  4. Підтримуйте свій авторитет перед дитиною: у вас, обох батьків, має бути повна згода між собою. Ніхто не повинен скасовувати розпорядження іншого, не слід сперечатися перед дитиною, щодо необхідності й характеру розпоряджень. Коли ж все-таки вона була свідком сварки, помиріться теж у її присутності.

  5. Не залишайте без уваги випадки, коли дитина виявляє не послух.

  6. Не змінюйте своїх вимог, дозволяючи сьогодні те, що забороняли вчора. Залишаючи дитину без чітких орієнтирів, ви сприятимете розвиткові в неї хитрості, лицемірства, надмірної впертості.

  7. Не командуйте постійно і не карайте її надто часто.

  8. Давайте дитині посильні завдання. Не вимагайте виконання надто складного доручення, і не пропонуйте лише прості завдання. Якщо ваші доручення будуть дуже простими, дитина намагатиметься уникати всього, що потребує зусиль і праці.

  9. Не дозволяйте дитині фамільярно ставитися до вас. Любов, ласка та ніжність мають гармонійно поєднуватися з вимогою повної поваги до себе. Малим дітям не варто дозволяти куйовдити ваше волосся чи смикати за вуха, бити навіть жартома.

  10. Постійно самі давайте дитині приклад слухняності, дружини перед чоловіком і навпаки.



Зміст


  1. Вступ 1

  2. Як дізнатися чи готова дитина до навчання у школі? 2




  1. Готовність дитини до навчання у школі можна визначити за


допомогою таких завдань 3


  1. Моя дитина лівша. 6




  1. Чи потрібно навчати іноземній мові з шести років? 6




  1. Розвиток мовленнєвих навичок 6

  2. Розвиток логічного мислення та уваги 8




  1. Розвиток пам'яті 10




  1. Основи математики 11




  1. Розвиток навички читання 12




  1. Розвиток навички письма 13




  1. Розвиток емоційно – вольової сфери 15

  2. 10 правил, як навчити дитину слухатися. 19




~ ~


Додати документ в свій блог або на сайт


Реклама:

Схожі:

Вступ батьки І діти, діти І батьки iconСвітлана Патра, журналіст Імідж-центру Університету «Україна»
На заході обговорювалася роль сім’ї та навчальних закладів у цьому складному процесі. Тренінг відвідали як батьки, що мають маленьких...

Вступ батьки І діти, діти І батьки iconВікторія анохіна
СК) передбачається загальна можливість врегулювання сімейних відносин договором, а в ст. 9 Ск визнано регулювання сімейних відносин...

Вступ батьки І діти, діти І батьки iconПам'ятка з попередження пожежі від дитячих пустощів з вогнем
Шановні батьки, дорогі діти! Велика кількість пожеж зчиняється від дитячих пустощів з вогнем. Вогнем знищується багато чого, а нерідко...

Вступ батьки І діти, діти І батьки iconДіти батьки
Підготовка практичних занять. Виготовлення поробок. Організаційна робота з батьківським колективом

Вступ батьки І діти, діти І батьки iconСвято «батьки І діти родини цвіт»
Дідусеві казки, бабусині вишиванки ведуть до рідної хати. Тут наші діти вперше сказали слова: мама. Тато, бабуся, дідусь. У ній пахне...

Вступ батьки І діти, діти І батьки iconСвято Першого дзвоника
Ведучий: Дорогі діти, шановні батьки, вчителі, гості! Настав довгоочікуваний день для дітвори – І вересня, Свято Першого дзвоника,...

Вступ батьки І діти, діти І батьки iconРодинне свято "Христос Воскрес"
Шановні батьки, дорогі діти, гості. Ми раді сьогодні знову зустрітися з вами в цей чудовий і святковий день. Раді хорошим гостям

Вступ батьки І діти, діти І батьки iconБезпечний Інтернет
Що може статися в реальному житті через безтурботну віртуальну поведінку? Чи знають про це діти? А батьки? Чи усвідомлюють необхідність...

Вступ батьки І діти, діти І батьки iconТест «Які Ви батьки»
Чому в одних сім’ях – мир і спокій, а в інших – сварки, крики і скандали? Якими бачать діти своїх батьків? Якими батьками ви насправді...

Вступ батьки І діти, діти І батьки iconБатьки і діти
Мати! Батько! Які дорогі для кожного з нас ці слова. Стільки в них тепла, щастя, радості, душі, милосердя і доброти. Але не завжди...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©lib.znaimo.com.ua 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи