Конспект лекцій 2011 Конспект лекцій з дисципліни „Страхування\".(Для спеціальності „Економіка підприємства\") icon

Конспект лекцій 2011 Конспект лекцій з дисципліни „Страхування".(Для спеціальності „Економіка підприємства")



НазваКонспект лекцій 2011 Конспект лекцій з дисципліни „Страхування".(Для спеціальності „Економіка підприємства")
Сторінка3/5
Дата конвертації13.07.2013
Розмір0.52 Mb.
ТипКонспект
джерело
1   2   3   4   5
^

ТЕМА 5. СТРАХОВІ РИЗИКИ, ЇХНЯ ОЦІНКА


ПЛАН

  1. Поняття ризику. Ризик як частина невизначеності.

  2. Класифікація ризику залежно від декількох критеріїв.

  3. Ризик - менеджмент у страхуванні.




    1. Поняття ризику. Ризик як частина невизначеності

Ризик – подія, що має певну ймовірність і випадковість настання. Ризик по своїй суті тісно пов'язаний з поняттям невизначеності. Невизначеність виникає в багатьох ситуаціях соціально-економічного характеру й пов'язана з неможливістю встановити чіткий причинно-наслідковий зв'язок між основними елементами процесу й пророчити кінцевий результат через відсутність необхідної інформації. Ризиком називається та невизначеність, яку можна оцінити кількісно.

Невизначеність виміряється за допомогою показників імовірності їхнього настання. Ризик в економічному змісті найчастіше означає настання негативних подій, можливих втрат і збитків. Визначити ступінь ризику можна тільки за допомогою обчислення ймовірності настання негативних наслідків. Якщо інформація повністю відсутня, тобто обчислення зробити неможливо, то ризик залишається на рівні повної невизначеності.

5.2.. Класифікація ризику залежно від різних критеріїв

1. Залежно від походження:

  • природні – ризики, зв'язані зі стихійними лихами, не спровокованими діями людини;

  • антропогенні – виступають як наслідку науково-виробничої діяльності людини в різних областях.

2. Критерії рискогенного об'єкта:

  • особисті (пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю людини);

  • майнові (пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням яким – або майном).

3. Критерій величини ризику. Величина ризику визначається двома критеріями: імовірність настання й можлива величина збитку. Залежно від них ризики бувають:

  • катастрофічні;

  • більші;

  • середні:

  • малі;

  • незначні.

4. Критерій можливого результату.

Шанс - як протилежність ризику, можливість позитивного результату. Залежно від можливого результату розрізняють:

  • чисті (нульові або негативні) результати;

  • спекулятивні (нульовий, позитивний, негативний) результати.

До чистого ставляться всі види природно-природних ризиків, екологічна, політична, транспортні, частина комерційних ризиків, пов'язаних з виробничо-торговельними процесами.

^ Політичні ризики – неможливість здійснення господарської діяльності внаслідок загострення політичної ситуації усередині країни, введення ембарго, відмови нового правительства від прийнятих зобов'язань.

Транспортні – ризики, пов'язані з перевезенням вантажів всіма видами транспорту.

Комерційні – пов'язані з небезпекою втрат у процесі фінансово-господарської діяльності. По структурній ознаці вони діляться на майнові, виробничі й торговельні.

Майнові – ризики, пов'язані з імовірністю майнових втрат підприємця (крадіжка, диверсія, вихід з ладу техніки й технологічних систем).

Виробничі – ризики, пов'язані зі збитком від можливої зупинки виробництва внаслідок загибелі або ушкодження основних фондів або оборотних коштів, ризики, пов'язані із введенням нових технологій.

Торговельні – ризики, пов'язані з можливим збитком через затримки платежів, відмови від платежу в період транспортування товарів, несвоєчасною поставкою або недоставлянням товарів.

^ Спекулятивні ризики – фінансові ризики, пов'язані з купівельною спроможністю грошей (інфляція, дефляція, валютні ризики, ризики ліквідності).

Інфляційний ризик – ризик, що припускає зниження доходів при росту інфляції.

^ Валютний ризик – пов'язаний зі зміною курсу однієї валюти стосовно іншої.

Ризик ліквідності – пов'язаний з реалізацією цінних паперів, зміною їхньої якості й споживчої вартості.

Інвестиційні ризики (ризик упущеної вигоди) – ризик неотримання прибутку в результаті нездійснення якого-небудь заходу. Ризик зниження прибутковості може виникнути в результаті зниження дивідендів, зменшення відсотків по портфельних інвестиціях.

Страхування займається обслуговуванням чистих ризиків.


    1. Ризик - менеджмент у страхуванні

Протягом багатьох років господарської діяльності був вироблений цілий ряд методів і форм ефективної протидії ризику. Логічно цю послідовність правил можна виразити в такий спосіб:

  1. Запобігання настання нещасних випадків і подій, які формують ризикові ситуації.

  2. Репресія (боротьба) з тими випадковими подіями, які не вдалося запобігти.

  3. Задоволення тих потреб, які виникають після настання негативних подій.

Ризик – менеджмент – сукупність послідовних мір антиризикової діяльності, що носить комплексний і системний характер.

Ризик - менеджмент включає три основні етапи:

  • аналіз ризику:

  • контроль над ризиком;

  • фінансування ризику.

Аналіз ризику включає наступну послідовність дій:

  • діагностика ризику;

  • оцінка кількісним методом;

  • визначення послідовності дій у конкретній ситуації.

Оцінка кількісним методом - визначається на підставі величини можливого збитку й імовірності настання тієї події, що може привести до можливих подій, включає наступну послідовність:

  • запобігання ризику - прийняття альтернативного варіанта, що повністю виключає ризик;

  • мінімізація ризику - проведення примітивних (попереджувальних) заходів, вимагає додаткових фінансових вкладень;

  • обмеження, локалізація - ризик обмежується в часі й у просторі;

  • розсіювання (поділ) ризику - передача частини ризику своїм фінансовим партнерам.

Фінансування можливо двома способами: самофінансування й передача ризику іншому господарюючому суб'єктові на підставі попередньої домовленості.

Недолік самофінансування - обмеженість фінансових можливостей, неможливість пророчити потрібні розміри таких фондів. Передача ризику іншому суб'єктові може мати дві форми:

  • під фінансові гарантії іншим суб'єктом господарської діяльності;

  • передача професійним страховикам на підставі договору страхування. Є найпоширенішою формою фінансування ризику. Передаються страховикам тільки чисті ризики на підставі деяких критеріїв: однозначності (між настанням події й понесених збитків існує прямий причинно-наслідковий зв'язок), критерій випадковості (причина збитку носить повністю випадковий характер).



^

ТЕМА 6. ДОХОДИ Й ВИТРАТИ СТРАХОВИКА

ПЛАН


  1. Доходи страховика.

  2. Доходи від інвестиційної діяльності.

  3. Витрати страховика.




    1. Доходи страховика

До доходів страховика можна віднести: доходи від страхових операцій, від інвестиційної діяльності й не страхові доходи.

^ До доходів від страхових операцій – ставиться в першу чергу одержання страхової премії. Страхові доходи на підставі страхових премій визначаються ціною продажу страхової послуги, при розрахунку брутто-ставки страховик визначає очікувану вартість страхової послуги.

^ Ціна продажу страхової послуги стає відомої вже на етапі укладання договору з урахуванням ситуації, що складається на страховому ринку.

Вартість страхової послуги – величина об'єктивна, а на ціну впливає ряд факторів:

  • кон'юнктура страхового ринку;

  • податкова політика держави;

  • рівень монополізації в даному сегменті страхового ринку;

  • величина банківського відсотка.

Ціна на страхові послуги буде завжди перебувати в певних межах: мінімальна межа потреби страхувальника (засобу забезпечення еквівалентних відносин), максимальна межа – потреби страховика.

^ Основа вирахування страхових премій – це страхові тарифні засоби, отримані як страхові премії, що поширюються строго у відповідності зі структурою брутто-страховки, що показує який відсоток засобів піде на виплату страхових відшкодувань, який відсоток направиться в запас і резервні фонди, на виділення страхової справи, що в сукупності дозволяє забезпечити формування страхових резервів у необхідному обсязі.

^ Згідно ст. 31 розділу 3 Закону України «Про страхування» до доходів від страхової діяльності ставляться:

  1. Зароблені страхові премії по договорах страхування.

  2. Комісійні по договорах перестрахування.

  3. Частка від страхової суми й страхових відшкодувань, сплачених перестрахувальниками.

  4. Повернення суми із централізованих і резервних фондів.

  5. Повернуті суми технічних резервів, крім резерву не застрахованих премій у випадках і на умовах, передбачених законодавством.

^ Валовий дохід страховика – сума доходу від страхової діяльності плюс прибуток від проведення страхування життя плюс прибуток від позареалізаційних операцій за винятком суми внесків у перестрахування, за винятком сум повернутих страхувальникові зайво сплачених премій, за винятком відрахувань у центральні резервні фонди й у технічні резерви.

    1. ^ Доходи від інвестиційної діяльності

Основа для заняття інвестиційною діяльністю – той факт, що між моментом внесення страхових платежів і моментом виплати відшкодувань проходить іноді тривалий час. Тривалість зберігання засобів страхування в страховика визначається типом договору страхування (страхування життя й загальних типів страхування).

Крім того, страховиком формуються запасні й резервні фонди. Все це створює базу для заняття інвестиційною діяльністю й іншими комерційними операціями.

Засоби можуть бути вкладені в будь-яку галузь економіки в будь-якій формі, тобто в кредити, ЦБ, нерухомість і т.п.

Страхова організація може мати також доходи від надання різного виду послуг, пов'язаних з одержанням комісійних, проведенням консультацій, робіт з ризик - менеджменту й т.п.

До цих доходів ставляться:

  • доходи, отримані від торгівлі борговими зобов'язаннями й вимогами;

  • від торгівлі облігаціями, ощадними сертифікатами;

  • доходи від операцій лізингу;

  • оренда приміщень;

  • торгівля об'єктами застави;

  • доходи від різниці курсів валют;

  • доходи від реалізації прав вимоги до особи, відповідальному за заподіяний збиток і інші доходи.

    1. Витрати страховика

Витрати страховика формуються в процесі розподілу страхового фонду.

Склад і структура витрат визначається двома основними процесами: погашення зобов'язань перед страхувальниками й фінансуванням страхової справи.

Це визначає наступну класифікацію витрат:

  • виплата страхової суми, відшкодування;

  • відрахування в запас і страхові фонди;

  • витрати на ведення справи;

  • відрахування на попереджувальні заходи.

Собівартість страхових операцій має ряд особливостей: страховикові заздалегідь не відома сума відповідальності за заключаемому договором страхування, або ця сума буде дорівнює величині витрат на обслуговування договору, або вона буде значно більше й буде дорівнює сумі виплаченого страхового відшкодування. Таким чином, собівартість страхової послуги носить імовірнісний характер.

^ Витрати на ведення справи підрозділяються в такий спосіб:

  • аквизиционные – витрати, пов'язані з діяльністю за висновком нових договорів страхування;

  • інкасові – витрати на оплату праці працівників страхової компанії, зв'язані зі збором страхових премій і обслуговуванням страхувальників (обчислюється у відсотках від брутто-ставки, або як компенсаційні);

  • ліквідаційні – прямі витрати після настання страхового випадку, пов'язані зі сплатою винагороди експертам, оплата їхнього проїзду, судові витрати й т.д.

  • управлінські – витрати на оплату праці адміністративному апарату керування, адміністративно-господарські витрати.

Облік валових витрат страховика ведеться окремо для страхової й не страхової діяльності.


^ ТЕМА 7. ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ. СТРАХОВІ РЕЗЕРВИ ЯК ЗОБОВ'ЯЗАННЯ СТРАХОВИКА.

ПЛАН

  1. Фінансова стійкість страховика.

  2. Принципи розміщення страхових резервів.


7.1. Фінансова стійкість страховика

Фінансова стійкість страховика – його здатність виконати страхові зобов'язання по договорах страхування й перестрахування.

Вона забезпечується:

  • Обсягом власних засобів.

  • Правильно розрахованими тарифними ставками.

  • Збалансованістю страхового портфеля.

  • Величиною страхових резервів, адекватно взятим на себе зобов'язанням.

  • Розміщенням страхових резервів.

  • Перестрахуванням.

Власні засоби – статутний фонд (100 тис. ЕКЮ, 500 тис. ЕКЮ), не менш чим 60% статутного фонду повинне бути внесене в грошовій формі.

Страховик зобов'язаний мати тимчасово вільні кошти (формує гарантований фонд, вільні резерви).

Гарантований фонд - містить у собі спеціальний і резервний фонди плюс суму нерозподіленого прибутку.

Вільні резерви – формуються за рахунок власних коштів страховика з метою забезпечення додаткової фінансової стійкості.

Найважливішою особливістю фінансового стану страховика - формування страхових резервів з метою забезпечення фінансової стійкості й виконання зобов'язань перед клієнтами.

Страхові резерви формуються з метою його фінансової стійкості й виконання зобов'язань перед страхувальником. Величина страхових резервів зобов'язана відбивати величину зобов'язань страховика, не виконану на даний момент часу по укладених договорах.

Страхові резерви створюються залежно від видів страхування, проведених страховими компаніями.

Страхові резерви діляться на технічні резерви й резерви по страхуванню життя.

Для страхування компаній, які займаються ризикованими видами страхування - формування технічних резервів.

Українські страховики формують свої резерви відповідно до наступної схеми.

^

СТРАХОВІ РЕЗЕРВИ


ТЕХНІЧНІ РЕЗЕРВИ

РЕЗЕРВИ ПО СТРАХУВАННЮ ЖИТТЯ

Резерв збитків


Резерв не зароблених премій

Математичні резерви (довгострокові зобов'язання)

Резерви підметів виплаті страхових сум


За законом України страховики формують технічні резерви окремо по кожному виді ризикового страхування.

^ Технічні резерви підрозділяються на дві основні категорії:

  • резерв премій – по договорах страхування, строк яких не минув на поточну дату;

  • резерви збитків – зарезервовані невиплачені суми страхових відшкодувань по заявлених вимогах страхувальника.

Страховики мають право формувати й інші резерви.

Страховики Європейського Союзу по ризикових видах страхування формують технічні резерви за наступною схемою:

^ ТЕХНІЧНІ РЕЗЕРВИ


Резерв премій

Резерв збитків


Резерв катастроф

Резерв коливань збитковості

РНП


Резерв не минулих ризиків

Заявлені, але не врегульовані

Не заявлені


Резерв не зароблених премій випливає зі складання звіту періоду діяльності страховика й дії конкретного договору страхування.

В економічному змісті резерв не зароблених премій - стаття розподілу отриманих платежів між двома суміжними періодами діяльності пов'язане з тим, що страхові платежі часто надходять авантюрист за весь термін дії договору, що часто виходить за рамки звітного періоду.

Резерв не минулих ризиків - формується на додаток до РНП, щоб компенсувати недолік засобів у випадку змушеного заниження тарифу.

Резерв катастроф - створюється звичайно з метою забезпечення страхових виплат на випадок великомасштабних катастроф або промислових аварій. У результаті цього страхові виплати можуть значно перевищити середню величину, закладену в тарифах.

Формується такими страховиками портфель, що містить докладні договори.

Резерв коливань збитковості - створюється для компенсації витрат на здійснення виплат у випадку, якщо зменшення збитковості в поточний період перевищує середній рівень, що був покладений в основу розрахунку тарифу.

У роки успішної діяльності резерв поповнюється за рахунок одержання засобів від страхових операцій.

У збиткові роки засобу з резерву вилучаються на покриття витрат на проведення страхових операцій.

Резерв збитків - зараховуються суми, що передбачаються до виплати по страхових випадках, які відбулися й відбудуться в плині року.

Розподіл резерву на два види пов'язане з тим, що між настанням страхового випадку й виплатою страхових відшкодувань проходить певний час:

  • настання страхового випадку, розмір збитків не відомий, заява не отримана;

  • отримано заяву страхувальника, у журналі реєстрації фіксується страхова сума за даним договором;

  • експертами визначаються обставини здійснення страхового випадку й розмірів збитку;

  • розрахунок зі страхувальником відповідно до суми понесеного збитку.

Таким чином, резерв збитків у світовій практиці ділиться на резерв заявлених, але не врегульованих збитків і резерв що відбулися, але не заявлених.

РНУ - величина цього резерву визначається окремо по кожному неурегульованому договорі (претензії).

Розмір РНУ відповідає сумі заявлених збитків за звітний період, збільшеного на суму неурегульованих збитків попереднього періоду й зменшену на витрати по вже сплачених збитках.

РПНУ - ця величина на практиці обчислюється приблизно як 10% від суми страхових премій, що надходять за даний звітний період, якщо таким періодом є рік.


7.2. Принципи розміщення страхових резервів

Відповідно до закону України страховики формують і ведуть облік наступних резервів:

  • по страхуванню життя й накопичувальних видів страхування;

  • резерви довгострокових зобов'язань і резерви виплати страхових сум.

Резерви по страхуванню життя формуються за рахунок частини страхових премій і частини інвестиційного доходу страховика.

Нетто-ставка по страхуванню життя (величина тарифу) обчислюється за допомогою актуарных розрахунків і таблиць смертності окремо за кожним договором страхування життя. Інвестування доходів здійснюється за допомогою норм прибутковості по інвестиційних проектах. Підсумкова величина резерву по страхуванню життя є сумою від резервів по кожному окремому договорі страхування життя.

Страхові резерви повинні бути надані активами наступних категорій:

  • кошти на розрахунковому рахунку;

  • банківські вклади (депозити);

  • нерухоме майно;

  • цінні папери;

  • права - вимоги до перестрахувальників;

  • довгострокові інвестиційні кредити;

  • готівка в касі.
^
Принципи розміщення страхових резервів

  1. Принцип безпеки – розміщення активів, що забезпечують зворотність засобів у повному обсязі. Повинна бути встановлена мінімальна ймовірність інвестиційного ризику. Найбільш безпечне вкладення засобів у державні цінні папери.

  2. ^ Принцип ліквідності – структура вкладень повинна бути такий, щоб у будь-який час активи могли б бути перетворені в наявні засоби. При довгострокових видах страхування, страховку легше забезпечити.

  3. ^ Принцип диференціації – розподіл інвестиційного ризику повинне вироблятися на різні групи внесків, щоб забезпечити більше високий ступінь стійкості інвестиційного портфеля страховика не повинна допускатися високий ступінь концентрації капіталу страховика.

  4. ^ Принцип прибутковості - прибуток не є домінуючим чинником, однак дає можливість компанії зберегти свої позиції в умовах конкурентного ринку. Таким чином, активи при їхньому розміщенні повинні приносити постійний дохід, за рахунок якого можуть покриватися збитки від страхової діяльності.


Норма територіальної концентрації - 90% страхових резервів повинні бути розміщені на території України

1   2   3   4   5



Схожі:

Конспект лекцій 2011 Конспект лекцій з дисципліни „Страхування\".(Для спеціальності „Економіка підприємства\") iconКонспект лекцій 2011 Конспект лекцій з дисципліни „Ціноутворення".(Для спеціальності „Економіка підприємства")
Конспект лекцій з дисципліни „Ціноутворення”.(Для спеціальності „Економіка підприємства”)
Конспект лекцій 2011 Конспект лекцій з дисципліни „Страхування\".(Для спеціальності „Економіка підприємства\") iconКонспект лекцій 2011 Конспект лекцій з дисципліни „Статистика".(Для спеціальності „Економіка підприємства")
Конспект лекцій з дисципліни „Статистика”.(Для спеціальності „Економіка підприємства”)
Конспект лекцій 2011 Конспект лекцій з дисципліни „Страхування\".(Для спеціальності „Економіка підприємства\") iconКонспект лекцій 2011 Конспект лекцій з дисципліни „Правознавство".(Для спеціальності „Економіка підприємства")
Конспект лекцій з дисципліни „Правознавство”.(Для спеціальності „Економіка підприємства”)
Конспект лекцій 2011 Конспект лекцій з дисципліни „Страхування\".(Для спеціальності „Економіка підприємства\") iconКонспект лекцій 2011 Конспект лекцій з дисципліни „Біологія".(Для спеціальності „Економіка підприємства")
Конспект лекцій з дисципліни „Біологія”.(Для спеціальності „Економіка підприємства”)
Конспект лекцій 2011 Конспект лекцій з дисципліни „Страхування\".(Для спеціальності „Економіка підприємства\") iconКонспект лекцій 2011 Конспект лекцій з дисципліни „Філософія".(Для спеціальності „Економіка підприємства")
Конспект лекцій з дисципліни „Філософія”.(Для спеціальності „Економіка підприємства”)
Конспект лекцій 2011 Конспект лекцій з дисципліни „Страхування\".(Для спеціальності „Економіка підприємства\") iconКонспект лекцій 2011 Конспект лекцій з дисципліни „Філософія".(Для спеціальності „Економіка підприємства")
Конспект лекцій з дисципліни „Філософія”.(Для спеціальності „Економіка підприємства”)
Конспект лекцій 2011 Конспект лекцій з дисципліни „Страхування\".(Для спеціальності „Економіка підприємства\") iconКонспект лекцій 2011 Конспект лекцій з дисципліни „Політологія".(Для спеціальності „Економіка підприємства")
Конспект лекцій з дисципліни „Політологія”.(Для спеціальності „Економіка підприємства”)
Конспект лекцій 2011 Конспект лекцій з дисципліни „Страхування\".(Для спеціальності „Економіка підприємства\") iconКонспект лекцій 2011 Конспект лекцій з дисципліни „Правознавство".(Для спеціальності „Економіка підприємства")
Конспект лекцій з дисципліни „Правознавство”.(Для спеціальності „Економіка підприємства”)
Конспект лекцій 2011 Конспект лекцій з дисципліни „Страхування\".(Для спеціальності „Економіка підприємства\") iconКонспект лекцій 2011 Конспект лекцій з дисципліни „Маркетинг".(Для спеціальності „Економіка підприємства")
Конспект лекцій з дисципліни „Маркетинг”.(Для спеціальності „Економіка підприємства”)
Конспект лекцій 2011 Конспект лекцій з дисципліни „Страхування\".(Для спеціальності „Економіка підприємства\") iconКонспект лекцій 2011 Конспект лекцій з дисципліни „Економіка праці".(Для спеціальності „Економіка підприємства")
Конспект лекцій з дисципліни „Економіка праці”.(Для спеціальності „Економіка підприємства”)
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©lib.znaimo.com.ua 2000-2014
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи