Конспект лекцій 2011 Конспект лекцій з дисципліни „Страхування".(Для спеціальності „Економіка підприємства")
|
| ^ ПЛАН
Ризик – подія, що має певну ймовірність і випадковість настання. Ризик по своїй суті тісно пов'язаний з поняттям невизначеності. Невизначеність виникає в багатьох ситуаціях соціально-економічного характеру й пов'язана з неможливістю встановити чіткий причинно-наслідковий зв'язок між основними елементами процесу й пророчити кінцевий результат через відсутність необхідної інформації. Ризиком називається та невизначеність, яку можна оцінити кількісно. Невизначеність виміряється за допомогою показників імовірності їхнього настання. Ризик в економічному змісті найчастіше означає настання негативних подій, можливих втрат і збитків. Визначити ступінь ризику можна тільки за допомогою обчислення ймовірності настання негативних наслідків. Якщо інформація повністю відсутня, тобто обчислення зробити неможливо, то ризик залишається на рівні повної невизначеності. 5.2.. Класифікація ризику залежно від різних критеріїв 1. Залежно від походження:
2. Критерії рискогенного об'єкта:
3. Критерій величини ризику. Величина ризику визначається двома критеріями: імовірність настання й можлива величина збитку. Залежно від них ризики бувають:
4. Критерій можливого результату. Шанс - як протилежність ризику, можливість позитивного результату. Залежно від можливого результату розрізняють:
До чистого ставляться всі види природно-природних ризиків, екологічна, політична, транспортні, частина комерційних ризиків, пов'язаних з виробничо-торговельними процесами. ^ – неможливість здійснення господарської діяльності внаслідок загострення політичної ситуації усередині країни, введення ембарго, відмови нового правительства від прийнятих зобов'язань. Транспортні – ризики, пов'язані з перевезенням вантажів всіма видами транспорту. Комерційні – пов'язані з небезпекою втрат у процесі фінансово-господарської діяльності. По структурній ознаці вони діляться на майнові, виробничі й торговельні. Майнові – ризики, пов'язані з імовірністю майнових втрат підприємця (крадіжка, диверсія, вихід з ладу техніки й технологічних систем). Виробничі – ризики, пов'язані зі збитком від можливої зупинки виробництва внаслідок загибелі або ушкодження основних фондів або оборотних коштів, ризики, пов'язані із введенням нових технологій. Торговельні – ризики, пов'язані з можливим збитком через затримки платежів, відмови від платежу в період транспортування товарів, несвоєчасною поставкою або недоставлянням товарів. ^ – фінансові ризики, пов'язані з купівельною спроможністю грошей (інфляція, дефляція, валютні ризики, ризики ліквідності). Інфляційний ризик – ризик, що припускає зниження доходів при росту інфляції. ^ – пов'язаний зі зміною курсу однієї валюти стосовно іншої. Ризик ліквідності – пов'язаний з реалізацією цінних паперів, зміною їхньої якості й споживчої вартості. Інвестиційні ризики (ризик упущеної вигоди) – ризик неотримання прибутку в результаті нездійснення якого-небудь заходу. Ризик зниження прибутковості може виникнути в результаті зниження дивідендів, зменшення відсотків по портфельних інвестиціях. Страхування займається обслуговуванням чистих ризиків.
Протягом багатьох років господарської діяльності був вироблений цілий ряд методів і форм ефективної протидії ризику. Логічно цю послідовність правил можна виразити в такий спосіб:
Ризик – менеджмент – сукупність послідовних мір антиризикової діяльності, що носить комплексний і системний характер. Ризик - менеджмент включає три основні етапи:
Аналіз ризику включає наступну послідовність дій:
Оцінка кількісним методом - визначається на підставі величини можливого збитку й імовірності настання тієї події, що може привести до можливих подій, включає наступну послідовність:
Фінансування можливо двома способами: самофінансування й передача ризику іншому господарюючому суб'єктові на підставі попередньої домовленості. Недолік самофінансування - обмеженість фінансових можливостей, неможливість пророчити потрібні розміри таких фондів. Передача ризику іншому суб'єктові може мати дві форми:
^
До доходів страховика можна віднести: доходи від страхових операцій, від інвестиційної діяльності й не страхові доходи. ^ – ставиться в першу чергу одержання страхової премії. Страхові доходи на підставі страхових премій визначаються ціною продажу страхової послуги, при розрахунку брутто-ставки страховик визначає очікувану вартість страхової послуги. ^ стає відомої вже на етапі укладання договору з урахуванням ситуації, що складається на страховому ринку. Вартість страхової послуги – величина об'єктивна, а на ціну впливає ряд факторів:
Ціна на страхові послуги буде завжди перебувати в певних межах: мінімальна межа потреби страхувальника (засобу забезпечення еквівалентних відносин), максимальна межа – потреби страховика. ^ – це страхові тарифні засоби, отримані як страхові премії, що поширюються строго у відповідності зі структурою брутто-страховки, що показує який відсоток засобів піде на виплату страхових відшкодувань, який відсоток направиться в запас і резервні фонди, на виділення страхової справи, що в сукупності дозволяє забезпечити формування страхових резервів у необхідному обсязі. ^
^ – сума доходу від страхової діяльності плюс прибуток від проведення страхування життя плюс прибуток від позареалізаційних операцій за винятком суми внесків у перестрахування, за винятком сум повернутих страхувальникові зайво сплачених премій, за винятком відрахувань у центральні резервні фонди й у технічні резерви.
Основа для заняття інвестиційною діяльністю – той факт, що між моментом внесення страхових платежів і моментом виплати відшкодувань проходить іноді тривалий час. Тривалість зберігання засобів страхування в страховика визначається типом договору страхування (страхування життя й загальних типів страхування). Крім того, страховиком формуються запасні й резервні фонди. Все це створює базу для заняття інвестиційною діяльністю й іншими комерційними операціями. Засоби можуть бути вкладені в будь-яку галузь економіки в будь-якій формі, тобто в кредити, ЦБ, нерухомість і т.п. Страхова організація може мати також доходи від надання різного виду послуг, пов'язаних з одержанням комісійних, проведенням консультацій, робіт з ризик - менеджменту й т.п. До цих доходів ставляться:
Витрати страховика формуються в процесі розподілу страхового фонду. Склад і структура витрат визначається двома основними процесами: погашення зобов'язань перед страхувальниками й фінансуванням страхової справи. Це визначає наступну класифікацію витрат:
Собівартість страхових операцій має ряд особливостей: страховикові заздалегідь не відома сума відповідальності за заключаемому договором страхування, або ця сума буде дорівнює величині витрат на обслуговування договору, або вона буде значно більше й буде дорівнює сумі виплаченого страхового відшкодування. Таким чином, собівартість страхової послуги носить імовірнісний характер. ^ :
Облік валових витрат страховика ведеться окремо для страхової й не страхової діяльності. ^ ПЛАН
7.1. Фінансова стійкість страховика Фінансова стійкість страховика – його здатність виконати страхові зобов'язання по договорах страхування й перестрахування. Вона забезпечується:
Власні засоби – статутний фонд (100 тис. ЕКЮ, 500 тис. ЕКЮ), не менш чим 60% статутного фонду повинне бути внесене в грошовій формі. Страховик зобов'язаний мати тимчасово вільні кошти (формує гарантований фонд, вільні резерви). Гарантований фонд - містить у собі спеціальний і резервний фонди плюс суму нерозподіленого прибутку. Вільні резерви – формуються за рахунок власних коштів страховика з метою забезпечення додаткової фінансової стійкості. Найважливішою особливістю фінансового стану страховика - формування страхових резервів з метою забезпечення фінансової стійкості й виконання зобов'язань перед клієнтами. Страхові резерви формуються з метою його фінансової стійкості й виконання зобов'язань перед страхувальником. Величина страхових резервів зобов'язана відбивати величину зобов'язань страховика, не виконану на даний момент часу по укладених договорах. Страхові резерви створюються залежно від видів страхування, проведених страховими компаніями. Страхові резерви діляться на технічні резерви й резерви по страхуванню життя. Для страхування компаній, які займаються ризикованими видами страхування - формування технічних резервів. Українські страховики формують свої резерви відповідно до наступної схеми.
За законом України страховики формують технічні резерви окремо по кожному виді ризикового страхування. ^
Страховики мають право формувати й інші резерви. Страховики Європейського Союзу по ризикових видах страхування формують технічні резерви за наступною схемою:
Резерв не зароблених премій випливає зі складання звіту періоду діяльності страховика й дії конкретного договору страхування. В економічному змісті резерв не зароблених премій - стаття розподілу отриманих платежів між двома суміжними періодами діяльності пов'язане з тим, що страхові платежі часто надходять авантюрист за весь термін дії договору, що часто виходить за рамки звітного періоду. Резерв не минулих ризиків - формується на додаток до РНП, щоб компенсувати недолік засобів у випадку змушеного заниження тарифу. Резерв катастроф - створюється звичайно з метою забезпечення страхових виплат на випадок великомасштабних катастроф або промислових аварій. У результаті цього страхові виплати можуть значно перевищити середню величину, закладену в тарифах. Формується такими страховиками портфель, що містить докладні договори. Резерв коливань збитковості - створюється для компенсації витрат на здійснення виплат у випадку, якщо зменшення збитковості в поточний період перевищує середній рівень, що був покладений в основу розрахунку тарифу. У роки успішної діяльності резерв поповнюється за рахунок одержання засобів від страхових операцій. У збиткові роки засобу з резерву вилучаються на покриття витрат на проведення страхових операцій. Резерв збитків - зараховуються суми, що передбачаються до виплати по страхових випадках, які відбулися й відбудуться в плині року. Розподіл резерву на два види пов'язане з тим, що між настанням страхового випадку й виплатою страхових відшкодувань проходить певний час:
Таким чином, резерв збитків у світовій практиці ділиться на резерв заявлених, але не врегульованих збитків і резерв що відбулися, але не заявлених. РНУ - величина цього резерву визначається окремо по кожному неурегульованому договорі (претензії). Розмір РНУ відповідає сумі заявлених збитків за звітний період, збільшеного на суму неурегульованих збитків попереднього періоду й зменшену на витрати по вже сплачених збитках. РПНУ - ця величина на практиці обчислюється приблизно як 10% від суми страхових премій, що надходять за даний звітний період, якщо таким періодом є рік. 7.2. Принципи розміщення страхових резервів Відповідно до закону України страховики формують і ведуть облік наступних резервів:
Резерви по страхуванню життя формуються за рахунок частини страхових премій і частини інвестиційного доходу страховика. Нетто-ставка по страхуванню життя (величина тарифу) обчислюється за допомогою актуарных розрахунків і таблиць смертності окремо за кожним договором страхування життя. Інвестування доходів здійснюється за допомогою норм прибутковості по інвестиційних проектах. Підсумкова величина резерву по страхуванню життя є сумою від резервів по кожному окремому договорі страхування життя. Страхові резерви повинні бути надані активами наступних категорій:
Норма територіальної концентрації - 90% страхових резервів повинні бути розміщені на території України | ||||||||||||||||||||||||||||
