Спеціалізована середня загальноосвітня школа І ступеня icon

Спеціалізована середня загальноосвітня школа І ступеня

Реклама:



Скачати 162.49 Kb.
НазваСпеціалізована середня загальноосвітня школа І ступеня
Дата конвертації12.07.2013
Розмір162.49 Kb.
ТипДокументи
джерело


Спеціалізована середня загальноосвітня школа І ступеня

м. Києва













.


Підготувала

вчитель початкових класів

Пшенична Ірина Іванівна


Київ - 2010










Всім, хто все хотів би знати.

Тим, хто любить мандрувати.


Хто книжки любить читати,

Мріяти, фантазувати,

До нас треба завітати.


Помандруємо ми з вами,

Незнайомими казковими стежками.

І відкриє двері наш похід





З собою в похід треба взяти:


кольоровий папір, кольоровий картон, ножиці, клей, фломастери чи олівці, лінійку, кольорові ручки.


Мета проекту :


  • Збагатити знання дітей про Сонце як небесну зірку.

  • Ознайомити учнів із значенням сонячного тепла та світла.

  • На основі практичної роботи переконати учнів у тому, що непрозорі предмети не пропускають сонячного проміння, що все живе тягнеться до сонця.

  • Вчити класифікувати та систематизувати ознаки.

  • Вчити працювати в кооперативних групах, презентувати результати своєї роботи, лаконічно викладаючи свої гіпотези.

  • Пробуджувати інтерес до навколишнього світу, до дослідницької роботи та спостережень.

  • Розвивати особистість учня через прояв його творчих, моральних та соціальних вмінь і здібностей.

  • Розвивати вміння критично мислити, робити висновки.

  • Розвивати вміння та навички усного мовлення, артистичність, переборюючи сором’язливість і невпевненість в собі.

  • Формувати в учнів толерантність по відношенню один до одного, комунікативні вміння.

  • Формувати бажання мріяти, фантазувати, вміння створювати свої літературні твори.

  • Формувати вміння правильно оформляти авторські книжечки.

  • Виховувати любов до художнього слова, української літератури.

  • Виховувати почуття любові до всього живого, доброту і людяність.

  • Створити позитивний мікроклімат в колективі.

  • Ознайомити з результатами проектної роботи батьків , учителів.



Обладнання :


Яскравий напис на головній стіні класу “Сонячний дивосвіт”, казкове сонечко з різнокольоровими промінчиками, дитячі малюнки , де намальоване сонечко, стіл для дослідницької роботи, скельця прозорі і непрозорі, кімнатні рослини, плакат “Сонячна система”, енциклопедії з зображенням Сонця , як розжареної кулі, книжки – казки про сонце, різнокольорові сонечка для поділу в кооперативні групи, м’яч – сонечко, казки для презентації кожною групою, костюми для театралізації, серії малюнків до казок, прислів’я, малюнок сонечка та різнокольорові промінчики, фломастери, розмальовки, початки та кінцівки казок, вірші, скоч, клей, кольоровий папір та картон, ножиці, магнітофон.


^ Хід уроку:

Клас поділений на кілька центрів діяльності, залежно від змісту та завдання уроку.

У кожного учня на столі кружечок жовтого чи помаранчевого кольору. Вчитель пропонує розділити олівцем круг на чотири частини. Посередині написати своє ім’я, у верхній лівій частині написати - який (яка) ти вдома син (донька) , у верхній правій частині – який я в школі, у нижній лівій частині – на що я сподіваюсь від цього заняття, в нижній правій - чого я побоююсь.


^ Презентація себе і свого товариша. Діти сідають тісненьким колом.

Обмінюються кружечками з сусідом і розповідають один про одного. Потім кружечки прикріплюються на дошку. Поруч лежать смужки паперу різнокольорові – промінці, на яких діти у вільний час писатимуть побажання один одному і прикріплюватимуть, кому хочуть.


Дивись додаток 1


Слово вчителя.

Дорогі діти, сьогодні вам дуже пощастило. Адже ми помандруємо в країну Дивосвіт казковими стежинами. Чому саме казковими, спитаєте ви. Ось прислухайтесь.

(звучить пісня про казку)


Казки ... Їх люблять дорослі і діти. Вони завжди живуть і ніколи не вмирають. А безсмертні вони тому, що в них живе сам народ. Казка навчає людяності, мужності, відваги, справедливості, залишається провідником добра і милосердя. Ми складаємо велику подяку тим, хто написав і доніс до нас ці дивовижні перлини мудрості.

До речі, одним із таких чудових людей є видатний педагог, вчитель за покликанням, який написав більш ніж 1500 казок – мініатюр є Василь Олександрович Сухомлинський. Він дуже любив дітей і писав для них про ласкаве сонечко і м'яку зелену травичку, про працелюбних мурашок і веселого метелика, про кращі риси людини, про дітей. В його творах переважає доброта, бо й сам він був доброю людиною, і хотів, щоб ви, діти виростали добрими, чуйними, працьовитими, щоб любили своїх рідних, свою Батьківщину.

В.О. Сухомлинський говорив: “Казки – це свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки і мови”.


А от хто стане головним героєм наших казочок і нашим вірним супутником під час подорожі ви дізнаєтесь, якщо відгадаєте загадки.


Червоний клубок по голубій хустині качається, людям усміхається.


Гарне, добре, не всіх дивиться, а людям на себе дивитись не дозволяє.


Бродить одиноко вогнянеє око , на всіх поглядає, теплом зігріває.


Ой за лісом, за пралісом золота діжа сходить.

/ Сонце /

^

Перша зупинка “Космічна Одіссея”


Треба в казку зазирнуть

Щоб на Марс літати,

Допоможе казка нам

Мрійниками стати.

Пояснити диво нам

Візьметься не кожний,

Тільки той, хто добрий сам,

Магом стати може.

Жив собі звіздар
^

К а з к а


Звіздар щоночі спостерігав далекі зірки, а вдень вивчав найближчу зірку – Сонце, намагаючись розгадати таїну їхнього народження, життя і смерті.

Та час спливав, звіздар старівся, а таїна лишалась не розгаданою. І тоді Звіздар вирішив полетіти до сонця, щоб побачити все на власні очі.

“візьму свою стару карету, запряжу в неї пару баских коней та й гайну!” – вирішив він.

  • Та ти що, ти що? – зарипіла карета. – Я не витримаю такої довгої подорожі – розсиплюсь дорогою! Така мандрівка триватиме не менше як 500 років! Краще сідай в автомобіль.

Послухав Звіздар і придбав собі яскраву сучасну машину, яка мчала по земних дорогах, обганяючи вітер. Та ледве він взявся за кермо, як зафуркотів мотор:

  • Ф – р – р! Не буду вмикатися! Не хочу я сто років працювати без спочинку!




  • Не погодж - ж- жуйся, - прошурхотіли шини. – У космосі немає шляхів для машин. Нехай візьме звіздар літака, той хоч літати вміє.

Рушив Звіздар до літака:

  • Прошу, однеси мене до Сонця! Я дуже поспішаю. Скільки тобі на це знадобиться часу?

  • Десять років. Проте я не можу виконати твого бажання. У космосі немає повітря, і мої крила не матимуть на що опиратися. Іди до моєї сестри – красуні ракети. Лише вона може літати у безповітряному просторі.

  • Ти вірно зробив, що звернувся до мене, - сріблистим голосом проспівала ракета. – і року не мине, як ми досягнемо мети. Я одна знаю туди дорогу! Сідай, не барися!

Тільки – но Звіздар намірився сісти в кабіну корабля, як раптом із – за хмар визирнуло Сонце і його золотаві промені ласкаво торкнулися щоки Звіздаря й прошепотів:

  • Ракеті потрібно цілий рік, а мені – лише вісім хвилин. Гайнемо?

Зрадів Звіздар, потягнувся за сонячним променем і щез з очей.


^ Римма Кошурникова


Підготовлена заздалегідь дітьми інформація.

Учень. Сонце – це найближча до нас зірка. За формою сонце – куля, та така величезна, що коли порівняти її з кавуном, земля виглядатиме, як просяне зернятко. Сонце лише здається нерухомим, а насправді воно крутиться з шаленою швидкістю. Його промінчик досягає Землі за вісім хвилин і двадцять секунд, а за одну секунду він долає відстань 300 тисяч кілометрів – нічого швидшого у природі не існує.

Учениця. Ви помічали, що коли Сонце не ховається за хмарами, дивитися на нього не можливо, настільки воно яскраво сяє.. Виявляється поверхня цієї зірки схожа на киплячу кашу, яка весь час булькотить і має температуру – 6000 градусів. Все, що потрапило б на Сонце, навіть каміння, все негайно перетворилося б на газ. До того ж вчені встановили, що Сонце – світило надзвичайно важке. Воно важить більше ніж усі планети Сонячної системи, яка складається з 9 великих планет зі своїми супутниками, 2 тисяч астероїдів (малих планет), кількох тисяч комет, безлічі метеоритів і тонн космічного пилу. Через те і сила тяжіння в нього надзвичайно велика. А через це Сонце утримує планети на своїй орбіті, - не дає їм полетіти кудись у безмежний простір.

Учень. Своїм виникненням і існуванням на Землі все живе завдячує саме Сонцю. Без нього нічого на Землі не відбувається. Всі живі істоти дихають киснем, а виробляють кисень рослини лише на світлі, вдень. Отож, якби не Сонце, то рослини, прозвані “зеленими легенями планети”, перестали б збагачувати атмосферу киснем. Зрештою, якби не Сонце, то Землю скував би жахливий космічний холод.

Учениця. Є така приказка: “ Куди не заглядає сонце, туди навідується лікар”. Виявляється сонячні промені вбивають хвороботворні бактерії, а вкрай необхідний для росту людського організму вітамін Д виробляється ним же тільки з допомогою Сонця!

^

Друга зупинка “ Сонячна лабораторія ”



Багато залежить від цієї зірки: і вітри, й погода, й поява морських течій, і сила полярного сяйва. Все тягнеться до Сонечка, до світла і тепла. І в цьому ми з вами можемо пересвідчитись, якщо уважно придивимось на кімнатні квіти, що є в нашому класі.

(Кілька учнів проводять для класу по черзі досліди під керівництвом вчителя з непрозорими пластинками і з прозорими скельцями та роблять висновки про те, що сонячне світло проходить не через усі предмети, а тільки через прозорі. Потім спостерігають за тим, як рослини повертаються до світла, висновок від побаченого роблять учні).


Енергізатор “Передай Сонечко!”

(Діти, стоячи в колі близенько один до одного передають жовтий м’ячик – сонечко в долоньки. Після цього висловлюються про те, що вони при цьому відчували).

^

Третя зупинка “ Казка в сонячній колисці ”



Поділ для роботи в кооперативних групах. (Вибирають сонечка ,що лежать на столі кольоровою стороною до низу)

^ Діти отримують завдання ознайомитись із казочкою і представити її, (як розповідь, програвши її за ролями, розповідь за серією малюнків).


Сонце, Вітер і місяць

(Індійська народна казка)

Була колись собі мати зірка, і мала вона трьох дітей - Сонце, Вітер і місяць.

От якось вирядилися Сонце , Вітер і Місяць до дядька Грому та тітки Блискавки в гості.

Зібралися й пішли. А мати лишилася вдома на господарстві. Сонце та Вітер були невдячні діти, думали тільки про себе. В гостях вони добре наїлися , а про матір і не згадали.

А Місяць був добрий син, чуйний, сердечний. Щоразу, як до столу подавали нову страву, він ховав трохи й для матері. От вернулися діти додому, а мати їх і питає:

  • Чим вас там пригощали? А мені ви принесли що – не будь? Сонце відповідає:

  • Я наїлось досхочу, а тобі нічого не принесло. Хіба ж я за для цього в гості ходило? Вітер каже:

  • Я до дядька з тіткою теж не за тим в гості ходив, аби додому щось нести. Зате сам я добре пообідав.

А місяць виклав на стіл усе, що приніс із собою. Вийшов такий обід, якого ніколи в їхньому домі не бувало.

Тоді Зірка повернувсь до Сонця та й каже:

  • Ти думало тільки про себе, щоб тобі добре було. За це я зроблю твоє проміння таким палючим, що люди, побачивши тебе, заплющуватимуть очі і запинатимуть голови.

Потім Зірка мовила до Вітру:

  • І ти такий само жадібний; про матір теж не згадав. То вій же тепер палючою спекою. Ніхто тебе не любитиме, всі одвертатимуться від тебе.

А Місяцю Зірка лагідно сказала:

  • Любий мій сину! Ти не забув про матір, подбав про неї. Ти будеш ясним і прохолодним, і всі люди любитимуть тебе.

Ось чому індійське Сонце таке гаряче, Вітер такий палючий, а місячні ночі – ніжні і прохолодні.


С о н ц е і В е с е л к а

Якось після дощу виглянуло сонечко. І з΄явилась кольорова Веселка. Хто не гляне на Веселку, всяк замилується нею. Запишалась Веселка, та й почала вихвалятися, що вона красивіша від самого Сонця. Почуло таку мову Сонце і каже : “Ти красива – це правда, але ж без мене і веселки не буває”. А Веселка тільки сміється та ще дужче вихваляється.

Тоді Сонце розсердилось і сховалось за хмару – Веселки як і не бувало.

(За К. Ушинським)


^ Сонячне золото

У високому царстві, у найвищому державстві живе Сонце. Воно завжди усміхається. Чому Сонцеві завжди радісно?

Може у золотавої бджілки спитати?


  • Бджілко, ти далеко літаєш, ти багато знаєш. Скажи, чому сонце таке радісне?

  • Запитай в жучка, маленького сонечка, воно з тих країв.

  • Сонечко, сонечко, сядь мені на долонечку, скажи, чому велике Сонце не буває похмурим?

  • Біжи за мною цією зеленою стежкою. Будуть кликати квіти – не зупиняйся, буде лоскотати травичка – не зважай.

Стежка кінчилась.

  • Де ти, Сонечко, куди йти далі?

  • Ти вже прийшов! Подивись навколо.

  • Я в Сонячному царстві?

  • Ти у полі. Тут росте сонячне золото – хліб ... –

  • Він і справді золотий ...

  • Золотий! – промовили колосочки.

  • Золотий – від Сонця! Воно високо живе, але всіх зігріває. Йому від того радісно.

Валентина Байкова


К а з к а п р о с о н я ш н и к

Колись давним – давно земні рослини не мали квіток. Високі дерева, трави покривали гори, степи, долини. Та куди не глянь – жодної квітки.

Звернулися дерева і трави за допомогою до сонця: “Сонце – батечко! Ти прикрашаєш небо багатобарвною райдугою. Подаруй нам трішки своїх барв.”

Задумалось Сонце, бо не знало, чим зарадити рослинам на землі. Коли озвався син Сонця: “Я піду на землю та й оздоблю зелень барвами райдуги”.

Прилетів син Сонця до землі, веселковим колесом почав обходити світ. Безліч квітів вкрили безмежні простори. Зупинився син Сонця, а побачивши плоди своєї праці, щасливо засміявся. Тільки хотів повертатися до Сонечка – батька, та де там! Витративши силу на створення квітів, він вже не міг повернутися назад.

Упав він на землю і став золотоголовим соняшником. З тої пори соняшник невідступно слідкує за сонцем, повертаючи за ним свою золоту голівку.

^

Сонце і Сонечко


Восени заховалось сонечко під корою дерева. Спить собі комашка, не страшні їй ні морози люті, ні вітри студені. Спить сонечко, і сниться йому теплий сонячний день, легенька хмарка на блакитному небі, яскрава веселка.

Серед зими трапилась тепла сонячна днина. Тихо в лісі, вітру немає. Нагріло Сонце міцну кору. Жарко стало Сонечку. Прокинулась комашка, солодко позіхнула, визирнула з – під кори. Хотіла вже було розправити крильця й полетіти, та Сонце застерегло:

- Не вилазь, Сонечку! Сховайся у свою теплу постіль. Рано тобі ще літати – загинеш. Мої промені теплі, та мороз підступний – уб’є тебе. Ще будуть і завірюхи і вітри холодні, й морози тріскучі.

Сонечко послухалось доброго слова. Подихало свіжим повітрям і залізло знову у свою теплу постільку.

В. Сухомлинський





Казка "СОНЦЕ ЛЮБИТЬ УСІХ"


У дзвіночку на узліссі жив жук Жужужук. Удень він мандрував лісовими стежками, пильнував, щоб ніхто не чинив кривди, ходив у гості до знайомих жуків, а на ніч повертався до свого синього будиночка, де завжди було сухо і затишно.

Поряд із дзвіночком ріс кущик суниць. Ягоди на ньому висіли дрібні й зелені — Жужужук ніколи не звертав на них уваги.

Але одного ранку, вмившись краплиною роси, він глянув униз і від здивування ледь не випав із дзвіночка-будиночка. Ягоди на кущику стали червоні-червоні, наче маленькі сонечка.

"Ого, як сонце любить сунички! Скільки свого тепла віддало їм!" — подумав жук.

І йому страшенно закортіло дізнатися, чому воно так любить сунички. Вирішив спитати про це у самого сонця. А сонце опівдні завжди спочивало на вершечку найвищої на узліссі сосни.

"Там я у нього й спитаю!" — подумав Жужужук і поповз угору по сосні. До полудня він якраз дістався до вершечка.

Та до сонця було ще дуже далеко. То знизу лише здавалося, що воно спочиває, зачепившись за сосну. Зате Жужужук побачив, як сонячні промені фарбують серединки ромашок, крила метеликів, квіти липи і павутиння...

"Воно... воно любить усіх, а мене — ні..." — Жужужук так розхвилювався від цієї думки, що не втримався на гілочці і мало не впав униз. Встиг лише двома лапками вхопитися за листочок. Ще мить — і полетів би додолу.

Аж тут сонце побачило таку біду й підставило свій промінь. Жужужук по ньому з’їхав прямісінько до свого дзвіночка.

— Сонце любить усіх! — сказав він голосно. — Сонце любить і мене!

— І мене, — закивав суничний кущик своїми ягідками.

— І мене, — задзвенів синенький дзвоник-будиночок.

— І мене, і мене, — жужукаючи ці слова, Жужужук поповз до лісу — розповісти знайомим жукам, що сонце любить усіх. І жуків теж.

Автор: Світлана Прудник


Четверта зупинка “Фізкультхвилинка


Вийди, вийди сонечко ( руками кличуть до себе ),

На дідове полечко ( показують широке поле ),

На бабине зіллячко (присідають до землі, показують травичку),

На наше подвір’ячко.


На весняні квіточки ( нахиляються),

На маленькі діточки ( показують один на одного).

Там вони граються ( беруться за руки ),

тебе дожидаються ( підстрибують ).


Зупинка п’ята “ АБВГДейка від Сонечка


Сонце в народі завжди у пошані було. Отож не дарма про небесне світило складено багато прислів’їв, віршів. Ось тільки проблема у нас, друзі. Слова в прислів’ях переплутались і я маю велику надію на те, що ви в мене діти розумні, кмітливі і справитесь з цією бідою, розставивши всі слова на свої місця. (Кожна з команд отримує набір слів з свого прислів’я, і по команді якнайшвидше стають в один ряд).


Блисне сонце і в наше віконце.

В зимі сонце, як мачуха: світить та не гріє.

Весняне сонце - як дівчини серце.

Доки сонце зійде, роса очі виїсть.

Сонце на всіх однаково світить.

Сонця решетом не вхопиш.

Якби не було хмар, ми б не знали ціни сонцю.


Мозковий штурм.

На дошці малюнок “Сонце”. Виходячи із змісту почутих казок, сказати яке буває Сонце : ласкаве , пекуче, похмуре, радісне, сумне, ніжне, сором’язливе, чисте, розумне, сміливе, зажурене, добре, світле.

(всі запропоновані слова прикріпляються у вигляді промінчиків до Сонечка).


Наше привітне Сонечко дуже любить поезію, і поети також складають про нього багато віршиків . От ми зараз і послухаємо дітей, які знають вірші про сонце.

^ Розмова про сонце


Дитина:

- Скажи мені, мати,

Де йде сонце спати?


Мати:

- За високу гору,

В золоту комору.


Дитина:

- А хто йому стелить

На білій постелі?


Мати:

- Зіронька вечірня,

Гарна, як царівна.


Дитина:

- Хто ж його колише

Усе тихше й тихше?


Мати:

- Соловей піснями,

Тиха нічка снами.


Дитина:

- А які сни має,

Коли засинає?


Мати:

- Сняться йому квіти,

Що вдень для них світить.


Дитина:

- А хто його збудить,

Як світати буде?


Мати:

- Пташечки веселі

Збудять із постелі.


Дитина:

- А на що, як встане,

То найперше погляне?


Мати:

- На тебе, серденько,

Як встанеш раненько.

^ Марійка Підгірянка


Жменька сонця

Я наберу сонця в жменю

І покладу собі в кишеню.

В ту кишеньку біля серця,

Щоб тепла було відерце.

Завтра ж я віддам його полям,

Горам, річкам, річкам і лісам.

Віддам я людям всім по жменці

Зігріті промені в кишенці.


* * *

Із сонечком разом

вертавсь я із річки,

ішов я помалу,

і сонечко разом

зі мною чвалало.

Та раптом згадав я

що тато й матуся

сваритися будуть,

як я запізнюся.

Прискорив я кроки,

Немов для походу, -

І сонечко в небі

прибавило ходу.

Побіг я прожогом –

Аж вітер у вуха,

І сонце за мною

побігло щодуху!

Отак бережком,

по ярочку крутому,

Із сонечком разом

Примчав я додому!


* * *


Сонце

Дружить ліс Літо -

З великим лісом. З сонячним

Лебідь дружить промінням.

З плесом чистим. А із сонцем

Чайки дружать Кожен дружить

Із морями, Бо його

Весни - Всі люблять дуже:

З першими квітками. І дорослі, і малята.

Вітер - В сонця друзів

З подихом осіннім. Скрізь багато.


Зупинка шоста “ Дивосвіт сонячного королівства


На столі розкладені уривки з початком чи кінцем казочки та сюжетні малюнки – розмальовки, з допомогою яких діти створюватимуть свої книжечки.

^ Учні працюють в парах. Один представник від групи вибирає завдання і вдвох виконують його.


С п р а в ж н я д р у ж б а

Жило було Сонечко. Одного разу гуляло воно по небу і раптом почуло плач. Дивиться , а то ....

(Продовжіть казочку)


Я к С о н е ч к о з а х в о р і л о

Ось уже два дні Сонечко не виглядає зі свого віконечка. Не пестить деревця і квіти своїми лагідними промінчиками. Не зігріває землю своїм щедрим теплом. Його тітка Хмара не пускає.

Не послухало Сонечко тітоньку, пішло гуляти і скупалося у холодній річці та й простудилося .....

(Продовж казочку)


Щ е д р и й п о д а р у н о к

Було це давним – давно, коли ще білочки ходили в сіреньких шубках. Одного разу бігла білочка по лісу і побачила як баба Яга схватила Сонечко і сховала його в печері, прикувавши залізними ланцюгами ....

(Продовж казочку)


С о н е ч к о і к у л ь б а б к а

Жило – було Сонечко. Воно було добрим і привітним. Вдень по небу гуляло, а ввечері йшло на спочинок у чарівний сад. Одного разу Сонечко побачило на лузі ....

(Продовж казочку)


С о н е ч к о

Якось дівчинка і хлопчик пішли шукати сонечко. Навіщо? Просити сонечко, щоб завжди літо було. Ідуть, ідуть, аж бачать: біля хати – великий соняшник. Хлопчик і питає:

  • Ти сонечко?

  • Ні, я не сонечко, я – соняшник. А сонечко у мене під листочком.

  • Здивувалися діти, але зазирнули під листочок і побачили сонечка – жучка. Засміялася дівчинка:

  • Нам справжнє сонечко потрібне. Ми хочемо, щоб завжди було літо, щоб листя не жовтіло, щоб не падав холодний сніг!

  • Тепер уже соняшник здивувався і запитав ...

(Продовж казочку)


С о н е ч к о і К у л ь б а б к а

(придумай початок казочки)


І з того часу прокидається кульбабка, як тільки Сонечко погладить її. А закриває свої оченята, коли воно йде спати.

^ Після закінчення роботи кожна група презентує свій твір.


Вчитель.

Рідне сонечко привітне,

Веселіше нам світи.

Хай усе довкіл розквітне,

Бо життя даруєш ти!


Ще сонечко людям здоров’я дарує

І пестить проміннячком квіти й сади.

І світла й тепла воно нам не шкодує,

Щоб всі виростали здорові завжди.


Цей світ , як казка, як безмежне диво!

Захоплює, дивує, кличе ввись.

Життя чарівне, я така щаслива,

І ти до цього світу придивись.


В душі одразу сонечко засяє

І забринить проміння доброти,

Бо світ нас всіх, як мати пригортає,

Лиш серденько відкрий до світла ти!


Якщо людина добре серце має,

Вона іде у світ добро творить.

В її очах любов і ласка сяє,

Така людина сонечком горить!


То ж будьте і ви , дітки, як маленькі сонечка. Творіть добро, садіть дерева, розчищайте джерела і ріки, любіть свою Землю - матінку! А Сонечко і Сонце приготували для вас сюрприз.

(Дітей пригощають тістечками у вигляді сонечка) .





^

Список використаної літератури





  • І. Сидоренко., «Казки народів світу», - К.: Веселка, 1989, с.164 – 165.




  • В.О. Мартиненко, В. М. Волощук., «Твоя планета Земля», - К.: Інтерпрес ЛТД, 1998, с. 20, 21, 24, 70, 242.




  • В.О. Мартиненко, В. М. Волощук., «Добрий день, школярику», - К.: Інтерпрес ЛТД, 1998, с. 20.




  • Н. Дзюбишина – Мельник, «Золотий колосок», - К.: Освіта, 1994, с. 164 – 165.









Додати документ в свій блог або на сайт


Реклама:

Схожі:

Спеціалізована середня загальноосвітня школа І ступеня iconСередня загальноосвітня спеціалізована школа №20 з поглибленим вивченням німецької мови

Спеціалізована середня загальноосвітня школа І ступеня iconДонецька спеціалізована загальноосвітня фізико-математична школа І-ІІІ ступенів №35 розробка виховного заняття родинно-сімейне свято учитель чернякова в. О
Донецька спеціалізована загальноосвітня фізико-математична школа І-ІІІ ступенів №35

Спеціалізована середня загальноосвітня школа І ступеня iconПрограма впровадження нових Державних стандартів початкової загальної освіти та нових навчальних програм в ркзо «Райпільська середня загальноосвітня школа І ііі ступенів» Межівського району
Ркзо «Райпільська середня загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів» Межівського району

Спеціалізована середня загальноосвітня школа І ступеня iconС. Майське «Сучасні навчальні заклади 2011» Синельниківський район Дніпропетровська область Україна тел.(0562)5-32-40
Навчальний заклад Майська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня Синельниківського району Дніпропетровської області надсилає...

Спеціалізована середня загальноосвітня школа І ступеня iconКз «Нікопольська середня загальноосвітня школа №11»

Спеціалізована середня загальноосвітня школа І ступеня iconШевченківська загальноосвітня спеціалізована школа-інтернат з поглибленим вивченням предметів гуманітарно-естетичного профілю Черкаської обласної ради
Шевченківська загальноосвітня спеціалізована школа-інтернат з поглибленим вивченням предметів гуманітарно-естетичного профілю

Спеціалізована середня загальноосвітня школа І ступеня iconПохід «Скеледром Азарівка» (позакласний захід)
Комунальний заклад «Луганський навчально-виховний комплекс спеціалізована школа І ступеня-гімназія №30»

Спеціалізована середня загальноосвітня школа І ступеня iconГаннівська середня загальноосвітня школа
Чи легко бути справедливим?

Спеціалізована середня загальноосвітня школа І ступеня iconМежівська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2 Випускники, нагороджені срібною медаллю

Спеціалізована середня загальноосвітня школа І ступеня iconМежівська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2 Випускники, нагороджені золотою медаллю

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©lib.znaimo.com.ua 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи