Розробка практичних занять з української мови для 9-11 класів Учитель: Миколаївської гімназії №2 Чернікова Н. В icon

Розробка практичних занять з української мови для 9-11 класів Учитель: Миколаївської гімназії №2 Чернікова Н. В



НазваРозробка практичних занять з української мови для 9-11 класів Учитель: Миколаївської гімназії №2 Чернікова Н. В
Сторінка1/6
Дата конвертації22.05.2013
Розмір0.71 Mb.
ТипДокументи
джерело
  1   2   3   4   5   6





Розробка

практичних занять з української мови

для 9-11 класів


Учитель:

Миколаївської гімназії № 2

Чернікова Н.В.


2011


Практичне заняття 1


Сучасна українська орографія та її принципи.

Орфограма. Умови вибору орфограм

Орфографія - це історично сформована й уніфікована система правил, що визначають написання слів згідно з усталеними нормами, а також вивчає й формулює відповідну систему правил, які забезпечують нормативність написань. В українській орфографії визначають чотири принципи правопису:

  1. Фонетичний, який ґрунтується на повному врахуванні літературно-нормативного звучання слів. Цей принцип визначає написання:

    1. о, е після шиплячих: жонатий -женитися, шóстий - шести;

    2. а, я перед складом з наголошеним а, я: хазя'їн, багáч;

    3. суфіксів -ськ-, -зьк-, -цьк- тощо, які сформувалися внаслідок фонетичних перетворень: козак - козацький - козацтво, товариш - товариський - товариство;

    4. чергування в дієслівних коренях: гонити - ганяти, допомогти - допомагати;

    5. спрощення груп приголосних: честь - чесний, щастя - щасливий;

    6. м'якого знака: галка - галька, гілка - тополька, дівчинка - нянька:

    7. апострофа: здоров'я, свято; бур'ян, буря.

    8. подовжених приголосних: сіллю, Ілля, попідтинню, збіжжя.

    9. голосних и, і, ї або у словах іншомовного походження: Дізель, дизель.

    10. и та і після шиплячих та задньоязикових приголосних: щічка, щирий.

    11. передача голосних у прізвищах слов'янського походження: Лебедєв, Бєлінський.

  2. Морфологічний, який полягає в тому, що морфеми споріднених слів пишуться однаково, незважаючи на те, що вони в різних формах того самого слова звучать по-різному:

    1. е та и в ненаголошених позиціях: веисна- вéсни, шиерокий - шúроко;

    2. о перед постійно наголошеними у та і: гоулýбка, соубí;

    3. одзвінчення глухих приголосних перед дзвінкими: прось[з']ба - просити, молоть [']ба - молотити;

    4. оглушення г перед глухими: дьогтю - [д'óхт'у], легко — [лéхко];

    5. префікс з- перед глухими, крім к, п, т, ф, х: зшити - [ш:úтие], зсадити - [с:адúтие];

    6. префікси роз-, без- перед шиплячими: розжувати - [рож:увáтие], розщедритися - [рош:чéдриетиес'а], безчестя - [беисчéс'т'а];

    7. дієслівні форми на -шся, ться: намагаєшся - [намагáйес':а]. збігаються - [зб'ігáйуц':а];

    8. подвоєння приголосних, у тому числі подвоєння нн у суфіксах: осінній, возз'єднання, трясся, віддалений.

  3. Історичний, або традиційний, полягає в тому, що деякі написання не зумовлюються ні вимовою, ні уніфікацією звукового складу морфем незалежно від можливих позиційних видозмін:

    1. літери я, ю, є, ї, шо позначають два звуки: бур 'ян, країна,

    2. буквосполучення дж, дз на позначення одного звука: кукурудза, джерело;

    3. ряд слів з ненаголошеними е, и, о, що не перевіряються наголосом: леміш, кишеня, лиман.

  4. Смисловий принцип орфографії лежить в основі диференціації різних написань:

    1. власних і загальних назв: високе приміщення - село Високе;

    2. прислівників та прийменниково-іменникових конструкцій: убік - у бік, нагору - на гору;

    3. написання часток не і ні з самостійними частинами мови: нікúм - ні з ким, нéдруг - не друг, а вóрог;

    4. складних слів і словосполучень: відвíдати палáту легкопорáнених — у палáті булó кíлька лéгко порáнених оскóлками.

Окремий графічний знак у написаному слові - це написання. Наприклад, у слові хто-небудь 10 написань: 9 літер і 1 дефіс.

Орфограма - це таке написання у слові, яке відповідає певному правилу. Одні написання є орфограмами, а інші - не є орфограмами: на велúку гóру, що_б не казáли (орфограми підкреслені). Орфограми у слові можна знайти за характерними ознаками.


Характерні ознаки орфограм


Типи орфограм

Характерні ознаки

Букви на позначення голосних

  • ненаголошеність звука в префіксі, корені, суфіксі;

  • чергування голосних;

  • у словах іншомовного походження;

Букви на позначення приголосних

  • оглушення та одзвінчення;

  • подвоєння та подовження;

  • чергування приголосних;

  • спрощення груп приголосних;

Букви, що не позначають звуків

  • уживання м'якого знака в українських словах;

  • уживання м'якого знака в словах іншомовного походження;

Великі букви

  • на початку речення;

  • у власних назвах і власних найменуваннях;

Апостроф

- при роздільній вимові у власне українських та іншомовних словах після певних приголосних перед Я, Ю, Є, Ї.

Дефіс

  • складні слова;

  • після певних префіксів і суфіксів у займенниках і прислівниках;

  • частки ^ -ТО, -ТАКИ, -НО

Написання разом і окремо

  • складні слова:

  • прийменники;

  • частки НЕ, НІ, ЖЕ, БИ.

Риска (при переносі слів із рядка в рядок)

- кінець рядка.


^ Орфограми бувають у різних частинах слова, між частинами слова та між словами.


Орфограми - літери

Орфограми - дефіси, проміжки, риски

1. В усіх морфемах:

1. Між частинами слова: коли-небудь, темно-темно, раз у раз;

А) у префіксах: розчин, приїхав, схопити, зшити.

2. Між словами: зробив-таки,

таки приніс, не читаючи;

Б) у коренях: веисняний, стеипи, допомагáти.

3. Між складами: во-да, при-ніс.

В) у суфіксах: сторожовий, марево, морозиво.




Г) у закінченнях: площею, пишемо, вокзалу, синуса.





Орфографія встановлює правила вживання:

1) літер для передачі звуків не своїми літерами;

2) великих літер;

3) дефіса та проміжку;

4) риски для переносу частини слова з одного рядка в інший

^ Орфографічне правило - це інструкція, у якій указуються умови вибору правильних написань (орфограм)у словах.
Умови вибору орфограми - це фонетичні, словотворчі, морфологічні, синтаксичні і смислові особливості слів, які визначають, що слід писати в тому чи іншому випадку.


^ Умови вибору правильних написан



Умови вибору

Приклади

1. Фонетичні:

  • наголос, ненаголошеність;

  • шиплячі;

  • м'які приголосні;

  • одзвінчення й оглушення приголосних.

Лопáта, минýлий.

Вечорú, вечéря.

Кінь, стáньте.

Дíжці, вокзáл.

2. Словотворчі:

  • частини слова;

  • спільнокореневі слова;

  • чергування.

Прегáрний, вúвершений. Величéзний — вéлич.

Припéрти - припирáти.

3. Морфологічні:

  • частини мови;

  • ознаки частин мови:

а) відмінок, відміна, група;

б) особа, число, дієвідміна.

Спочáтку - з почáтку.

Робітнúцею (І відм., О.в., м.гр.), фáбрикою (І відм., О.в., тв. гр.).

Бáчиш (II д/в., 2 ос., одн.), пúшеш (І д/в., 2 ос., одц.).

4. Синтаксичні: - зв'язок слів у словосполученні.

Найстарíшою (якою?) грýшею (О.в.), подя΄кувати (кому?) вам (Д.в.), відсýтній (через що?) чéрез хворóбу (З.в.).

5. Смислові:

  • значення слів;




  • значення частини слова

Біль (відчуття фізичного страждання) - білль (законопроект). Пречудóвий (дуже чудовий) - приї΄хав (наближення).


^ ВПРАВИ І ЗАВДАННЯ

Вправа 1. Подані нижче слова запишіть у стовпчик, визначте принцип правопису.

Ні/до/чого, подарувати на/пам..ят.., вивчити на/пам..ят..,; думає(тся. ться, ця), вагає(сся, шся), учител..ка, ка(з,с)ці, дж..рел..ний, пш…ниця,, пш…но, л..вада, пів..юрти, роз..ясне..я, пр..вітати (Н,н)адію, дати (Н,н)адію людині, суспіль..но/корисний, народно/поетичний, ж..в..мо, ні/трохи не/цікава лекція, во..кий, во..зал, не/з..ясова(н, нн)і пита(н, нн)я.

Вправа 2. Запишіть слова українською та англійською мовами. Зіставте їх правопис в обох мовах (визначте принципи правопису).

Французский, касса, Марокко, двухъярусный, пол-ямы, пол-окна, режьте, приграничный, электронный, лебединый, деревянный, богатый, прехороший, рассказать, схватить, жёлто-красный, Москва-река, зверобой-трава, сделать, безъязыкий, бурьян.

Вправа 3. Запишіть слова, охарактеризуйте принцип (принципи правопису) та умови вибору орфограм.

Зразок: Не розжевріється: слово пишеться за смисловим принципом правопису (частка не з дієсловами пишеться окремо); слово пишеться за морфологічним принципом правопису (в українській мові завжди пишеться префікс роз-, незважаючи на вимову; у корені пишеться ненаголошений голосний е, що перевіряється наголосом: розжевріється - жевріти; у ненаголошеному закінченні дієслова -єть пишеться буква є, оскільки воно належить до І дієвідміни; дієслова на -ться, незважаючи на вимову, пишуться через -тьс- з м 'яким знаком).

Возз'єднання, прикордонний, всесвітньо-історичний, свиснути, дерев'яний, під'яр'я, дзеленчати, різьбяр, голландський, згори, на багато (місць), звуку (Р.в. одн.), звука (Р.в. одн.), мовностилістичний, розживеться, Вітчизна, кігті, Кабінет Міністрів України, кабінет (шкільний).

Завдання 1. З «Українського правопису» випишіть до зошита орфографічні та технічні правила переносу слів; вивчіть їх (§ 41-42, с. 58-60).

^ Сучасна українська пунктуація та її принципи. Типи розділових знаків

Пунктуація - це система розділових знаків та розділ мовознавства, що вивчає розділові знаки та правила їх уживання на письмі.

Є 10 розділових знаків: крапка (.), знак питання (?), знак оклику (!), три крапки (...), кома(,), крапка з комою (;), двокрапка (:), тире (-), дужки (), лапки («»).

Розділові знаки служать для позначення в реченні та в тексті меж смислових відрізків, значення яких особливо підкреслюється тим, хто пише. Розділові знаки забезпечують однозначне сприйняття написаного тексту (речення) тим хто його читає.

Розділові знаки в реченні та тексті ставляться не хаотично, а за певним правилом. Пунктуаційне правило – це інструкція, у якій вказуються умови вибору розділового знака (тобто його вживання або невживання). Умови вибору розділового знака - це граматичні, смислові та інтонаційні особливості речень та їх частин. Місце в реченні, де необхідно поставити розділовий знак, можна знайти за особливими знаками-сигналами (прикметами). Знаки сигнали застосування пунктуаційних правил:

- морфологічні: наявність дієприкметників, дієприслівників, сполучників, окремих часток;

- синтаксичні: наявність двох або більше граматичних основ, звертань, вставних і вставлених конструкцій, відокремлених та уточнювальних членів речення, однорідних членів, чужого мовлення;

- звукові: вимовляння речення з кличною, окличною питальною та іншими видами інтонацій;

- смислові: вираження причини, припущення, уточнення тощо.

Розділові знаки функціонують для видділення речень одне від одного в тексті для розділення та виділення смислових відрізків у реченні. Вони поділяються на три групи: віддільні (у тексті), роздільні та видільні (у реченні).

До першої групи належать крапка, знак питання, знак оклику та три крапки. Вони використовуються:

1) для відділення кожного речення від наступного в тексті;

2) для оформлення окремого речення як завершеного.

Їх вибір визначається смислом та інтонацією. Так, наприклад, крапка ставиться в кінці розповідного або спонукального неокличного речення: Величезні історичні зміни в нашій дійсності можна й треба показувати через долю людей, через образи. (О.Д.). Знак питання - в кінці питального неокличного речення: Бажаєте прохолодитись, може? (Л.У.). Знак оклику - в окличних розповідних та спонукальних реченнях: Ах, який чудовий Коропів хутір! (О.В.). Знак питання та знак оклику - у питальних окличних реченнях: О, де вони, мої щасливі ілюзії молодості, коли я й справді вірив у щось подібне?! (В.Д.). Три крапки ставляться в кінці обірваних (незакінчених) речень: Не співати вже мали соловейкам... (О.Д.) або в кінці речень, коли автор прагне позначити в тексті довгу паузу з певною стилістичною метою: Чудова київська осінь... Падає листя з київських каштанів... День осінній, але сонячний, ясний, щедрий... (О.В.).

До другої групи належать кома, крапка з комою, тире, двокрапка. Вони вживаються в простому реченні - крапка, крапка з комою, тире - для позначення меж між однорідними членами; тире - для позначення межі між підметом та іменною частиною складеного присудка на місці опущеної зв'язки та в неповному реченні на місці опущеного присудка або іншого члена речення; у складному реченні - для розділення двох предикативних частин; у складносурядному реченні - кома, крапка з комою, тире; у складнопідрядному реченні - кома, крапка з комою; у безсполучниковому складному реченні - кома, крапка з комою, тире та двокрапка (див. приклади в теоретичній частині практичних занять 2-4. 11-16).

До третьої групи належать кома (дві коми), тире (два тире), знак оклику, дужки подвійні, подвійні лапки, кома та тире, двокрапка, двокрапка та тире, що вживаються разом. Видільні розділові знаки функціонують для виділення меж тих смислових відрізків, що ускладнюють речення, а також для оформлення прямої мови. Так, для виділення звертання використовують кому, дві коми, знак оклику; для виділення вставних слів, словосполучень та речень - кому, дві коми, вставлених конструкцій - подвійні дужки, подвійне тире, подвійне тире з комою (комами), рідше - коми: слів-речень - кому, дві коми, три крапки, знак оклику, знак питання; відокремлених та відокремлених уточнювальних членів речень - кому, дві коми, рідше - тире; для оформлення прямої мови (діалогу) використовують подвійні лапки, кому, знак, оклику, знак питання, тире; для виділення узагальнювального слова при ряді однорідних членів - тире, двокрапку або тире та двокрапку, що вживаються разом (див. приклади в теоретичній частині практичних занять 4-9, 17).

^ ВПРАВИ І ЗАВДАННЯ

Вправа 4. Запишіть речення, охарактеризуйте тип розділових знаків. Поставте пропущені орфограми.

1. Чи/то садок видніє чи город чи поле (П.М.); 2. Задер голову Баглай стежит.. як по/волі але вперто підіймаю голуби над (С,с)обором (О.Г.); 3. Гей на коні (у,в)сі (у,в) пул. (П.Т.); 4. Весіл..ний обряд скла дає. ся з тр..ох частин а саме заручин свата(н.нн)я (і.й) весі(л,лл)я (з підр.); 5. Ой ти дівчино з горіха зерня чом твоє сер..це колюче терня (І. Ф.); 6. Що ж отак і проходит.. веч..р по/лисячому тихо без/стуку (Б.О.); 7. Орфографію або правопис має знати кожен (з підр.). 8. Він жив на/самому кінці села там де глибокий яр виходив у/ліс вуз..ким клином (І.Н.-Л.); 9. Д..ревця молоді (у,в)криті білим пухом тихен..ко сплят.. над (В.в)олгою (у,в) снігу (Н.З.); 10. Прощаючис.. Багіров ві..кликає Ясно/горс..ку в/бік (О.Г.); 11. Міряли ви її безм..рні шляхи з..лєних та рівних ст..пів де ні/що не/забороняє вашим очам вим..ряти їх (і,й) в/здовж (і,й) в/шир (і,й) в/по/перек де одні тіл..ки в..сокі могили нагадуют.. вам про давнє людс..ке жи(т,тт)я де синє небо побратавшись., з в..селою з.-млею розгортає над нею своє блакитне безм..рно/в..соке бездо(н,нн)о/глибоке шатро (П.М.); 12. Ліс іще дрімає а з синім небом уже щос.. діє..ся воно/то зблідне наче від жаху то (з,с)палахне сяйвом не/мов од радощів (М.К.); 13. Не/жди ні/коли слушної пори твоя мовчанка може стать ган.бою (Д.П.); 14. (У,В) своїм не/в..личк..м гурточку Гуща завів нов..ну гуртову працю (М.К.).

Вправа 5. Запишіть речення, розставляючи пропущені розділові знаки, охарактеризуйте їх за інтонаційною оформленістю та метою висловлювання.

1. – Я не Ганна я не наймичка я - та й оніміла (Т.Ш.); 2. Чудесна книга Яка книга Хто ж написав оцю дивну оцю чудесну книгу (І.Б.); 3. Сонце Сонце Його перші промені вдарили по очерету по дузі по плесу І раптом лясь біля вашого вуха: Дранки Баби дранки (О.В.); 4. За що себе корити (Л.К.); 5. Пером не можна написати не можна й у казках сказати яких було багацько див (І.К.); 6. Як мені серце примусити знов повернутись у село (Г. Ч.); 7. Довести до такого стану людину (О.Г.); 8. Та що ж лишилось Піднімати брили (Л.К.); 9. Живому живе промовляє живи У цім світі ти сам таємниця (А.К.); 10. На коліна Як смієш перед князем стовбувата (М. Ч); П. Гей де ж тебе так хлопче забарило (Л.К.); 12. – Я тебе не застрелив би бо А мене А мене ти пристрелиш Мусиш Мусиш - розхвилювався та й забився в нападі пекельного нестерпного болю (І.Б.).

  1   2   3   4   5   6



Схожі:

Розробка практичних занять з української мови для 9-11 класів Учитель: Миколаївської гімназії №2 Чернікова Н. В iconРозробка уроку української мови «Мова скарбниця духовності народу»
...
Розробка практичних занять з української мови для 9-11 класів Учитель: Миколаївської гімназії №2 Чернікова Н. В iconМетодична розробка використання проектних технологій у позакласній роботі з української мови в старшій школі книги Олени Юріївни
Розробка системи занять гуртка з української мови за проектними технологіями (І семестр)
Розробка практичних занять з української мови для 9-11 класів Учитель: Миколаївської гімназії №2 Чернікова Н. В iconМетодичні рекомендації щодо вивчення української літератури у 2006/2007 навчальному році Державний стандарт базової і повної середньої освіти
Презентація педагогічного досвіду вчителя української мови та літератури Миколаївської гімназії №3
Розробка практичних занять з української мови для 9-11 класів Учитель: Миколаївської гімназії №2 Чернікова Н. В iconМиколаївська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №64 Миколаївської міської ради Миколаївської області Розробка уроку української літератури у 7 класі
Учитель: Перевірте, чи все необхідне є на парті. Ми працюємо з картками само оцінювання, вкінці уроку всі отримають оцінки. Оцінюватись...
Розробка практичних занять з української мови для 9-11 класів Учитель: Миколаївської гімназії №2 Чернікова Н. В iconУрок української мови 3 клас Розробка вчителя початкових класів Мокляк Алли Анатоліївни Тема
Цьому підпорядкований особистісно орієнтований підхід у викладанні шкільних дисциплін, інтерактивні форми навчання, які впевнено...
Розробка практичних занять з української мови для 9-11 класів Учитель: Миколаївської гімназії №2 Чернікова Н. В iconРозробка уроку з української мови Учитель української мови І літератури загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені братів Зосіма с.
Учитель української мови І літератури загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені братів Зосіма с. Кременівка Володарського району...
Розробка практичних занять з української мови для 9-11 класів Учитель: Миколаївської гімназії №2 Чернікова Н. В iconУправління освіти виконкому Миколаївської міської ради Науково-методичний центр Перша українська гімназія імені Миколи Аркаса Миколаївської міської ради Миколаївської області Матеріали перспективного педагогічного досвіду
Компетентнісний підхід у навчанні української мови й літератури в умовах допрофільної та профільної освіти
Розробка практичних занять з української мови для 9-11 класів Учитель: Миколаївської гімназії №2 Чернікова Н. В iconПрограма вступних іспитів абітурієнтів
Програму зовнішнього незалежного оцінювання з української мови (далі програма зно) розроблено з урахуванням чинних програм з української...
Розробка практичних занять з української мови для 9-11 класів Учитель: Миколаївської гімназії №2 Чернікова Н. В iconКабінет української мови Кременчуцької гімназії №6
Кабінет української мови було створено у 2000 році спільними зусиллями вчителів секції української мови. Це спеціально обладнана...
Розробка практичних занять з української мови для 9-11 класів Учитель: Миколаївської гімназії №2 Чернікова Н. В iconУрок української мови Учитель початкових класів

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©lib.znaimo.com.ua 2000-2014
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи