Конкурс «Моя Батьківщина Україна» icon

Конкурс «Моя Батьківщина Україна»



НазваКонкурс «Моя Батьківщина Україна»
Дата конвертації18.05.2013
Розмір140.89 Kb.
ТипКонкурс
джерело

Теребовлянський відділ освіти районної державної адміністрації

Заздрістська загальноосвітня школа I-II ступенів ім. Й. Сліпого


на конкурс «Моя Батьківщина - Україна»


«Блаженніший Патріарх, Кардинал Йосиф Сліпий – ісповідник віри»

/пошукова дослідницька робота по напряму:

«Живи і возрадуйся, роде наш красний»/


Пазірович Олег Володимирович,

вчитель географії Заздрістської загальноосвітньої школи I-II ступенів

ім. Й. Сліпого


Заздрість – 2011


Список групи:


  1. Богачевська Христина – 9 клас

  2. Дюк Ірина – 8 клас

  3. Дюк Надія – 7 клас

  4. Мостова Оксана – 7 клас

  5. Небесно Людмила – 9 клас

  6. Пазірович Володимир – 6 клас

  7. Пазірович Марія – 7 клас

  8. Ярош Зоряна – 6 клас



Керівник групи: Пазірович Олег Володимирович,вчитель географії Заздрістської загальноосвітньої школи I-II ступенів ім. Й. Сліпого


Мета і завдання пошукової дослідницької роботи:


  • вдосконалювати патріотичне та громадянське виховання підростаючого покоління на традиціях і звичаях українського народу;

  • формування гармонійно розвиненої особистості шляхом залучення молоді до пошукової та дослідницької роботи по рідному краю;

  • виховання в учнівської молоді патріотизму, любові до України на прикладі життя Блаженнійшого Патріарха Йосифа Сліпого;

  • формування активної громадянської позиції;

  • залучення молоді до активної діяльності з вивчення історії рідного краю, географічних, етнографічних, історичних об’єктів і явищ соціального життя;

  • створення умов для оволодіння учнівською молоддю практичними навичками пошукової роботи, розширення напрямів краєзнавчих досліджень, роботи з архівними та статистичними матеріалами;

  • просвітницька діяльність;

  • популяризація видатних особистостей рідного краю в Україні та за її межами.



Держава для народу – це те саме,

що власна хата для родини.

То духовна будова, що в ній

народ виховується,

живе своїм вільним життям.



^ Йосиф Сліпий

Свою пошукову та дослідницьку діяльність ми присвятили нашому земляку із Заздрості – Главі Української Греко – Католицької Церкви Патріарху Йосифу Сліпому. У лютому 2012 року виповнюється 120 років з дня народження, Блаженнішого Патріарха Кардинала Йосифа Сліпого, Глави Української Греко-Католицької Церкви у 1944 - 1984 роках.

Нам, учням цікаво дізнатися про родовід цієї славетної людини, про те, як проходили дитячі роки малого Йосифа. В яких умовах ріс він та виховувався, чим займалися селяни, якою була тодішня природа.

Кілька слів хочеться сказати про родинне село Й. Сліпого – Заздрість. Із споминів самого Патріарха ми дізнаємося багато цікавого про рідне село. “Моє родинне село називається Заздрість, кажуть тому, що всі дооколичні міста і села завидували йому багатства і говорили, що воно є справді оселею медом і молоком пливучою. Заздрість лежить на високій подільській рівнині, між Серетом і Стрипою, близько містечка Струсів, Теребовельського повіту. Кругом Заздрости, широкі, розлогі поля урожайного чорнозему. Мабуть ще в княжих часах тут проходив шлях з Теребовлі через Струсів, Заздрість попід гору так звану Галицьку на Пантелиху до Зарваниці і дальше на захід. Назва “гора Галицька”вказувала би, що шлях провадив до Галича. В околицях села у 1910 році викопано величезний чорний камінь, який напевне привезли з Теребовельських гір. Кажуть, що Заздрість основана чи не Лянцкоронським, хоч назва Бульвагард вказує на давніші часи. На схід, північ і південь тягнеться степ аж до Стрипи, колись залятий озерами, які з часом сплили двома річками. Одна з них зветься Тюха. Між річками крилося дооколичне населення в часі татарських нападів. При берегах бродили бузьки і чаплі, які виловлювали жаб. На весні степ вкривався квітковим килимом.

Селяни, переважно заможні, хоч були і бідні зарубники, провадили спокійне життя, далеке від світового гамору, хіба в ряди-годи приносили якісь відомості подорожні мандрівні жебраки або і самі селяни привозили з ярмарків в Микулинцях, Струсові чи Теребовлі. Займалися вони хліборобством, сіяли багато пшениці, жита, ячменю, вівса. А у степу сіяли гречку для пчіл, коноплі, кукурудзу, просо. На межах полів росли високий полин і чорнобіль. Садів було дуже мало ”

Батько Йосифа Сліпого Іван походив із заможної родини. Назвисько його властиво було Коберницький і так загально звали його в парохії, а Сліпим мали прозвати котрогось прадіда за його високий зріст і великі навислі над очима бровами, хоч інші виводять рід від осліплення Мазепинця, що утік осліплений поляками в Теребовлі з синами на Заздрість. Всі родини Сліпих були дуже заможні і прегарні з лиця. Мазепинець мав заборонити своїм синам зміняти назвисько “Cліпий”. Із спогадів Йосифа:”Чув я, що один з прадідів привіз до села грамоту скасування панщини, за що був тяжко покараний побоями. Все ж таки він поставив серед села величезний дубовий хрест, як пам’ятку скасування панщини.

Батько водив мене не раз на гріб своїх батьків, а моїх дідів, на кладовищі у Струсові. На гробі стояв рівнораменний старовинний хрест у формі зірки, який ставили на гробах поляглих стрільців.

Дідо звався Семен, бабка Анна з дому Сломінська, повдовівши осталась з двома хлопцями в Заздрости. Старший Йоан оженився з дочкою Романа Дичковського – Анастазією, а другий дідо Роман був ще заможніший, бо своїм синам подарував у віно так зв. Паровий грунт, то значить по 36 моргів поля і такий власник посилав тільки пару коней. Дідо Роман, крім великої грунтової посілости, торгував ще волами. Мав велику хату, здається найбільшу в Заздроти, загалом дуже обширне обійстя.

Отець парох Теодор Цегельський в Струсові, наслідник на парохії о. Ляторовського, показував мені дуже велику монстрацію, срібну позолочену, яку справив Роман Дичковський і поклав на ній свій підпис. Розбагатівши , він купив фільварок у Хмелівці, недалеко Зарваниці, куди перенісся відтак з усією родиною, а обійстя в Заздрості пізніше перейняв його син Йосиф Дичковський, що оженився з Медицкою в Мужилові, біля Підгаєць.

Господарка діда Романа у Хмелівці була обширна. Його перша жена походила з Настасова. Одначе, померла, мабуть на серцеву недугу, таки в Настасові. Тоді дідо оженився в друге з Варварою Янусевич з Вишнівчика біля Зарваниці.

Прадід по мамі, також дуже заможний міщанин Вишневецький-Янусевич, оженився був з греко-католичкою, а тому, що мешкав біля костела з чудотворною іконою Матері Божої, не хотів носити дітей-дівчаток хрестити до церкви, тільки хрестив їх в костелі, і вони стали латинського обряду.

Варвара , жена Романа, переїхала до Винявки, якої назву австрійці чи поляки, перемінили з Винявки на Хмелівку задля програної битви з повстанцями. Роман мав трьох синів, найстаршого Гавриїла, згаданого Йосифа і наймолодшого Миколая, та п’ять доньок, які повидавав замуж за дуже заможних господарів, на Поділлі, а ті мали по кілька дочок і звідси поширився латинський обряд, бо випадок з дідом Янусевичем був лише один з багатьох. Дідо Роман став складати гроші на будову церкви в Заздрости. Гроші ті складав він в господарських скринях, позавивані в полотні, щоб не звертати на себе уваги. Одної ночі, оповідала мати, напало на дім кільканадцять людей, зв’язали діда, закрили рот, щоб не кричав, а дітей між ними і матір, малу дівчинку, замкнули в сусідній кімнаті, а від діда вимагали гроші на повстання. Перешукали всі речі, скрині, одежу, полотна, позабирали всі гроші. Забрали тоді дуже поважну суму, як на ті часи, кілька чи кільканадцять тисяч злотих. Дідо став знову складати гроші і за них опісля побудував церкву в Заздрости, виконуючи свій завіт.

Дідо Роман любив батька і оженив його з своєю донькою Анастазією. Один син Йосиф одержав маєток в Заздрости, одну доньку віддав за Сікановича, лікар в Настасові, з якої походить судія Сіканович в Станиславові, тепер в Лондоні, Англія, третю Францішку за Василя Сліпого в Заздрости, дуже заможного батька др.. Родіона, з якої родини походив полковник стрільців д-р Родіон Сліпий, похоронений в Мюнхені і старший син Тимотей Василевич, четверту Таїсу в Багатківцях, п’яту Розалію за Янковського, з якої походить Ян Янковський, начальник суду в Станиславові. Наймолодший син Микола унаслідував фільварок у Винявці. Дідо Роман похований у Винявці, в гробівці з великим крицевим хрестом, бабка Варвара у Вишнівчику.

Родина в батьків була численна. Найстарший брат Микола помер останній, після арешту більшовиками в 1944-1945рр. Першою померла сестра Марія, замужна Янковська. Друга – Розалія Гриневич, у Вишнівчику, в 1930 році. Брат Михайло, помер перед війною, і сестра Францішка, замужна Дичковська(мати о. Миколи Дичковського), брат Роман і наймолодша сестра Євгенія, замужна Крупа, похоронені з батьками в Заздрости, в родинному гробівці, на кладовищі біля церкви.”

Блаженнійший Патріарх Йосиф Іванович Сліпий (справжнє прізвище Коберницький-Дичковський; Сліпий – прибране ним сільське прізвисько діда) народився 17 лютого 1892 р. в селі Заздрість, Теребовельського повіту в багатодітній родині. Батько – Іван Коберницький-Сліпий, мати – Анастасія Дичковська. Батьки з дитячих років прищепили своєму синові прагнення до знань Божих справ та любов до рідного українського народу. Через декілька десятиліть Йосиф Сліпий у своєму “Заповіті” напише: “Насамперед, у юних роках, був я добровільним Його в’язнем! Бо народився я і був вихований в українській християнській хліборобській глибоко віруючій родині. Вона передала мені та защепила в мені віру в Христа і любов до Нього! Тому сьогодні, здоганяючи їх у потойбічному світі, “де немає болізні, ні печалі, ні зітхання, але життя безконечне”, зі синівською вдячністю молюся за них! Батьки, християнська родина – це основа здорового суспільства, народу, нації. Це запорука їх росту і сили! І тому заповідаю вам: збережіть, а де її розхитано, оновіть в Українському народі справжню християнську родину, як незгасне вогнище життя і здоров’я Церкви та Народу!”.

Правдиве прізвище Патріарха Коберницький-Дичковський. Авторитетне пояснення на основі парохіяльних метри кальних книг, подав о. Володимир Тарнопільський парох Заздрости в своїм листі з 15 листопада 1944 року до митрополита Йосифа Сліпого у Львові. Отець Тарнопільський народився в 1905 році, студіював у Львівській Богословській Академії і в 1932 році став священиком. В 1934 році був душпастерем села Бенева, а від 1936 року був завідателем парохії в Заздрости. Переходу на православіє він не підписав і тому в 1958 році був арештований і засуджений на 8 років каторжних робіт.

В своєму листі до митрополита Йосифа він писав: “Ваше Високопреосвященство! В виду змінених церковних і політичних умовин хочу звернути увагу Вашого Високопреосвященства на одну, вважаю, важливу справу, якої я сам до тепер, добре і вчасно, не доглянув, а в майбутньому не буду мати можливості як душ пастир, задля передбаченої зміни у веденні парохіяльних метрик це вчинити, а - саме на неправильність Вашого назвиська: з моральною певністю можна твердити, що Ваше назвисько є Коберницький. В цьому випадкові зайшла в метриках якась похибка, яку між іншим не раз робили в давнині старі парохи-душпастирі.

1.Найстарші віком люди в парохії, а між ними і Ваш покійний дядько Микола Дичковський, що прожив був приблизно вісімдесять літ, а умер в 1930 році, інтелігентна людина, бо мав укінчену низшу гімназію давнього австрійського типу…

Про невірність назвиська згадував і о. Теодор Цегельський, парох Струсівської парохії, до якої належала Заздрість. Незважаючи на те, до останніх часів, і Вашого покійного батька і Ваших покійних братів називали люди в парохії назвиськом Коберницький.

2. В одночас треба ще додати, що Ваш покійний Батько був осиротів в дитячому віці і був усиновлений покійним Романом Дичковським в Хмелівці. Той Роман Дичковський, який уфундував церкву у Заздрости, опісля і віддав за нього свою дочку Анастасію, Вашу покійну Матір. Покійний Ваш Батько довший час жив в Хмелівці. Воно замітне, що Ваша майже вся близша родина носить назвисько Дичковський, тому і це назвисько треба взяти під увагу при переведенні поправки на вірне назвисько. Про це хочу, може із опізненням, повідомити Ваше Високопреосвященство.”

Відносно назви “Cліпий”, то пані Ольга Сліпа(1921 р. нар.,жителька Струсова, арештована в грудні 1945 року і відбула 10 років сталінських таборів), у своїй схемі споріднення з Блаженнійшим Йосифом Сліпим написала 18 травня 1966 року, що в 1770 році:” предок Блаженнійшого Йосифа – козацький старшина, осліплений теребовельським польським старостою, був прзваний потім “Сліпим” ”.

Ольга Сліпа є дочкою Родіона – двоюрідного брата Блаженнійшого Йосифа по матерях і три рідного брата по батьках.

Блаженнійший Йосиф вчився з батьком Ольги – Родіоном в одному класі Тернопільської гімназії, разом здавали матуру і дружили все життя. В 1965 році Блаженнійший Йосиф турбувався про могилу Родіона Сліпого в Міттенвалді, в Німеччині.

Як видно з листа о. Тарнопільського, родину Сліпих в Заздрости називали загально – Коберницькі, бо бабуня Блаженнійшого Йосифа – Анна (дочка Адальберта і Марії Сломінських) вдова молодого померлого мужа Семена Сліпого, вийшла заміж вдруге за Олексія Коберницького. Мала двох синів:

1.Іван, син Семена і Анни Сліпих, батько Блаженнійшого Йосифа (з першого подружжя Анни);

2.Георгій , син Олексія і Анни Коберницьких (з другого подружжя Анни);

Олексій Коберницький – вітчим Івана Сліпого (батька Кардинала Йосифа), не був кровним родичем свого пасерба – Івана. Однак Блаженнійший Йосиф дуже любив усіх своїх близьких, отже і батькового вітчима, про що він особисто засвідчив у своїй заяві, називаючи прізвищами батька, матері та батькового вітчима. Це був зрозумілий для Блаженнійшого Йосифа довг любові та поваги до рідної мами Анастазії Дичковської та бабусиного другого чоловіка Олексія Коберницького.

В довідці Міністерства Юстиції України Управління Юстиції Тернопільської облдержадміністрації Відділ запису актів громадянського стану написано:

“ДОВІДКА

видана про те, що СЛІПИЙ ЙОСИФ ІВАНОВИЧ народився 17 лютого 1892 року в селі Заздрість, Теребовлянського району, Тернопільської області.

Батько – СЛІПИЙ ІВАН СЕМЕНОВИЧ

Мати – СЛІПА АНАСТАЗІЯ РОМАНІВНА(Коберницька) “

Невістка Оксана розповідає, що родина Сліпих була “твердої віри”, про що свідчить такий випадок. “Сталось таке, що маленький Йосиф захворів, і мати, взявши його на плечі, пішла до Чудотворної Ікони Матері Божої в с.Зарваниця, віруючи в те, що

Марія прийме її жертву та поверне здоров’я дитині. Вона йшла пішки 24 км, хоча поруч їхав віз, і вона могла покласти дитину на нього. І дійсно, Йосиф одужав .”


Мирослав Іван Кардинал Любачівський так відзначив три основні заслуги Блаженнішого патріарха в історії церкви: “По – перше, Йосиф Сліпий високо підніс українську богословську науку, як ректор Львівської духовної семінарії, засновник Українського богословського товариства і головний редактор квартальника “Богословія”. Друга його заслуга – це вісімнадцятирічне страждання в тюрмах. Він витримав чи не найважчі часи в історії нашої церкви – сталінщину. Його безжалісно катували по більшовицьких катівнях, але митрополит давав яскравий приклад справжньої людської мужності, зразок безстрашності, терпіння. І третя заслуга патріарха Йосифа – оборона прав не тільки УГКЦ, а й усіх східних католицьких церков. Крім того, Йосиф Сліпий створив патріархат УГКЦ, вніс значний вклад в науку і культуру рідного народу”.


До кінця свого життя Блаженніший залишився вірним Церкві та українському народу. У своєму “Заповіті” він просив: “Поховайте мене в нашому Патріаршому Соборі Святої Софії, а як воплотиться наше видіння, занесіть мою домовину, в якій спочину, на рідну Українську Землю і покладіть її у храмі святого Юра у Львові, біля гробниці Слуги Божого Андрія…”. Аж через вісім років після смерті патріарха стало можливим виконати його прохання. А у вересні 1999 року на рідній землі Йосифа, в селі Заздрість було відкрито музейно – меморіальний комплекс.


Сьогоднішнє село таке ж мальовниче, як і за часів дитинства майбутнього патріарха. Тут розташована садиба, де він виріс. У цій невеликій селянській хатині збереглося не так вже багато особистих речей Сліпого, адже після його арешту і початку переслідування греко – католицької церкви радянською владою, багато чого було втрачено. А в самому будинку мешкала учительська родина, аж поки рідні Йосифа не викупили його. Увагу насамперед привертають старовинні ікони та релігійні книги, котрі, без сумніву, є чи не найбільшою реліквією. Неподалік від хати розміщений сучасний музей Йосифа Сліпого з невеликою церквою у середині. У музеї є величезна карта колишнього Союзу, де позначено всі маршрути, за якими переправляли Сліпого, – починаючи з Києва і закінчуючи Сибіром та мордовськими таборами. За кількістю паломників Заздрість сміливо може конкурувати із Зарваницею чи Почаєвом. Щороку тут буває багато людей із Заходу – Англії, Америки, Канади. Про село Заздрість вони знають навіть більше, ніж про Почаїв, адже для українців з діаспори все, що повязане з іменем Йосифа Сліпого, має особливе значення.


Лише тепер, з великим запізненням, віддаємо честь і шану безстрашному українському пастиреві, вчителю, духовному батькові Української греко -католицької церкви, якого нарешті оцінили і зрозуміли. Нехай пам’ять про Патріарха Йосифа передається з покоління в покоління, хай його життя буде добрим прикладом для старших і молодих, щоб наслідували його, нехай могутній його дух любові до Бога і ближнього надихає нас зростати у цих чеснотах.


Висновки і рекомендації.


Під час проведення пошукової ми ще більше дізналися про нашого славетного земляка. Було цікаво працювати із різними видами матеріалів. Особливо нас зацікавили розповіді старожилів про наше село, родину Блаженнійшого Йосифа Сліпого. Після цих досліджень ми хочемо відтворити свої родоводи та скласти родовідні карти. В результаті виконаної роботи стала тіснішою співпраця школи з отцем Андрієм – настоятелем УГКЦ , сестрами музейного комплексу. У школі постійно проводяться тематичні вечори, виступи присвячені життю та діяльності Патріарха, адже наша школа носить ім’я Йосифа Сліпого.

Наші дослідження ми відтворили на фрагменті родовідної мапи/додаток 1/.

В результаті пошукової роботи нам зустрічалися “білі плями” в біографії Й. Сліпого, що спонукає нас до продовження цієї роботи.


ЛІТЕРАТУРА:

Сліпий Й., патріарх. Заповіт //Джерела. – Л., 2001. – Вип. 2. – С. 50 – 62.

Андреотті Д. Архієпископ Сліпий //Тернопіль вечірній. – 1990. – № 21. – С. 5. – (Повернуті імена).

Бармак М. Велет землі Теребовлянської //Свобода. – 2002. – 13 лип. – С. 3.

Бармак М. Йосиф Сліпий – шлях богослова, науковця, педагога //Наукові записки ТДПУ. – Т., 1998. – Вип. 7. – С. 318 – 337. – (Історія. Вип. 7).

Біланюк П. Митрополит Йосиф Сліпий //Юнак. – 1965. – № 1. – С. 2 – 3.

Бойцух Л. Патріарх Йосиф Сліпий як ісповідник ідеї національної церкви //Ідея національної церкви в Україні. – Т., 1996. – С. 10 – 13.

Бридун Є. “Належати до родини Патріарха Йосифа Сліпого до недавнього часу означало нести хрест поневірянь і переслідувань...” //Тернопіль вечірній. – 1991. – 28 серп.

Гайковський М. Село, що дало Україні Патріарха: [с. Заздрість] //Молода Галичина. – 1992. – 22 серп. – С. 3.

Гулько Я. Хресний шлях Патріарха //Вільне життя. – 1992. – 15 лют. – С.3 – (Рядок з біографії краю).

Єленський В. Спадщина Патріарха //Молодь України. – 1994. – 20 верес. – С.4; Самостійна Україна. – 1994. – 4 – 10 жовт. – С. 7.

Жила В. Ісповідник віри – Йосиф Сліпий //Визвольний шлях. – 1996. – № 2. – С. 249 – 253.

Завіщання Блаженнішого Патріарха Йосифа Сліпого //Людина і світ. – 1992. – № 11 – 12. – С. 4–8; 1993. – № 1. – С. 22–27.

Іваненко Л. Портрет Йосифа Сліпого //Культура і життя. – 1996. – 11 верес. – С.2.

Кардинал Йосиф Сліпий //Народна газета. – 1994. – № 23. – С. 6.

Лабунський В. Заповіт Патріарха Й. Сліпого //Голос України. – 1992. – 26 верес. – С. 12 – 13.

Мир і благословення. Послання Патріярха Йосифа укр. Народові про поєднання в Христі. Спомини Патріярха Йосифа. Заповіт Патріярха Йосифа Сліпого //Теребовлянщина. – Л., 1999. – Вип. 1. – С. 18 – 30.

Опалко Н. Йосиф Сліпий. Мученик за Христа й Україну: 105 років від дня народж. //Тернопілля’ 97: Реґіон. річник. – Т., 1997. – С. 16 – 172.

Опалко Н. Хресний шлях Йосифа Сліпого //Рідна школа. – 1998. – № 1. – С. 10 – 14.

Патріарх і кардинал про себе: Благодарне слово Блаженнішого Йосифа 17 лютого 1972 р. в храмі Жировицької Матері Божої і святих мучеників Сергія і Вакха //Свобода. – 1992. – 15 лют. – С. 2.

Сливка П. Ісповідник за Христа й Україну //Тернопіль вечірній. – 1997. – 19 лют. – С. 3.

Сліпий Й. Заздрість – батьківщина Патріарха //Вільне життя. – 2000. – 10 лют.

Сліпий Йосиф (Коберницький-Дичковський) //Теребовлянщина. – Л., 1999. – Вип. 1. – С. 12 – 33.

Степовик Д. Кардинал: До 100-річчя з дня народж. Й. Сліпого //Літ. Україна. – 1992. – 20 лют. – С. 7.

Струсівські зустрічі: [Й. Сліпий] //Городянський Л., Зінчишин І. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині. – Л., 1998. – С. 237 – 243.

Тетерина-Блохін Д. Життя і діяльність Патріарха Йосифа Сліпого //Визвольний шлях. – 1999. – № 2. – С. 145 – 162.

Федів Л. У Заздрість – на батьківщину Патріарха //Високий замок. – 2002. – 27 квіт. – С. 1.




Схожі:

Конкурс «Моя Батьківщина Україна» iconТема. Батьківщина моя рідна Україна
Проблема. Що таке Батьківщина? Чи згодні ви з думкою про те, що наша країна найкраща у світі?
Конкурс «Моя Батьківщина Україна» iconНаказ №561 Про Всеукраїнську експедицію учнівської та студентської молоді «Моя Батьківщина Україна» Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки
Затвердити Положення про Всеукраїнську експедицію учнівської та студентської молоді «Моя Батьківщина – Україна», що додається
Конкурс «Моя Батьківщина Україна» iconХарків – моя мала Батьківщина
Харків – моя мала Батьківщина: Навчальний посібник з народознавства / Харк держ пед ун-т ім. Г. С. Сковороди / За ред. І. Ф. Прокопенка....
Конкурс «Моя Батьківщина Україна» iconПро проведення Всеукраїнських конкурсів
«Моя Батьківщина. 1025-річчю хрещення Київської Русі присвячується» та Всеукраїнського конкурсу-фестивалю авторської пісні «Моя Батьківщина....
Конкурс «Моя Батьківщина Україна» iconТема: рзм. Письмовий твір роздум на основі власного досвіду на тему «Батьківщина моя Україна…!»
Письмовий твір-роздум на основі власного досвіду на тему: «Батьківщина моя Україна…»
Конкурс «Моя Батьківщина Україна» iconКонкурс Всеукраїнської експедиції учнів та студентської молоді «Моя Батьківщина Україна» Напрям: «Духовна спадщина мого роду» Роботу
Кожна нова інформація про місто, село, подію, людину – краплинка у течії історії Держави – віддзеркалення України в мініатюрі. То...
Конкурс «Моя Батьківщина Україна» iconНаказ №530 Про відрядження вихованців Золочівського будинку дитячої та юнацької творчості для участі в обласній конференції Всеукраїнської експедиції учнівської молоді «Моя Батьківщина Україна»
Про відрядження вихованців Золочівського будинку дитячої та юнацької творчості для участі в обласній конференції Всеукраїнської експедиції...
Конкурс «Моя Батьківщина Україна» icon«Я і моя Україна» Навчально-науковий інститут відкритої освіти проводить конкурс фотографії «Я і моя Україна»
У кожного, хто хоч інколи користується фотокамерою, є фотографії, які хочеться показати іншим. Це можуть бути фото природи, фото...
Конкурс «Моя Батьківщина Україна» iconВсеукраїнська експедиція учнів «Моя Батьківщина Україна»
У рамках напрямку вихованці зібрали пошуковий матеріал: історія України, українська хата та інтер’єр, подвір’я та господарський реманент,...
Конкурс «Моя Батьківщина Україна» icon«Моя квітуча Україна» Вінниччина-Поділля «Моя квітуча Україна»
«Моя квітуча Україна» Вінниччина-Поділля – з такою назвою розпочалася виставка, четверта в циклі. Розміщує її за звичаєм Обласна...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©lib.znaimo.com.ua 2000-2014
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи