П. М. Таланчук \"ми не такі, як всі\" icon

П. М. Таланчук "ми не такі, як всі"



НазваП. М. Таланчук "ми не такі, як всі"
Сторінка2/10
Дата конвертації17.01.2013
Розмір0.88 Mb.
ТипДокументи
джерело
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
^

ВЗЯВ БИ Я БАНДУРУ...

(Феномен музичної України)


Український народ не лише майстерно володіє пером, а й визнаний у світі як один із найбільш музичних і співучих. Однією з квітучих гілок цього таланту є таке унікальне явище як кобзарство. Свого часу кобзарство було породжене споконвічною боротьбою українського народу за своє національне визволення. Сотні імен... Ми згадаємо тих, чиї фізичні вади не стали на перешкоді самореалізації. А, можливо, саме ця обставина — кобзарі часто були сліпими від народження чи внаслідок трагічних обставин — відкривала у душі кобзарів, бандуристів, лірників феєрію мелодій і пісень.

^ Федір Кушнерик народився в 1875 році на Полтавщині. Через хворобу ще малою дитиною втратив зір. Відомий кобзар М. Кравченко подарував хлопцеві кобзу, і відтоді Федько з нею не розлучався. Розквіт його кобзарського мистецтва припав на радянський період життя. Дума, пісня історична, побутова, лірична, жартівлива — усе багатство народної поетики служило кобзареві зразком творчості. На відзнаку 30-ліття кобзарської діяльності Федора Кушнерика відомий поет Павло Тичина написав не менш відомого вірша «Їдемо з Великої Багачки». Через місяць після початку Великої Вітчизняної війни кобзаря поховали на високій горі, звідки відкривається велична панорама його рідного і навколишніх сіл...

Іван Кучугура-Кучеренко народився в 1878 році на Харківщині. Втративши зір ще у трирічному віці, хлоп'я змалку любило слухати кобзарів та лірників на ярмарках, куди його брали батьки, а потім доля звела його з відомим тоді кобзарем Павлом Гащенком. Він навчив його гри на бандурі, а невдовзі молодий бандурист перевершив свого вчителя. До музичного обдарування він мав ще й унікальну пам'ять — крім п'яти дум віртуоз знав понад 500 українських народних пісень, до того ж складав власні твори.

За рекомендацією письменника Гната Хоткевича два роки вчився у музичній школі, створеній Миколою Лисенком. І відтоді став організатором кобзарських концертів. Його кобзарська майстерність була високо оцінена сучасниками — присвоєнням почесного звання Народного артиста УРСР.

^ Павло Носач народився в 1890 році на Київщині. Перша світова війна внесла драматичний розкол у його юначе життя — після поранення втратив зір. Світ зрячий йому замінив світ музичний. Він став учнем незрячого бандуриста О. Маркевича. Вчитель не міг натішитися зі свого учня, бо крім приємного голосу, досконалої техніки гри на бандурі співак мав поетичний і композиторський дар. Його власні пісні набули популярності під час Другої світової війни, його герої — полководці, солдати, сучасна молодь. Чимало творів Павла Носача мав у своєму репертуарі Український державний народний хор ім. Григорія Верьовки. А це чи не найвища оцінка його пісенної творчості.

^ Єгор Мовчан завершує плеяду кобзарів XIX ст. Він народився на Сумщині в 1898 році. На десятому місяці життя захворів на віспу і втратив зір, а у п'ять років залишився сиротою. Та завдяки добрим людям поїхав навчатися до Харківської школи для сліпих. А повернувшись, за їх порадою, подався в науку до кобзарів. Репертуар кобзаря був широким, тому його не раз запрошували до складу етнографічного ансамблю для різноманітних концертів. Єгор Мовчан був не тільки чудовим музикантом, а й поетом, своєрідним народним композитором, видатним майстром музичної імпровізації. Його авторські твори не раз друкувалися у фольклорних журналах і збірниках, звучали по радіо, а деякі і донині входять до репертуару професійних музичних колективів.

^ Євген Адамцевич своїм народженням на Полтавщині у 1904 р. відкриває когорту кобзарів-бандуристів XX ст. Віспа —жорстока хвороба тих часів — на другому році життя забрала у дитини зір. Попри все, хлопчик ріс допитливим і кмітливим. В 11 років він — учень київської школи для сліпих дітей, але через сімейні обставини не закінчив школи і переїхав до своєї бабусі у Ромни. Це місто, яке здавна славилося своїми кобзарськими традиціями, стало його долею. Він вчився грати на скрипці та кларнеті, але справжнє покликання до музики відчув, коли уперше слухав гру на кобзі відомого тоді майстра М. Олексієнка. Вже через два роки він починає свій самостійний творчий шлях. Євген із успіхом виступає на багатьох концертах, по радіо. В його репертуарі твори громадянського звучання, родинно-побутовий цикл, але його уподобання найбільше схилялися до сфери класичної літератури, звідки він черпав своє натхнення для пісень і дум.

^ Володимир Підгорний народився на Луганщині в 1928 році. Зір втратив у п'ятирічному віці. У Харківській школі-інтернаті самотужки навчився грати на баяні. Вступив до музичного училища. Доля допомогла йому в особі видатного композитора А. Хачатуряна. За його рекомендацією він вступає до Харківської консерваторії. Його твір «Варіації для симфонічного оркестру» були з успіхом виконані у Києві, а потім у Москві. Крім музичної Володимир Підгорний веде плідну науково-методичну і творчу роботу. Доцент, а згодом професор Харківського інституту мистецтв імені І. Котляревського Підгорний — автор численних музичних творів, переможець різних конкурсів, а ще талановитий педагог, кілька десятків учнів якого стали лауреатами різних, у тому числі й міжнародних конкурсів, доцентами і викладачами вищих і середніх спеціалізованих навчальних закладів, солістами філармоній. За багаторічну творчу діяльність йому було присвоєно почесне звання Заслуженого діяча мистецтв України.

На Сумщині у 1937 році народився ^ Павло Супрун. Хлопчикові ледь виповнилось сім років, коли міна перекреслила його кольоровий світ. Та втративши зір, хлопчик не втратив віри у свою мрію, адже змалку любив співати, тому став активним учасником хору при Будинку культури. Маючи від природи чудові музичні і вокальні дані, він досконало опанував пісенну майстерність. Кожен його твір — вокально-музична міні-картинка. У фортепіанному репертуарі Супруна — арії з опер, романси, пісні вітчизняних і зарубіжних композиторів. А бандура супроводжує українські народні думи та пісні. Його голос чули в багатьох куточках України, він — переможець численних конкурсів, його праця відзначена багатьма нагородами, в тому числі почесним званням Заслуженого працівника культури України.


Чимало майбутніх кобзарів народилися не в Україні або не є етнічними українцями. Але доля привела цих людей в Україну, і вони віддали їй свій унікальний талант. Ось деякі з них.


Іван Алексєєв народився в 1923 році в Росії. Там закінчив школу, вступив до індустріального інституту, але Велика Вітчизняна війна перекреслила не лише професійне зростання, а й здоров'я юнака. Після чергового поранення Іван втратив зір. Комісований за станом здоров'я з армії, юнак був зарахований до Свердловського музичного училища по класу баяна, а через рік перевівся до Київської консерваторії, яку закінчив із відзнакою. Тут захистив кандидатську дисертацію і став професором кафедри народних інструментів. Алексєєв — самобутній музикант-виконавець із широким світобаченням. Він — автор численних музично-теоретичних та педагогічних робіт, чудовий педагог, який підготував десятки здібних учнів. Йому вдячні сотні не тільки професійних митців, а й аматорів, яких завжди радо зустрічав сліпий, але професійно щедрий професор Київської консерваторії.

У цьому ж 1923 році, далеко від України, аж за океаном — у Нью-Йорку (США) — народився Іван Яшкевич. А через дев'ять років родина переїхала до Радянського Союзу. Хлопчика, який поступово втрачав зір, довелось віддати на навчання до школи-інтернату для сліпих дітей. Там же він почав осягати науку гри на баяні у відомого викладача Г. Шаміна. Працював баяністом, потім викладачем Свердловського музичного училища. Вступає до Київської консерваторії, закінчує із відзнакою і залишається на викладацькій роботі. Доцент, виконуючий обов'язки професора консерваторії, дав путівку в життя багатьом спеціалістам, серед яких — лауреати всесоюзних та міжнародних конкурсів, викладачі вищих та середніх закладів, солісти концертних організацій. Іван Яшкевич консультував різноманітні музичні та методичні об'єднання не тільки в Україні, а й у деяких тодішніх республіках СРСР. Свою педагогічну діяльність він напрочуд гармонійно поєднував із творчою. Ним створені соната, п'ять сонатин, етюди, в його доробку 50 аранжувань для ансамблів музичних інструментів, два збірники віртуозних транскрипцій. Твори І. Яшкевича ввійшли до репертуару багатьох виконавців, учасників вітчизняних і міжнародних конкурсів.

^ Борис Зайцев народився в 1925 році теж у Росії. З дитинства багато працював, мріяв стати капітаном... Та корективи знову внесла війна. Всього кілька місяців залишалось до перемоги, коли під Кенігсбергом сержанта Зайцева було тяжко поранено. Наслідки трагічні — він залишився без ніг і майже повністю втратив зір... Після тривалого лікування Бориса зарахували до Красноярського музичного училища, а за рекомендацією викладачів — до класу вокалу, бо мав гарний голос. Після училища ім. Гнєсіних шлях Бориса, як і багатьох його земляків, що прагнули музичної освіти, проліг в Україну, в Одеську консерваторію. Обдарованого хлопця запрошували до філармонії, у професійні музичні колективи, але обмежені можливості не дозволили йому переступити психологічний бар'єр. І він пішов працювати на радіо. Та якось його умовили виступити на заводі. І це був успіх! З того часу Борис Зайцев став бажаним гостем на різних підприємствах, в установах, організаціях. Численні прихильники його таланту аплодували талановитому співакові у багатьох містах і селах не тільки в колишньому Союзі, а й за кордоном. Україна відзначила його життєвий і музичний подвиг присвоєнням почесного звання Народного артиста.

Родом із Росії і ^ Микола Михальченко, який народився в 1928 році. Коли почалась війна, він ще був підлітком. Але нещастя підкралося з іншого боку. Ворожі літаки бомбили потяг, коли він повертався до рідної домівки. Поранення і — втрата зору. Спочатку навчався у школі-інтернаті для незрячих дітей, а потім перейшов до загальноосвітньої. Добре вчився у школі, а вступивши до музичного училища, став одним із кращих учнів. І поїхав по вищу науку до Київської консерваторії, яку закінчив із відзнакою. Кілька років викладав у Донецькому музичному училищі, а пізніше був запрошений на посаду старшого викладача по класу баяна до Харківської консерваторії. Потім була аспірантура і повернення до Донецька. Микола Михальченко — автор багатьох пісень, концерту для баяна з оркестром, багатьох музичних творів і обробок, скрипкових та оркестрових творів для баяна. Музикант залишив свій слід і в теорії музичного мистецтва. Автор багатьох методичних і наукових праць, які стали незамінними у роботі незрячих педагогів зі зрячими дітьми.

^ Валентин Дубравін народився в Києві в 1933 році. Вже дитиною він пізнав недолю — змалечку виховувався в дитбудинку, під час Великої Вітчизняної війни був сином полку. А недоля переслідувала його — під час воєнних дій хлопчик отримав поранення і втратив зір. Навчався спочатку в школі для сліпих дітей, атестат про середню освіту одержав у Саратовській школі-інтернаті. І після закінчення Саратовського музичного училища повернувся в Україну і закінчив Київську консерваторію. Показав себе як кваліфікований педагог у різних вищих навчальних закладах, а Ніжинський педагогічний інститут ім. Гоголя став для нього місцем найвищих творчих здобутків. Окрім педагогічної займався композиторською і науковою діяльністю, а своїм покликанням вважав збирання і збереження народної пісні.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10



Схожі:

П. М. Таланчук \"ми не такі, як всі\" iconНаш президент петро Таланчук
Від народження Петру Михайловичу Богом даний талант не тільки до самовідданої праці, а й до постійного пошуку ідей. Для більшості...
П. М. Таланчук \"ми не такі, як всі\" iconЗустріч із професором Костецьким В. О
Кіровоградського інституту розвитку людини Університету «Україна». Правознавець розповідав важливу інформацію у простій та доступній...
П. М. Таланчук \"ми не такі, як всі\" iconЗаморожені продукти на обід
Практично всі використовують для приготування заморожені продукти харчування, такі як м'ясо, рибу, птицю, овочі, ягоди, фрукти тощо....
П. М. Таланчук \"ми не такі, як всі\" iconДень учителя
Школа, середній чи вищий заклад такі освітянські сходинки проходив чи проходитиме чи не кожен із наших співвітчизників. Тож у день...
П. М. Таланчук \"ми не такі, як всі\" iconПрирода, в якої ми всі вчимося «Люди и звери, мы – дети одной матери – природы»
Вовки м’ясоїдні (або хижі) звірі. Вони полюють групами Звичайно у сім’ї вовків 5-6 цуценят. Бувають випадки, коли їх народжується...
П. М. Таланчук \"ми не такі, як всі\" iconПідготувала Педагог-вихователь 1 класу
Добрий день, всі друзі щирі! Рада вас вітати в мирі! Будем гарно працювати і знання всі здобувати
П. М. Таланчук \"ми не такі, як всі\" iconСвітлана Іванівна Мирвода не новачок на великій сцені. Неодноразово брала участь у різних конкурс
Отакий ми пісенний народ! Залюблений у пісню як народну, так І сучасну. І за давніх часів, І сьогодні в ній ідеться про світлі І...
П. М. Таланчук \"ми не такі, як всі\" iconЯк розвинута дитина, то ж радіє вся родина
...
П. М. Таланчук \"ми не такі, як всі\" iconВсі ціни з пдв. Спадковий реєстр
Наказ Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року n 2265/5 Всі ціни з пдв
П. М. Таланчук \"ми не такі, як всі\" iconДовідка про проведення огляду-конкурсу підготовки закладів освіти до 2012- 2013 навчального року
Підготовка закладів освіти до нового 2012/2013 навчального року ведеться в повному обсязі. Всі питання вирішуються на місцевому рівні....
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©lib.znaimo.com.ua 2000-2014
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи