Тема. Гуцульщина \"духмяна гілка роду України\" icon

Тема. Гуцульщина "духмяна гілка роду України"



НазваТема. Гуцульщина "духмяна гілка роду України"
Дата конвертації08.06.2013
Розмір274.12 Kb.
ТипДокументи
джерело


Художня культура – українська література


Тема. Гуцульщина - ”духмяна гілка роду України“

( гуцульський феномен: мистецтво жити і творити)

Мета ( художня культура ): ознайомити з культурою, традиціями народного мистецтва

гуцулів на прикладі різних джерел; розвивати

творчість юних майстрів; формувати естетичні смаки, вміння бачити красу

навколо себе; пробуджувати інтерес до культури, історії та літератури

нашої України, прагнення глибше вивчати культуру різних етнічних груп

українців; вчити берегти та шанувати для прийдешніх поколінь традиції та

красу нашої землі, бо то є душа народу.

^ Мета ( українська література ): через аналіз художнього тексту та екранізацію

однойменної повісті дослідити образ давньої гуцульської культури, яка

залишила на теренах України унікальні духовні пам’ятки; розвивати

дослідницькі здібності, усне мовлення, історичну пам'ять; розбудити в

молодіжному середовищі повагу до величних набутків гуцульського етносу.

Обладнання: презентації: ”Лебедина пісня національної культури,“”Край, де чути голос віків“,

”Народно-прикладне мистецтво горян“,”Сучасний вигляд давнього

етносу“; повість М.Коцюбинського”Тіні забутих предків“;

екранізація однойменного кінофільму С.Параджанова

відеопісні - Квітка Цісик ”Я піду в далекі гори“, Руслана ”Дикі танці“;

гуцульськІ мелодії, музика Ростислава Скорика;

макет гуцульської ”гражди“, глиняний посуд, рушники ( мініпроект); ляльки.

^ Тип уроку: бінарний урок-дослідження( урок-вражень і акцентів), мультимедіаурок.

Форми роботи: індивідуальна ( трудове навчання – художня культура),

групова ( українська література – художня культура - інформатика ),

колективна.

^ Прийоми роботи: ”чиста дошка“,повідомлення учнів,рольова гра, робота з книгою, виготовлення

наочності, створення мультимедійних презентацій,інтелектуальний бліц,

фольклорний млин.

^ Диференційовано-групові та індивідуальні завдання інтелектуального розвитку (випереджувальна діяльність)

завдання №1 : дослідити життя та побут гуцулів з різних джерел,

світосприйняття горян ;

завдання № 2: ознайомитися з декоративно-прикладним мистецтвом гуцулів;

завдання № 3 вичити музику і танці карпатців.

Група А - завдання підвищеного рівня складності, творчого характеру.

Група Б - завдання репродуктивно-пошукової діяльності.

^ Проблемне питання:

1. Чому , на вашу думку, сьогодні у світі існує тенденція до зникнення багатьох давніх культур?

Від чого залежить це явище?

^ Запитання з відстроченою відповіддю:

Чи витають тіні забутих предків над полониною та Черемошем у XXІ столітті ?

Епіграфи:

Тільки осмисливши минуле, пізнавши витоки своєї культури та історії, можна й чіткіше зрозуміти сьогодення, і уявити майбутнє.

Гуцульщино, плекай у травах ліки, Не знай ніколи пошестей і бід. Благословенна будеш ти навіки, допоки на землі живе твій рід.
Р. Юзва

^ Сценарій уроку

І. Налаштування на продуктивну роботу.

ІІ. Мотиваційно-стимулююча діяльність

( відеофільм про зникаючі культури )

^ Проблемне питання:

Чому , на вашу думку, сьогодні у світі існує тенденція до зникнення багатьох давніх культур?

Від чого залежить це явище?

^ Вступне слово вчителів

Учитель української літератури.

Безперечно, наша Україна найкраща й найбагатша країна світу, — а чи знаємо її і чи любимо так, як годиться любити свою батьківщину?

Щоби щось полюбити, необхідно його як слід пізнати.

Наша мова, ніжна, милозвучна, квітиста й запашна, а чи любимо її , цінимо, радо вживаємо її?

Наша, голосна на ввесь світ пісня, дорогоцінна перлина,— чи цінимо й гордимось нею?

^ Учитель художньо культури.

А наші звичаї і обряди, наші традиції, наша духовна культура, — чи дороге нам це все, чи в пошані воно в нас?

Якась дивна сила тягне нас до чужого, ба, каже нам подивляти його і захоплюватись ним, а своє принижувати й не цінити, наче б ми були обтяжені якоюсь дідичною хворобою недоцінювання скарбів, якими обдарив нас Господь!

Таке - то й з нашою Гуцульщиною… Чи знаємо її, чи цікавились і цікавимось нею так, як повинні?

Гуцульщина не лише багата надземською красою, багата ще й скарбами нашого минулого, які зберегла й заховала впродовж віків.

ІІІ . Інформаційна діяльність.

Повідомлення теми, постановка основних завдань уроку.

^ Учитель художньо культури. Тема нашого уроку… ( запис на мультимедіа).

Очікувані результати ( ”чиста дошка“ ).

Вам уже відома тема уроку.Які завдання ви перед собою ставите?

( Учні говорять, які завдання вони перед собою ставлять, учитель записує крейдою різних кольорів):

- отримати насолоду ( задоволення ) від співпраці з однокласниками та вчителями;

- поетапно дослідити екзотичний край - Гуцульщину, познайомитися з етнокультурою її мешканців;

- через аналіз художнього тексту М.Коцюбинського ”Тіні забутих предків“ та екранізацію однойменної повісті Сергія Параджанова доповнити образ давьої культури;

- продемонструвати здібності майстрів народних ремесел;

- прослідкувати зв'язок минувшини із сучасністю;

- учитися у горців цінувати і берегти свою культуру.

ІY. Вивчення нового матеріалу.

Учень у гуцульському вбранні ( на фоні музики )

^ КВІТКА ЦІСИК ”Я піду в далекі гори“ ( 0.50 секунд )

Про Карпатський край

Високі гори і стрімкі потоки,
І злет могутній гордого орла.
Гуцульщина у небо синьооке,
Свої круті ремена підвела.
І люди тут під стать орлам і горам,
Для них свобода найцінніший дар,

І споконвіку духу непокори,
Не міг в них вбити ані Князь, ні Цар.

^ Учениця у гуцульському вбранні
Для них Володар – лиш Господь єдиний,
Лиш перед Богом гуцул має страх.
Духмяна гілка роду України,
Квітує на розвихрених вітрах.

^ КВІТКА ЦІСИК ”Я піду в далекі гори“ ( куплет + приспів )

Розповідь ( на фоні презентації ”Край, де чути гомін віків“ )

Учень у гуцульському вбанні

Гуцульщина – край лісів та гір, край швидких річок та холодних потоків, край прекрасний, де найбільш збережена автентична матеріальна і духовна культура, а також у більшій мірі збереглась флора і фауна та неповторна природа, яка добре відома в цілому світі. Закоханий у цей прекрасний і суворий край уродженець Поділля Михайло Ломацький писав, що «тут, у гуцульських горах, як ніде інде, можна почути гомін віків і зачерпнути силу й віру в майбутнє, тут, у зелено-срібних водах озер і рік можна скупати й очистити не лише тіло, але й душу, та карпатським сонцем зігріти її, а, вийшовши на верх Говерли, побачити Бога й почути Його добротливий й ласкавий голос – голос Творця гуцульських гір».

^ Учениця у гуцульському вбранні

Місцеве населення – гуцули,  від яких походить назва Гуцульщина, завжди дивували відвідувачів та етнографів своїм вмінням зберегти прадавню самобутність, зокрема творчу, традиції, звичаї та обряди.

Верховину, що знаходиться в самому епіцентрі Гуцульщині, здавна називають краєм Черемоша. І в цьому є значна доля правди, бо більшість сіл району та його центр Верховина розташувалися на берегах Білого та Чорного Черемошів.

Верховинський район розташований у південній частині Івано-Франківщини.

У територію району входить більша частина ^ Чорногірського хребта і Гринявсько-Чивчинські гори. На Верховинщині знаходиться й одна з найвищих красунь Українських Карпат – гора Піп-Іван (висота 2021 м.) Саме тут було споруджено обсерваторію, яка в післявоєнні роки була частково зруйнована, а сьогодні терпляче чекає на свою реставрацію

^ Учитель української літератури ( продовжуються слайди ).

- Діти,для кого з письменників Гуцульщина стала музою і натхненницею ?

( Творчу наснагу на Гуцульщині черпали Іван Франко, Леся Українка, Михайло Драгоманов, Михайло Павлик, Михайло Грушевський, Антін Крушельницький, Василь Стефаник, Марко Черемшина, Юрій Федькович, Сидір Воробкевич, Богдан Лепкий, Михайло Коцюбинський, Гнат Хоткевич, Платон Воронько, Тарас Мельничук, Дмитро Павличко, Марія Влад, Федір Зубанич, Ліна Костенко. Михайло Стельмах, Іван Драч, Степан Пушик та багато інших відомих українських письменників. Та не тільки вони.

Гуцульщина полонила серця таких відомих польських письменників як Станіслав Вінценз,

Й. Коженьовський, Ґрегорович, Турчинський і Оссемдовський, австрійських — Л. Сахера-Мазуха, К. Францоза, англійських — М. Дові та Й. Конрада, швейцарця Ганса Збіндена).


^ Учитель української літератури. Повість «Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського, написана під враженням"українських Афiн" , належить до золотого фонду нашої класики. Це — лебедина пісня письменника, зелена казка гуцульських гір, у якій він вознісся на верховину слова.

^ Учитель художньої культури. Кожне справді значне явище витворює навкруг себе своєрідне силове поле, продовжує жити в нових формах, жанрах, шедеврах. Саме так сталося й тут. Однойменний кінофільм С. Параджанова посідає в нашій культурі, мабуть, не менш почесне місце, аніж повість, за мотивами якої його знято. Свідчення цьому — і гран-прі на міжнародному фестивалі у Аргентині, і великий прокатний успіх в Україні та за її межами; і це, на мій погляд, особливо важливо, що «Тіні...» С. Параджанова, у свою чергу, перегорнули нову золоту сторінку в історії українського кінематографу, на якій, окрім С. Параджанова, полишили свої автографи актор І. Миколайчук, оператор, а потім режисер Ю. Іллєнко, художник Г. Якутович та ще ціла плеяда блискучих імен. Їхніми зусиллями українське «поетичне кіно» відновило свою довженківську силу і заграло новими барвами.

До сьогоднішнього уроку готувалися полум’яні патріоти духовно-культурної спадщини нашого народу. Були опрацьовані диференційовано-групові та індивідуальні завдання інтелектуального розвитку:

завдання №1 : дослідити життя та побут гуцулів з різних джерел,

світосприйняття горян ;

завдання № 2: ознайомитися з декоративно-прикладним мистецтвом гуцулів;

завдання № 3 вичити музику і танці карпатців.

Група А - працювала над завданнями підвищеного рівня складності, творчого характеру.

Група Б - це завдання репродуктивно-пошукової діяльності.

^ Уся робота оформлена у вигляді тем – вражень та підтем – акцентів.


1.Повідомлення учнів

Враження № 1

Життя і праця гуцулів


Три речі, які характеризують життя гуцульських пастухів — це бринза, трембіта і ватра. Під полонинські наспіви ватаг запалює вогнище — ватру, а парубки танцюють гуцульський ритуальний чоловічий танець «Аркан» з маленькими топірцями в руках. Вівчарі пригощають усіх бажаючих будзом і вурдою. Завершуються проводи святковим концертом.

Впродовж сотень років на Гуцульщині розвивались народні промисли та ремесла, які давали можливість існувати місцевому населенню в нелегких гірських умовах. Гуцули займалися різьбою по дереву, виготовленням кераміки, обробкою металу та шкіри, писанкарством, художньою вишивкою та ткацтвом.

Знайомлячись з життям і побутом гуцулів, відчуваємо почуття благовіяння перед творінням відомих і не відомих митців, наділених природою тонким розумінням краси, справжнім талантом – втілення прекрасного у високохудожні речі.

Акцент.

Житло ( гуцульська гражда )


Для забудови гуцули завжди вибирали найбільш рівні ділянки землі на південних схилах гір. Віддалено одну від одної ставили вони свої садиби , які об'єднували в одне ціле житло та господарські будівлі двору. Єдність та захищеність житлової частини , яка в гуцульському житлі була розташована скраю з південного боку і зусібіч оточена господарськими прибудовами, надавали всьому житлово-господарському комплексу неприступне фортечного вигляду.

Традиційне гуцульське житло являло собою своєрідну архітектурну симфонію дерева. Майстерно укладені масивні вінці зрубів стін, плахи па даху. Декоративний стрій гуцульського житла при однотипності будівельного матеріалу відзначався досконалим виконанням різьбленої пластики архітектурно-конструктивних елементів - одвірків, виступів зрубу та балок піддашшя, деталей огорожі та стовпчиків відкритої галереї.

За розподілом та розташуванням основних функціональних частин житлового приміщення ("хати") гуцульський інтер'єр був таким, як і в інших районах України. Зокрема, розташування варистої печі-отвору в кутку між сінешною та тильною стінами хати біля вхідних дверей. Провідною ознакою її було влаштування димоприймача ("коминам) чотиригранної форми, який або підвішувався над припічком. Традиційним було також розміщення ліжка з жердкою та колискою над ним біля печі вздовж тильної стіни хати, мисника в кутку між сінешною та чільною стінами, а лави - попід вікнами.


^ Акцент. Хатнє оздоблення

Зайдіть в гуцульську хату, і вас вразить краса і тонкий смак, з яким виконані речі, що оточують її мешканців.

Тепло-коричневі тони побутової саморобної тканини "верет", "бесаг", "покрівців" поєднувалися з яскравими жовтогарячими барвами тканин, рушників, килимів, що оздоблювали приміщення .

Інтер'єр гуцульського житла вражав неповторністю та мистецькою вишуканістю декоративно-художніх засобів оформлення, багатством кольорів. Кожний з його елементів - піч, сволок, жердка, мисник, костюм, ужиткова тканина, побутове начиння - свідчив про виняткову працездатність гуцулів, їхню любов до орнаментації, різноколірних та різнофактурних поєднань.

^ Акценти. Посуд.


Найбільш поширеним на Гуцульщині було виробництво ужиткового посуду: мисок, тарелів, дзбанів, колачів, свічників, горщиків, а також кахлів для облицювання печей. Спочатку весь побутовий посуд був випаленим і неполиваним, злегка декорованим простими коловими або хвилястими лініями, крапками (символічними лініями води). З кінця XVIII ст. народні майстри почали застосовувати свинцеві поливи, а ужитковий посуд та кахлі покривати білою глиною.

Орнамент гуцульської кераміки складається з різних зображень, елементів, що повторюються. Поєднання окремих мотивів дозволяє вивчити побутову та релігійну тематику, включаючи космогонічні (коло – небо, небесні світила) та язичницько-християнські («хрест», світове дерево життя, «вазон») символи. Поширена геральдика, воєнні сцени, рослинні, тваринні (або мішані) композиції, архітектурні елементи тощо. Для створення кольорових ефектів гончарями використовувалася триколірна гама: зелена, жовта, коричнева, рідше синя. Фон білий або коричневий. Глиняний посуд мав певне традиційне місце зберігання, обов’язково в миснику або на поличці. Окрім посуду побутували сирні фігурки різних звірів, пташок, глиняні свистунці, що також несли охоронну функцію.

^ Акцент. Вівчарство.

Гуцули майже єдина група українського етносу, для яких основним заняттям і провідною галуззю господарства було скотарство

Акцент.

- Чи змальовує М. Коцюбинський на сторінках своєї повісті життя та працю гуцулів?

( цитування повісті + екранізація С.Параджанова )

Вслід за автором

Гуцул понад усе тішив­ся худобою. Як лиш її не називав — товаром, дроб'єтами, маржинкою, вірив, що худобина «умудрена природою, вона все відчуває, а що не

скаржиться, то не означає, що її можна безневинно кривдити».

^ Детально змальовує М. Коцюбинський такий обряд, як вигін на полонину, де гуцули пильнують маржинку протягом трьох місяців.

Піднявшись у гори, найпершим ділом ватаг розпалював живий вогонь. Він готував суху губку, скалки, лодву, шкіряний ремінь, за допомогою пастуха починав тертя. Усе це робилося в повній тиші, яка панувала до тих пір, аж поки скалка не займалася. Лише після цього «ватаг побожно підняв вогонь і встромив у ватру».

Потім ватаг ішов до стоїща, де мала жити худоба, щоб обкурити його: «^ Високий ватаг, наче дух полонини, обходить з вог­нем стоїще. Обличчя в нього поважне, як у жерця, ноги ступають твердо й широко...».. Тваринам кидають під ноги жаринку з живого вогню, вона захищатиме товар упродовж літнього сезону.

Тільки спузар мав доступ до розведеної ватри, він займався сокотінням (збереженням) полонин­ської душі — вогню.

Магічна сила ватри триватиме аж до відходу гуцулів додому, її не можна було га­сити, бо «вогонь полонинський, що сам народився, наче бог, сам має й заснути». Процес засинання вогню споглядали лише двоє — ватаг і спузар.

Гуцул не знає Прометея і його мук в ім'я людей, він творить свої легенди. Одну з таких легенд ми читаємо на сторінках повісті "Тіні забу тих предків": Раз арідник змерз та й, щоб загрітись, вигадав ватру. Прийшов бог до ватри і дивиться на вогонь. А той вже знав, чого він. "Все ти, каже, у мене покрав, а сього не дам". Але дивиться арідник, а бог кладе вже ватру. Так йому стало досадно, що він озьмив та й

плюнув у божу ватру. А з тої слини і знявся над вогнем дим. Перше ватра була без диму, чиста, а відтоді курить..." [2, 225].

^ Акцент

З великою цікавістю читаємо на сторінках повісті Михайла Коцюбинського, як народжується цілюща та поживна страва – будз: «Руки оживають по­троху, то підіймаються вище, то опускаються нижче, закруглюють лікті, чогось плещуть, бігають та гладять там

всередині, і раптом з дна посудини, з-під молока, підіймається кругле сирове тіло, що якимось чудом родилось».

Це чудо, «таїнство сироваріння», легко пояснити, знаючи технологію приготування будзу гуцулами: здоєне молоко виливають у велику путину, додаючи до нього ґлєгу. Аби зробити ґлєг, треба мати ринзу. Ринза - це шлунок маленького теляти або ягняти, які живилися лише молоком. Цей шлунок вимивали й наповнювали молоком щойно вположеної ко­рови або вівці. До молока додавали перепаленої до червоного кольору солі навпіл з непаленою і непочатої води, взятої до схід сонця. Напо­внений шлунок туго зав'язували й вивішували сушити. Це й називали ринзою. До ринзи додавали молока, розтирали, і так отримували ґлєг. Ватаг насипав ґлєг у посудину з молоком, обертав її коло ватри, аби на­гріти суміш. Від глєгу тепле молоко ловиться в сир — будз.


Враження № 2

Християнство та язичництво у світосприйнятті горян

Досліджуючи погляди гуцулів на природу, зауважимо, що основи релігійних традицій мешканців цього краю сягають правічних джерел, тих часів, коли предки мали за Бога природу, поклонялися їй, складали молитви. Християнство не змогло знищити язичницьких вірувань, які випливали зі способу життя горян. Це свого часу зауважив М. Коцюбинський, який, збираючи матеріал для повісті "Тіні забутих предків" досить добре вивчив світ уявлень населення Гуцульщини і констатував: "Глибокий язичник, гуцул усе своє життя, до смерті проводить у боротьбі зі злими духами, які населяють ліси, гори та води. Християнством він скористався тільки для того, щоб прикрасити язичницький культ".

Гуцули були набожні й глибоко релігійні, хоч підложжям їх віри в Бога й Христа були залишки з часів поганства. Свят у гуцулів дуже багато, але найважливіші з них, це Христове Різдво, Великдень і день св. Юрія — “полонинський вихід”; із світських обходів — день народження, весільний обряд і день смерти. З ними пов’язано дуже багато звичаїв, яких не найти не тільки на других наших землях, але й у всій Європі. Невід’ємною частиною життя гуцулів — забави-набутки зі співами й танцями. 

І, хоч дух «забутих предків» не давав спокою гуцулам, залишаючись язичниками в усьому, що стосується побуту, в усьому, що становить суть їхньої ментальності, вони все ж таки відвідують церкву, постійно й ревно моляться.

^ Акцент.

Робота з текстом ( вслід за автором ). На сторінках своєї повісті Михайло Коцюбинський детально відтворює, як гуцули відзначали християнські свята, широким пластом накладаючи на них язичницькі обряди.

Цікавим з цього погляду є приготування до ^ Святої вечері.

«На святий вечір Іван був завжди в див­нім настрої. Наче переповнений чимось таємничим й священним, він все робив поважно, наче службу божу служив» ,— пише М. Коцюбинський.

^ Традиційними як для гуцулів, так і для більшості українців були такі обряди:

настилання в кімнаті сіна (дідуха);

приготування дванадцяти культових страв;

поминання душ померлих;

різдвяна молитва;

^ Не знані на інших територіях України обряди:

обкурювання хати («...обкурював ладаном хату й кошари, щоб одігнати звіра й відьом»);

ритуальне годування худоби («...перш ніж сісти за стіл, ніс тайну ве­черю худобі»);

запобігання перед стихіями природи («...кликав бурю, щоб була лас­кава прийти до нього на ситі страви, на палені горілки, на вечерю святу...»);

закликання на Тайну вечерю нечистої сили («...кликав на тайну ве­черю до себе всіх чорнокнижників, мольфарів, планетників всяких, вовків лісових та ведмедів»).

^ Акцент.

Учитель художньо культури.

- Хто такі мольфари?

Мольфар — в культурі гуцулів так називають наділену надприродними здібностями людину, на зразок чарівника або народного мага. Як вважають місцеві жителі мольфари бувають добрі або злі. Для лікування людей, та керування силами природи (наприклад, хмарами) мольфари використовують замовляння, спеціальні пристрої та трави. Вважають, що гуцульські мольфари є безпосередньо пов'язані із козацькими характерниками.
Єдиний точно відомий на сьогодні мольфар Карпат Михайло Нечай жив у Верхньому Ясенові.

Мольфар - заклинач небес

^ Учитель української літератури.

- Згадайте, будь ласка, легенду про мольфара, записану М.Коцюбинським.

Є така легенда:
"...cтав проти хмари, одна нога наперед, і склав руки на грудях. Закинув назад бліде обличчя і вперся похмурим оком у хмару. Стояв так довгу хвилину, а хмара ішла на нього. І раптом сильним рухом він кинув кресаню на землю. Вітер зараз звіяв її в долину і підхопив на голові в Юри довге волосся. Тоді Юра підняв до хмари ціпок, що тримав у руці, і крикнув у синій клекіт:
- Стій! Я тебе не пускаю!..
- Стій!..
І хмара раптом спинилась. Підняла здивовано край, сперлась, як кінь на задні ноги, заклекотіла внутрішнім гнівом, одчаєм знесилля і вже просила:
- Пусти! Де ся подіну?
- Не пущу!
- Пусти, бо гинем! -- кликали жалібно душі, згинаючись під вагою переповнених
градом мішків.
- Ага! Тепер ти просиш!.. Я тебе заклинаю: іди у безвісті, у провалля, куди коні не доіржуть, корови не дорікують, вівці не доблеюють, ворони не долітають, де християнського гласу не чути... Туди пускаю тебе...
І дивна річ -- хмара скорилась, покірно повернула наліво і розв'язала мішки над рікою, засипаючи густим градом зарінок. Біла завіса закрила гори, а в глибокій долині щось клекотіло,  ламалось і глухо шуміло..."
^ Михайло Коцюбинський "Тіні забутих предків"

Українська демонологія


Учитель художньої культури.

- Яким бачить навколишній світ гуцул?

Як глибокий язичник, він усе життя проводить у боротьбі із злими духами, які населяють ліси, гори, води. Гуцули вірять, що є люди, які знають світ духів: вміють ворожити, вірять у силу слова, в чародіїв, що спроваджують бурю, град і громи .

  • ^ Знайдіть відповідну цитату в повісті Коцюбинського.

 Гуцул “знав, що на світі панує нечиста сила, що арідник (злий дух) править усім; що в лісах повно лісовиків, які пасуть там свою маржинку: оленів, зайців і сери; що там блукає веселий чугайстрир, який зараз просить стрічного в танець та роздирає нявки; що живе в лісі голос сокири. Вище, по безводних далеких недеях, нявки розводять свої безконечні танки, а по скелях ховається щезник.... Всякі злі духи заповнюють скелі, ліси, провалля, хати й загороди та чигають на християнина або на маржину, щоб зробити їм школу”.

З традиціями міфологічного мислення гуцулів пов’язані й демонічні образи, змальовані в повісті М. Коцюбинського.

Учитель художньо культури.

- Наведіть стислі характеристики окремих міфічних істот, згаданих у творі.

^ 1) Щезник (лісовик). Він боїться чоловіка, але являється тому, хто його не боїться. Лісовик увесь порослий шерстю, на ногах має ко­пита. У лісі пасе звірів. Щезники — нечисті духи. Інколи вони так водять людей, щоб ті не вибралися з лісу.

^ 2) Чугайстер. Цей дух невідомий у міфології інших слов'янських народів. Він до людей ставиться приязно, балакає з ними, гріється біля ватри, а по лісах бігає і розриває лісовиці (нявки). Одежі не но­сить ніякої, а шкіра покрита буйним волоссям. Чоловікові не робить зла, а лише чемно запрошує до танцю, а відтанцювавши, відпус­кає. Деколи обороняє людей від шкоди. Так, у повісті «Тіні забутих предків» Іван зустрічає у лісі чугайстера і, боячись за нявку, в образі якої бачив Марічку, охоче запрошує до свого вогнища і танцює з ним, ще й мелодію грає на флоярі, яку підслухав у щезника.

^ 3) Мавки (нявки) Вони живуть у лісі і з'являються людям як молоді, гарні дівчата. Одяг їх тонкий, прозорий, спадає недбало на утлім тілі. Часом вони за­манюють людей і заводять їх у безвість. Кажуть, що відкараскатись від нявки можна лише скинувши сорочку і передівши її навиворіт.

риймання.

Враження № 3

Декоративно-прикладне мистецтво

( презентація )

Акцент. Обереги від нечистої сили.

Прикраси.


«... Глибокий язичник, гуцул все своє життя проводить в боротьбі із злими духами... Християнством він скористався лиш для того, щоб прикрасити язичеський культ". Ось чому обручки, персні, як і інші види прикрас з притаманними їм архаїчними рисами, користувалися серед горян великим попитом. Вони були невід'ємними атрибутами святкового та весільного одягу та оберегами від нечистих сил. Тому народні умільці Гуцульщини з великою любов'ю виготовляли ці прикраси, вкладаючи в них свою творчу фантазію. Гуцульські прикраси є чудовими зразками народної творчості, які свідчать про великі художні здібності народних майстрів Гуцульщини.


Важливе місце в художньому оздобленні народного костюма гуцулів належить прикрасам з металу^ . Це чепраги, згарди, чільця, бубонці-шелести, персні та ретязі.               

Хрест - і прикраса, і оберіг,  і символ віри. Особливої різниці між чоловічими та жіночими хрестиками не було, єдиний критерій – розмір. Найбільшими були т.зв. «ґаздівські» хрести шириною в долоню, одягався один на груди. Хрестики жінки носили в один, два, три, і навіть у чотири ряди, така прикраса називалася зґарда – силянка з хрестиків. На Гуцульщині слово «зґарда» не обов’язково передбачає низку хрестів. Натомість це могли бути монети, монетовидні підвіски з гуцульським орнаментом, а також шелести – дрібні металеві дзвоники-пуп’янки, які під час руху шелестіли. Шелести були дуже модними на початку ХІХ століття. Через кілька десятків років мода минула, ними бавилися діти, а вояки-піхотинці підшивали

Згарди виготовляли литтям з латуні або нейзильберу. Складаються вони з підвісок, які розділені «переміжками», що виготовлені у формі трубочок з латунної пластинки або спіралей з дроту. За формою підвісок-дисків, прикрашених карбованим геометричним орнаментом та підвісок-хрестиків, що часто мають декоративну форму, а проміжки заповнювались променями. . Найбарвистіші варіанти згард перенизані розписаними та інкрустованими скляними «писаними пацьориками».

Серед згард також зустрічаємо вид, що складається не з хрестиків, а з круглих, сонцеподібних медальйонів, схожих на чепраги.
 ^ Сонячний символ, який на6ув такого багатого мистецького виразу в чепрагах, поширився і на згарди. Можливо це є одним з наслідків християнізації східнослов'янського населення в епоху древньої Русі, коли священні символи, зв'язані з старою дохристиянською міфологією, поступаються місцем перед християнською символікою.


Чепраги первісно мали особливе призначення і посідали найпочесніше місце серед нашийних прикрас. Чепрага – сонячний символ – мала охороняти людину від усього злого, відганяти нечисту силу, злий дух.

існує генетичний зв'язок між чепрагами і солярними медальйонами, які вживали східні слов'яни як прикраси-амулети. Парність чепраг обумовлюється перш за все їх функцією. Зовнішній фриз дисків чепраг у місцях їх спинання розривається, а в цей розрив вставляються одна або дві дуги дрібнішого орнаменту. В такому вигляді чепрага має структуру колта. Незважаючи на велику різницю у техніці та стилі виконання, на золото-емалевих колтах та мідних чепрагах зустрічається одна і та ж солярна символіка.


Ретязь – це одинарна підвіска на ланцюжку. Ланцюжки дуже різноманітні щодо форми і техніки: круглі, довгасті, перевиті – закручені декілька разів, плоскі, плетені та ін. Ці вироби в І пол. ХІХ ст. відзначаються простотою форм. Пізніші за часом – більш декоративні, мають гіллясту форму, складні в своїх орнаментальних обрисах.


 Наручні прикраси носилися на кистях та пальцях. ^ Браслети («рикети») виготовлені з крученого спірального дроту або латунних ланцюжків, що 4-6 разів охоплювали кисть. Обручки у вигляді широкого кільця в залежності від декору
^ Персні можна поділити на кілька різновидів. Перший – кільце зі щитком круглої або прямокутної форми, який іноді складався з двох –чотирьох кружечків-розеток. Персні прикрашалися гравіруванням з переважно геометричним орнаментом. Другий тип – кільце, що розширюється в одну сторону і переходить у щиток, прикрашений карбуванням: квадрати з перехрестями, ромби і т. п. Третій тип – кільце, верхня частина якого розширена і випукла, на ній знаходилося рель’єфне зображення злого духа «арідника», що мав оберігати власника від потойбічних сил. Орнамент гуцульських перснів сповнений глибокого символічного змісту, в ньому закладені мотиви сімейного вогнища.
Пряжки
представлені різноманітних форм: прямокутні, з однобічним нарізуванням, овальні, квадратні з ажурними зубцями, круглі. Пряжкам надавалася роль талісмана. Композиція орнаменту розривається на фрагменти, на чересових пряжках було поширене парне зображення пташиних голів, на яких нерідко зустрічаємо також солярну композицію, що складається з сонячного напівдиску, завершеного трираменним хрестоподібним вершком. Цей вершок може виступати і як «дерево життя», що також нерідко поєднується в народному мистецтві з символом сонця.
Пряжки до поясів-«букурійок» найчастіше були прямокутної форми. Один бік мав орнаментальні обриси або ажурне обрамлення. Прикрашені вони гравірованим дрібним геометричним орнаментом. У деяких варіантах ажурних гуцульських пряжок зубчатий фриз набирає вигляду людських фігурок, які ніби тримаються руками одна за одну.


^ На межуючих з Буковиною селах замість зґард носили салби – прикраси із нашитих на шматок матерії рядочків монет; нагадували захисний обладунок.


Акцент. Іграшки.

Презентація

Їстівні іграшки з сиру.

В оповитому легендами карпатському селі Брустурі, що на Косівщині, від найдавніших часів людської цивілізації зберігся вівчарський звичай виготовлення їстівних іграшок-сувенірів: коників, баранців, пташок. Вони мають певний обрядовий зміст.

Пташку дарують молодятам, баранчики - , щоб худоба водилась, сирні колачики – то на щастя, а курочку – кладуть у великодній кошик, аби живіність велась коло хати, коників роздають хресникам на спомин душ померлих родичів. Сирна іграшка й донині побутує в деяких районах Гуцульщини. Для дітей ця іграшка – незвична, адже нею можна не лише погратися, а й зїсти, а для дорослих – вона є культово-магічним атрибутом.


Лялька-мотанка

здавен була оберегом в українській родині.

Лялька буває різної форми – великою й маленькою. Обличчя як такого у ляльки немає, воно досить символічне. Вважається, що лялька-мотанка повинна бути безлика, або з хрестом на обличчі.

^ Кожна матір робила для своєї дитини ляльку, щоб та гралася.

Лялька повинна бути одягнена у світлу вишиту сорочечку, під’юпник Всі елементи одягу є оберегами: спідниця символізує землю, сорочка позначає три часи – минулий, теперішній і майбутній; обов’язковими атрибутами є вишиванка та намисто, які уособлюють достаток. Також повинен бути головний убір – очіпок, стрічка чи хустка – що символізує зв’язок з небом. Символічним є те, що лялька-мотанка не шиється, а робиться лише за допомогою ниток, стрічок, шляхом намотування.

Раніше кожна дівчинка повинна була вміти робити ляльку, тому дівчата до цього ставились так само відповідально, як і до вишивання шлюбного рушника. Лялька, як дитяча іграшка - могутній магічний талісман та символ зв’язку між поколіннями, знана в багатьох традиційних культурах земної кулі – від Аляски до Австралії, від Африки до України.

^ Головне призначення ляльки – берегти душу свого власника від зла й нечистих помислів.


Акцент. ОДЯГ презентація

Одяг гуцула.

Найперше – це вишивана сорочка власного виробництва, пущена по штаня з фарбованого на червоне сукно, а зимою білих вовняних «гачах», підперезаних шкіряним ременем з різними прикрасами та витисками. Поверх сорочки вишиваний та прикрашений заклепками кептар або кожух. За взуття були шкіряні постоли (ходоки-постоли) завязані волоками, а на ноги надівали панчохи, обплетені кольоровою ниткою, павами, які називали «капчурами». Головним убором була «кресаня», прикрашена трісунками або Молоді завжди при собі мали топірець-бартку, а літні чоловіки палиці – «клебуки».А раніше за ременем майже кожного гуцула були пістолі з різьбленими рукоятками. Також вони носили за плечем торби, а ще різьблену порохівницюю з оленячого рога, а на другому плечі рушницю-пушку

^ Жіночий одяг гуцулки є досить складним і барвистим. Вишивана сорочка жінки підкреслює її зовнішню, в поєднанні з внутрішньою красою, а різно нашиваний кептарик з колоритним поєднанням чорних та природних жовтих, червоних та коричневих кольорів, ніжно поєднюється з пацьоркми та згардами, перлинами гуцулки. Через плече торбина, а голову її вкриває хустина, під якою сховалися чарівні коси, сходячись в кінці в одну невеличку річку-струмочок із ворожуючими хвилями.


Інтелектуальний бліц ( ”“Мозковий штурм )

^ 1.Чому на гуцульських могилах такі мізерні дерев’яні хрести?

( Характерний факт: М.Коцюбинського дуже зацікавило, чому на гуцульських могилах такі мізерні дерев’яні хрести, і він не заспокоївся доти, доки якийсь старий гуцул не пояснив йому, що то символ мізерності смерті у порівнянні з життям ).

^ 2. Про що свідчив «захисний обладунок» дівчини ?

( Він слугував мірилом достатку молодої дівчини чи жінки, за кількістю разків можна

було визначити її соціальний статус.)

^ 3.Чому гуцульська лялька-мотанка була без обличчя, або з хрестом замість нього? (Бо вона є оберегом. Не можна малювати обличчя ляльці,щоб не була ні до кого подібна, аби не завдати шкоду)

Враження № 4

Музика, танці, співи

Гуцул — дитя природи і живе з нею у більшій злагоді, ніж будь-хто. Природа входить у його душу чарівними звуками, казковими образами, якими він наділяє її явища, її рослинний і тваринний світ.

З давніх-давен людина поклонялася силам природи, захоплювалася її могутністю і нездоланністю, а ще — шукала засоби, аби виявити природі свою вдячність і прихильність. Найкраще це проявлялося через пісню і танець.

Любов до музики, коломийок супроводжують гуцула все його життя! Здається, у цьому співучому краї, серед квітучих полонин, співають всі - від сивого шумливого Черемоша до старої гуцулки.

^ Акцент. Коломийки

Гуцули жили багатим духовним життям. Природа й кохання сприяли розквіту і розвитку кращих сторін людської душі, яка не тільки може чути мелодію гір, лісів, струмків і водограїв, а й здатна творити свою му зику. Ось чому все життя гуцула, частіше неспокійне, супроводжує коломийка — один із найпоширеніших уснопоетичних жанрів на Гуцульщині.

Коломийки — це художні словесні мініатюри, малий жанр української народної пісні. Вони відзначаються незвичайною гнучкістю, багатством змісту й широким діапазоном реалістичного відтворення дійсності. Найпоширенішими є коломийки, в яких висловлені внутрішні почуття людини. Цикл коломийок про кохання являє собою зворушливу поему, на повнену глибоким ліризмом. Тому звернувся до коломийок і Михайло Коцюбинський у своїй повісті, використавши їх в основному для роз­криття теми поетичного кохання Івана з Марічкою,— головних героїв тво ру. Письменник вводить у текст повісті і любовну, і побутову коломийку. Він подає їх як заспів до окремих епізодів, вводить у діалоги, вплітає час від часу в свою розповідь.

При зустрічі з Марічкою Іван грає мелодію невідомої пісні. З його ме режаної дудки «.з гори на гору, з поточка в поточок — пурха коломийка, така легенька, прозора, що чуєш, як од неї за плечима тріпають крильця».
Гуцульські коломийки випромінюють велику материнську ніжність і безмежну любов до дітей. Гуцульські коломийки наділені властивими тільки їм рисами – карпатським колоритом, гуцульським діалектом, своєрідною мелодикою і манерою виконання. 


^ Акцент. Танці


Танець – вірш, в якому кожен рух є словом.

Любов до танцю є загальною, проймає все гуцульське життя. І не дивно, що гуцули танцюють навіть на похороні. Танцюють також люди старші і статечні, навіть похилого віку. Пісня оповідає про газду — такого заповзятливого танцюриста, котрий навіть своє спасіння протанцював. Танців гуцульських існує чимало [1, 64]: "По цілоденній напруженій праці настають розваги: музика, танці, співи, оповіді, тільки горам відомі ігрища виповнюють їх зміст. Танцюють скрізь — у хаті, в сінях, у стодолі, на подвір'ї. На Гуцульщині поширеними є танці «у колесо», тобто по колу.Колові танці зазвичай починали чоловіки, згодом до них приєднувалися жінки, утворюючи при цьому загальне мішане коло. Серед відомих танців горян є «Аркан»,»Гуцулка», «Коломийка».


^ Майстер-клас з гуцульських танців ”Танцюють усі !“

Мелодія птахом злітає,

Серця молоді окриля,

І юність Гуцульського краю

У дружньому танці кружля.

ІY.Застосування вивченого

Гуцульський млин

1.Яке місто є «столицею» Гуцульщини? (Косів)

2.Який вид кераміки поширений у гуцулів? (Полив'яна)

3.Яким було основне призначення жіночих прикрас? (Вони слугували оберегами)

4.Назвіть декілька прикрас з металу. (чепраги, чільця, бубонці-шелести, згарди, салби)

5.Що було провідною галуззю господарства горян? (скотарство, можна вівчарство)

6.Яку назву мав ритуальний чоловічий танець? (Аркан)

7.Що таке кресаня? (святковий чоловічий головний убір)

8.Що таке тобівка? (Торбинка або сумка)

9.Як називалося чоловіче та жіноче взуття? (Постоли)

10.Як називають гуцули безрукавку? (Кептар)

11.Назвіть три речі, що характеризують гуцульських пастухів. (бринза, тримбіта, ватра)

12.Що з цих речей є музичним інструментом? (Трембіта)

13.Назвіть основні гуцульські інструменти (Трембіта, дримба, флояри)

15.Музика якого відомого українського композитора звучить у фільмі? (Мирослава Скорика)

16.Що таке будз?(сир)

17.Як називається гуцульське житло

18. Хто, за легендою М.Коцюбинського, вигадав ватру?

19. З чого виготовляли їстівні іграшки?

20. У культурі гуцулів так називають наділену надприродними здібностями людину.

21. Увесь, порослий шерстю, на ногах має ко­пита.

22. Одне з небагатьох свят, до якого гуцули готувалися досить ретельно.

23. Одинарна підвіска на ланцюжку (ретязь).

24. Молодь при собі завжди мала топірець -…

25. Один із найпоширеніших уснопоетичних жанрів на Гуцульщині.

^ Y. Підсумок уроку.

Проблемне питання:

Чи витають тіні забутих предків над полониною та Черемошем у XXІ столітті ?

( слайдшоу. ”Сучасний вигляд давнього етносу “)


Сучасність. За традиційними віруваннями та обрядами Буковини, у травні кожного року, в останню неділю, святкується неповторне народне гуцульське свято виходу вівчарів на полонини.
Цю визначну подію у Карпатах називають "Вихід на полонину" і визначають як свято, а у сучасні дні перетворили на народний фестиваль"Полонинська ватра", який проводиться у Путилі.

10-й ювілейний фестиваль - ярмарок “Гуцульська бринза”.

^ ХХ Міжнародний гуцульський фестиваль.

На початку ХХ1 століття особливо підвищився науковий інтерес до наявних в Україні етнографічних утворень, в яких традиційно-побутова культура збереглася у живій формі. Пізнання таких спільнот, як гуцули, завжди актуальне, оскільки культура життєдіяльності горян зафіксована у їхніх традиціях і способі життя.

За умов відсутності в Україні реальної державної підтримки української культури, завдяки патріотизму гуцулів, Гуцульський край активно відтворює свій культурно-духовний потенціал, продовжуючи тим самим виконувати роль берегині української національної культури.
Гуцульщина – це незабутній край, де мешкає найколоритніший народ. Колиска традицій, звичаїв та обрядів, який оберігають та плекають гуцули, мало не тримаючи на своїх плечах всю Україну.

^ Чиста дошка“

- Діти, давайте глянемо, чи все, поставлене на початку уроку, було виконано?

( читаємо і витираємо запис )
Останнє враження .

Збери намисто із перлин – вражень“ під ”Дикі танці“ Руслани

Символіка «перлин-вражень»

Акцент.Дикі танці (альбом Руслани)

Дикі танці — студійний альбом української співачки Руслани, випущений у 2003році. 

^ Дикі танці — це сучасна компіляція древніх етнічних гуцульських мотивів (ритмів і танців) і нових течій поп- і рок-музики.

Цей альбом, разом з його англомовною версією Wild Dances (вийшла у 2004) став п'ятикратно платиновим в Україні (продано понад 500,000 екземплярів платівки[1]). «Евробонус»-видання альбому (з додатковими композиціями й реміксами) вийшло 27 січня 2004.


Y.Оцінювання.


Метод ”Самооцінка“

^ Самоекспертиза власної участі на уроці

Прізвище, ім’я ______________________________________________

Оцініть себе по кожному з визначених напрямів від 0 до 3 балів.

  1. Ви брали активну участь на уроці _______________________

  2. Ви давали повні відповіді на поставлені питання __________

  3. Ви ретельно працювали над завданням, яке

було поставлене групі _______________

  1. Ви виконували завдання творчого характеру _____________

Усього балів ________________________________________


У1Домашнє завдання.

Підготовітися до тематичного оцінювання.

Підручник стор.134-147 прочитати



Схожі:

Тема. Гуцульщина \"духмяна гілка роду України\" iconКонкурс Всеукраїнської експедиції учнів та студентської молоді «Моя Батьківщина Україна» Напрям: «Духовна спадщина мого роду» Роботу
Кожна нова інформація про місто, село, подію, людину – краплинка у течії історії Держави – віддзеркалення України в мініатюрі. То...
Тема. Гуцульщина \"духмяна гілка роду України\" iconЕкономічний і соціальний розвиток посткомуністичних держав в умовах глобалізації
У роботі конференції взяли участь науковці з Рівного, Києва, Львова, Луганська, Дубно, Острога та інших міст України, а також Інституту...
Тема. Гуцульщина \"духмяна гілка роду України\" iconТема: Правопис іменників жіночого роду з нульовим закінченням у початковій формі в орудному відмінку однини
Ознайомити учнів з вимовою і правописом іменників жіночого роду на приголосний в орудному відмінку однини; формувати правильні правописні...
Тема. Гуцульщина \"духмяна гілка роду України\" iconТема. Вправи на визначення роду і числа прикметників за відповідними іменниками

Тема. Гуцульщина \"духмяна гілка роду України\" iconЧергування [ о ], [ є ] з [ і ] в деяких іменниках жі­ночого та чоловічого роду. ( Впр. 138 142 )
Тема : Чергування [ о ], [ є ] з [ І ] в деяких іменниках жі­ночого та чоловічого роду. ( Впр. 138 — 142 )
Тема. Гуцульщина \"духмяна гілка роду України\" iconЛия Ахеджакова Лия Меджидовна Ахеджакова родилась 9 июля 1938 года в Днепропетровске
По линии бабушки родословная Блаватской восходит к княжескому роду Рюриковичей, предки её со стороны отца принадлежали к Макленбургскому...
Тема. Гуцульщина \"духмяна гілка роду України\" iconПрезентація конкурсу “Дерево роду” Для кожної людини її родовід – це джерело її сили
Університету «Україна» розпочалася зустріч студентів зі Світланою Яровою (див фото), помічником депутата Вінницької обласної Ради...
Тема. Гуцульщина \"духмяна гілка роду України\" iconЗнакомьтесь Гуцульщина…

Тема. Гуцульщина \"духмяна гілка роду України\" iconЗнакомьтесь Гуцульщина…

Тема. Гуцульщина \"духмяна гілка роду України\" iconДанкевич Людмила Анатоліївна. Фенотипові та генотипові властивості бактерій роду Pseudomonas збудників бурої бактеріальної плямистості люпину: дис канд біол наук: 03.
Анатоліївна. Фенотипові та генотипові властивості бактерій роду Pseudomonas збудників бурої бактеріальної плямистості люпину: дис...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©lib.znaimo.com.ua 2000-2014
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи